Справа № 420/9494/25
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 01 квітня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом № 26 від 03.12.2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відстрочку від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на період дії мобілізації, що припадатиме на момент прийняття ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про надання відстрочки;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 968.96 грн.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 17.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову, у якій повідомив, що є особою, яка на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. До заяви позивач долучив: копію паспорту НОМЕР_1 , копію паспорту НОМЕР_2 , копію нотаріально-посвідченої довідки до акту огляду МСЕК 12ААБ № 033353, копію пенсійного посвідчення НОМЕР_3 , копію тимчасового посвідчення НОМЕР_4 , оригінал заяви ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження НОМЕР_5 . Заяву з додатками позивач відправив рекомендованим листом з описом вкладення № 6504521952644. На підставі викладеного просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. На підставі п. 61 Постанови № 560 просив провести перевірку та направити результати перевірки до ХАДЖИБЕЙСЬКА (раніше Малиновська) районна адміністрація Одеської міської ради для підтвердження та складання ними факту постійного догляду. Про результати розгляду заяви та прийняте рішення просив повідомити письмово за адресою, що зазначена у заяві. Через відсутність відповіді на вказану заяву, звернувся до суду з позовом про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язати розглянути заяву на відстрочку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року по справі № 420/24183/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення перевірки та не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 провести перевірку та розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Через невиконання відповідачем рішення суду, представник позивача звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. 11.02.2025 року було відкрите виконавче провадження № 77154517. 27.02.2025 року до відділу державної виконавчої служби надійшов супровідний лист про виконання рішення суду, до якого долучено повідомлення про результати розгляду заяви № 12178 від 04.12.2024 року. В даному повідомленні відповідач зазначив, що 03.12.2024 року протоколом № 26 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки. Копія протоколу до супровідного листа та повідомлення не долучено. Підставою для відмови, згідно наданої в повідомленні інформації відповідач зазначив «постановою від 16.05.2024 року № 560 не передбачено підстав і механізму надання відстрочки за попередні періоди часу».
Не погоджуючись із рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом № 26 від 03.12.2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року позов залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Заявою від 10 квітня 2025 року позивач усунув недоліки позову, зокрема надав до суду платіжний документ про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
Копія ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року про відкриття провадження та позов з додатками було надіслані ІНФОРМАЦІЯ_1 до електронного кабінету та доставлені 11.04.2025 року о 21 год. 49 хв. що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою.
Відповідач будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надав. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 11 червня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
17.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову, у якій повідомив, що є особою, яка на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Заяву з додатками позивач відправив рекомендованим листом з описом вкладення за №6504521952644.
З тексту заяви, опису вкладення та матеріалів справи вбачається, що до заяви позивачем було долучено:
1. копія паспорту НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ;
2. копія паспорту НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 ;
3. копія нотаріально-посвідченої довідки до акту огляду МСЕК 12ААБ № 033353 від 30.07.2018 про те, що ОСОБА_2 присвоєно другу група інвалідності внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, яка видана безстроково;
4. копія посвідчення серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до якого пред'явник посвідчення є інвалідок 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів другої групи;
5. копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_4 від 01.05.2024 на ім'я ОСОБА_1 ;
6. оригінал Заяви ОСОБА_2 від 11.06.2024, відповідно до якої на виконання вимог ст. 61 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» останній повідомляє, що: 1. Проживає зі своїм сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2. Його син ОСОБА_1 здійснює за ним постійний догляд та є єдиною особою, яка може це робити; 3. В нього відсутні інші не військовозобов'язані особи, які можуть здійснювати догляд за ним: 3.1. Дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсіонерка, мешкає за іншою адресою, стосунків вони не підтримують, подружніх стосунків між нами не має вже більше 4 років, спільний побут не ведемо так само близько 4 років;
7. копія свідоцтва про народження НОМЕР_5 про народження ОСОБА_1 , відповідно до якого батьком останнього є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Як вбачається з наданого відповідачем листа № 6988 від 19.07.2024 заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню без Вашого особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 з військово-обліковим документом, оригіналом (копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку документів. Доказів відправки вказаного листа на адресу позивача відповідачем не надано, а позивач факт його отримання заперечує.
27.06.2024 адвокатом Поліщук Дмитром Олександровичем подано адвокатський запит № 723 на Голову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням повідомити чи проведено перевірку на підставі п. 61 Постанови № 560 за наслідками отримання заяви ОСОБА_1 від 17.06.2024, повідомити результат такої перевірки та повідомити чи направлено Вами результати перевірки до Хаджибейська (раніше Малиновська) районна адміністрація Одеської міської ради для підтвердження факту та складання ними акту постійного догляду.
Про результати розгляду заяви та прийняте рішення просив повідомити письмово за адресою, що зазначена у заяві.
Через відсутність відповіді на вказану заяву, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання розглянути заяву на відстрочку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року по справі № 420/24183/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення перевірки та не розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 провести перевірку та розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні, з урахуванням висновків суду у даній справі;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Через невиконання відповідачем рішення суду, представник позивача звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
11.02.2025 року було відкрите виконавче провадження № 77154517.
