11 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5307/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5307/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15.04.2025 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, зобов'язавши ГУПФ здійснити з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який обмежив виплату його пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів з 01.05.2024 після перерахунку пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №440/11689/24. На переконання позивача відповідач протиправно не врахував рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р/(ІІ)2024.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що враховуючи норму статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсійної виплати обмежений її граничним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів. Зазначив, що до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Водночас положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону №796-XII (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024 (а.с. 15-17).
Розгляд справи, відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно з матеріалами пенсійної справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є особою з інвалідністю другої групи з 31.07.2018 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII), й перебуває на обліку у ГУПФ.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025, позов ОСОБА_1 у справі №440/11689/24 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2024 №916300146592 та зобов'язав вказане Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 13.05.2024 та прийняти рішення з урахуванням довідки від 09.05.2024 № 02/79, складеної ТОВ "Лічмаш-Прилад".
На виконання рішення суду ГУПФ власним рішенням від 14.02.2025 №916300146592 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.05.2024, основний розмір пенсії від заробітку становить 23978,97 грн, проте до виплати максимальний розмір пенсії становить 23610,00 грн.
З огляду на обставини того, що 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, позивач 10.03.2025 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому пенсії з 01.05.2024 без обмеження її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак відповідач листом від 19.03.2025 відмовив у здійсненні перерахунку пенсії за відсутності на це підстав.
Вважаючи протиправною відмову ГУПФ у виплаті пенсії з 01.05.2024 без обмеження її максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Закону №796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, 31.07.2018 позивачу встановлено 2 групу інвалідності через захворювання, пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №440/11689/24, яке набрало законної сили 03.02.2025, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 13.05.2024 та прийняти рішення з урахуванням довідки від 09.05.2024 № 02/79, складеної ТОВ "Лічмаш-Прилад".
На виконання рішення суду ГУПФ було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.05.2024, та з цієї дати обмежено виплату пенсії сумою 23610,00 грн.
З'ясовуючи обставини наявності чи відсутності підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача з 01.05.2024 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до статті 67 Закону №796-XII, внаслідок чого частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема Закону №796-XII та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23.
Верховний Суд з урахуванням висновків, викладених у постанові від 25.01.2023 у справі №380/12268/20 та у постанові від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, зазначив, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів у сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Норми статті 2 Закону №3668-VI також кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII.
Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024) стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, так само припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Відтак ГУПФ з 01.05.2024 втратив правові підстави на обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Підсумовуючи усе вищенаведене, суд зазначає, що з 01.05.2024 відповідач протиправно обмежує пенсію позивача максимальним розміром з огляду на висновки Конституційного Суду України, сформульовані у рішенні від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Відтак дії ГУПФ щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2024 максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, суд визнає протиправними та зобов'язує ГУПФ здійснити з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.
Тож позов слід задовольнити у повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону як ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/5307/25 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 01.05.2024 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун