11 червня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/7871/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., ознайомившись з матеріалами справи №440/7871/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії, в якому вимагає суд:
визнати порушенням Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області права ОСОБА_1 на приватне (особисте) життя та заборонити Кваліфікаційно - дисциплінарній комісії адвокатури Полтавської області використовувати в будь - якій формі, в будь - який спосіб, використовувати наступні документи які були додані до скарги судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_3 , які містять конфіденційну інформацію про ОСОБА_1 : заява про усунення недоліків від 12.10.2024; копія позовної заяви від 12.10.2024; заява про негайне постановлення судового рішення від 26.12.2024; договір про надання правничої допомоги від 08.10.2024; заява про відвід від 15.01.2025; скарга про дисциплінарний проступок судді від 14.01.2025.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у березні 2025 до КДКА Полтавської області надійшла скарга судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.І. (додаток № 1) про дисциплінарний проступок адвоката Криворучко Л.С., яка здійснювала представництво Карповича А.П. у судовій справі № 160/26229/24 щодо скасування наказу про мобілізацію. До зазначеної скарги суддею було дано наступні документи (у додатках до скарги): заява про усунення недоліків від 12.10.2024 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; копія позовної заяви від 12.10.2024 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , дата народження ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 , медичні діагнози та захворювання ОСОБА_1 ; заява про негайне постановлення судового рішення від 26.12.2024 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; договір про надання правничої допомоги від 08.10.2024 - у якому містяться РНОКПП ОСОБА_1 , дата народження ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; заява про відвід від 15.01.2025 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; скарга про дисциплінарний проступок судді від 14.01.2025 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 .
Викладене, на думку позивача, свідчить про порушення КДКА Полтавської області права ОСОБА_1 на повагу до приватного (особистого) життя; незаконного втручання КДКА Полтавської області у приватне (особисте) життя ОСОБА_1 ; незаконного збирання, зберігання, обробки, використання тощо КДКА Полтавської області конфіденційної інформації про ОСОБА_1 ; порушення КДКА Полтавської області заборони ОСОБА_1 використовувати в будь - який спосіб, в будь - якій формі конфіденційної інформації про ОСОБА_1 ; порушено особисті немайнові права ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Під час вирішення питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду суддя зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, врегульовані Законом України "Про захист персональних даних" (надалі по тексту - Закон № 2297-VІ), який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
У статті 2 Закону № 2297-VІ наведене визначення терміну обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згода суб'єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
Розпорядник персональних даних - це фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону № 2297-VІ обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 8 цього Закону визначено, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. Суб'єкт персональних даних має право звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних (пункти 8, 9 частини другої статті 8 Закону).
В межах цього спору позивач вважає, що КДКА Полтавської області допущено порушення його права на повагу до приватного (особистого) життя; незаконного втручання КДКА Полтавської області у приватне (особисте) життя ОСОБА_1 ; незаконного збирання, зберігання, обробки, використання тощо КДКА Полтавської області конфіденційної інформації про ОСОБА_1 ; порушення КДКА Полтавської області заборони ОСОБА_1 використовувати в будь - який спосіб, в будь - якій формі конфіденційної інформації про ОСОБА_1 ; порушено особисті немайнові права ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманням відповідачем скарги судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 (додаток № 1) про дисциплінарний проступок адвоката Криворучко Л.С., яка здійснювала представництво Карповича А.П. у судовій справі № 160/26229/24 щодо скасування наказу про мобілізацію, до якої долучені наступні документи (у додатках до скарги): заява про усунення недоліків від 12.10.2024 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; копія позовної заяви від 12.10.2024 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , дата народження ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 , медичні діагнози та захворювання ОСОБА_1 ; заява про негайне постановлення судового рішення від 26.12.2024 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; договір про надання правничої допомоги від 08.10.2024 - у якому містяться РНОКПП ОСОБА_1 , дата народження ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; заява про відвід від 15.01.2025 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 ; скарга про дисциплінарний проступок судді від 14.01.2025 - у якій містяться РНОКПП ОСОБА_1 , повна адреса проживання ОСОБА_1 , особистий номер телефону та особиста електронна адреса ОСОБА_1 .
Водночас, КДКА Полтавської області не вчиняло по відношенню безпосередньо до ОСОБА_1 владних управлінських функцій.
Таким чином заявлені в межах цього спору вимоги стосуються дій та бездіяльності відповідача не як суб'єкт владних повноважень - органу державної влади при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, а в цьому випадку безпосередньо як суб'єкта відносин, пов'язаних із персональними даними (володільця чи розпорядника персональних даних).
Статтями 6, 7 Закону України Про захист персональних даних визначено загальні та особливі вимоги до обробки персональних даних.
Згідно з п. 6, 7, 8, 9 ч. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; 9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою, другою статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з частиною першою статті 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Відповідно до статті 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав (стаття 272 ЦК України).
Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права (частини друга, третя статті 273 ЦК України).
За правилами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012, інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнову відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому, та інших сферах життя особи, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За нормами статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Аналіз наведених вище норм у сукупності та доводів, наведених у позовній заяві, дає підстави вважати, що позовні вимоги спрямовані на захист особистих немайнових прав позивача.
Відтак, у разі якщо позивач вважає порушеним свого права на повагу до приватного (особистого) життя, то він не позбавлений права звернутися до суду установленого законом, тобто до суду, який має повноваження розглядати справи щодо вказаної категорії спорів у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Отже, розгляд Полтавським окружним адміністративним судом цієї справи, не віднесеної законом до його юрисдикції, суперечитиме вищевказаним нормам процесуального права та висновкам Європейського суду з прав людини.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, суддя доходить висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі із роз'ясненням позивачу, що заявлений спір має розглядатися цивільним судом в порядку цивільного судочинства.
При цьому, суд враховує, що відповідна позовна заява подана до Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд", а таку позовну заяву належить визнати такою, що повернута позивачу.
Керуючись статтями 19, 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №440/7871/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання порушеними прав та заборони вчиняти певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу заявлений спір має розглядатися цивільним судом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г. Ясиновський