27.02.2025 року до відділу державної виконавчої служби надійшов супровідний лист про виконання рішення суду, до якого долучено повідомлення про результати розгляду заяви № 12178 від 04.12.2024 року.
В даному повідомленні відповідач зазначив, що 03.12.2024 року протоколом № 26 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки.
Підставою для відмови, згідно наданої в повідомленні інформації відповідач зазначив, зокрема: «…Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. Станом на дату подання Вами заяви про надання відстрочки строк проведення загальної моблізації було визначено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 3685-ІХ від 08.05.2024, яким було затверджено Указ Президента України від 6 травня 2024 року № 272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» на період з 14 травня по 11 серпня 2024 року включно.
Додатково повідомляю, що Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 не передбачено підстав і механізму надання відстрочки за попередні періоди часу.
Аналіз вищезазначених норм законодавства дозволяє зробити висновок, що станом на 03.12.2024 Комісія з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним ІНФОРМАЦІЯ_6 відстрочку від призову на військову службу не має правових підстав для задоволення Вашої заяви.».
Не погоджуючись із рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом № 26 від 03.12.2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Пунктом 13 частиною 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення № 154).
Відповідно до п. п. 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначене дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Тобто військовозобов'язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткового рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Отже з 18.05.2024 року (з дня опублікування) змінено порядок надання відстрочки та такий обов'язок покладено на комісію, яка приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
За п. 6 цього Порядку № 560, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п.57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Таким чином, станом на дату подання позивачем заяви про надання відстрочки (17.06.2024 року) строк проведення загальної мобілізації було визначено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 3685-ІХ від 08.05.2024 року, яким було затверджено Указ Президента України від 6 травня 2024 року № 272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» на період з 14 травня по 11 серпня 2024 року включно.
Відтак, суд зазначає, що Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 не передбачено підстав і механізму надання відстрочки за попередні періоди часу.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки оскарження рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом № 26 від 03.12.2024 року та скасування зазначеного рішення не відновить порушеного права позивача, оскільки на дату подання позивачем заяви про надання відстрочки (17.06.2024 року) строк проведення загальної мобілізації було визначено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 3685-ІХ від 08.05.2024 року, яким було затверджено Указ Президента України від 06 травня 2024 року № 272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» на період з 14 травня по 11 серпня 2024 року включно, який вичерпав свою дію станом на дату розгляду даної справи.
Натомість для вирішення порушеного позивачем питання, позивачеві належить особисто на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки подати заяву за формою, визначеною у додатку 4 Порядку № 560, до якої додати документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 Порядку № 560.
З цього приводу суд зазначає, що в відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
В зазначені нормі відсутній припис про необхідність особисто повідомити, але наявний імператив особисто подати на ім'я голови комісії РТЦК та СП заяву за формою, визначеною у додатку 4.
Формулювання «особисто подають на ім'я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку. Воно передбачає, що особа має особисто з'явитися до відповідної установи і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.
У цьому випадку термін «особисто» підкреслює необхідність фізичної участі особи. Йдеться про безпосереднє подання документів, яке передбачає вручення документів конкретному адресату або його представнику; ідентифікацію особи, яка подає документи; офіційне оформлення факту прийому документів.
Таке формулювання застосовується для важливих або чутливих документів, які вимагають особистого контролю, гарантованої конфіденційності чи підтвердження автентичності. Це мінімізує ризик втрати документів, помилок або зловживань.
Натомість надсилання документів поштою чи через кур'єрську службу не передбачає особистого вручення документів адресатом. Поштовий оператор або кур'єр виступають посередниками, і наявність терміну «особисто» стає суперечливим та недоречним. У випадку пересилання поштою процес подання стає менш формалізованим із точки зору встановлення особистої присутності та вручення.
Формулювання «особисто подають на ім'я» не може бути розтлумачено як «надіслати документ на ім'я» або «подати документи шляхом направлення на адресу» тощо, оскільки це прямо суперечить його змісту. Слово «особисто» вказує на те, що дія виконується фізичною присутністю конкретної особи. Це означає, що документи подаються не через посередників або сторонніх осіб, а безпосередньо тією людиною, яка повинна їх подати. Надсилання документів поштою, через кур'єра або електронні сервіси суперечить цьому підходу, оскільки особа не є присутньою фізично під час передачі.
Замінити «особисто подають» на «надіслати на ім'я» або «подати шляхом направлення на адресу» неможливо через різницю в суті процесу. Поштове надсилання не забезпечує фізичного контакту між відправником і приймаючою стороною, а це є головним принципом особистого подання.
Важливість точного формулювання в офіційних інструкціях та порядках є суттєвою для уникнення двозначностей, і слово «особисто» однозначно має на увазі фізичний контакт і вручення документів, що не замінюється поштовою пересилкою.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення такого права, оскільки відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України, а тому у суду відсутні підстави для задоволення даного позову.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя С.О. Cтефанов
.