Справа № 420/2672/25
10 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невидання наказу про нарахування начальнику Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачову Андрію Віталійовичу несплаченої винагороди державного виконавця в розмірі 100 794,69 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у частковій невиплаті винагороди державного виконавця, який фактично стягнутий Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та при безпосередньому виконанні виконавчих документів начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачову Андрію Віталійовичу відповідно до вимог статті 13 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та пунктів 3, 4 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця;
- зобов'язати Південне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видати наказ про нарахування начальнику Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ткачову Андрію Віталійовичу не сплаченої винагороди державного виконавця в розмірі 100 794,69 грн.;
- зобов'язати Південне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виплатити з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів начальнику Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачову Андрію Віталійовичу винагороду державного виконавця в розмірі, яка становить 79 767,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, як начальнику Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за період 2023 року протиправно виплачувалась лише половина винагороди державного виконавця, яка фактично була стягнута Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Загальна сума, яка повинна бути нарахована за період з лютого по грудень 2023 року складає 185 376,37 грн., до сплати, з урахуванням податку, за період з лютого по грудень 2023 року - 155 126,67 грн. Водночас, виплачена винагорода за спірний період складає лише 84 581,68 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду у справі №420/2672/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що п.п.2-11 Порядку №643 визначено, що стягнутим виконавчим збором вважається сума виконавчого збору, яка стягнута в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження», та перерахована до спеціального фонду державного бюджету. Згідно п.п. 33 п.2 ст.29 глави 5 розділу ІІ Бюджетного кодексу України зазначено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби. Таким чином, на думку відповідача, сума стягнутого виконавчого збору для цілей Порядку №643 є сумою виконавчого збору, яка по-перше, стягнута в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та по-друге, перерахована до спеціального фонду державного бюджету. Оскільки до Державного бюджету України перераховується 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби, тому суму стягнутого виконавчого збору для цілей Порядку №643 слід рахувати як 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та перерахованого до Державного бюджету України. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, ним не допущено порушення приписів Порядку №643 при нарахуванні позивачу винагороди за період з лютого по грудень 2023 року, оскільки до спеціального фонду державного бюджету перераховується лише половина стягнутого виконавчого збору, з якого, як наслідок, і відбувається розрахунок суми винагороди.
Під час розгляду справи від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, на яку також надходили заперечення від сторони відповідача.
28.03.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
04.04.2025 року від представника відповідача також надійшли додаткові пояснення по справі, на які 15.04.2025 року від позивача надійшли заперечення.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з січня 2023 року по грудень 2023 року перебував на посаді начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та безпосередньо забезпечував виконання виконавчих документів, що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось.
Відповідно до листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.12.2024 року та наказів Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) «Про виплату винагороди державним виконавцям відділів державної виконавчої служби Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» та «Про виплату винагороди керівникам органів державної виконавчої служби Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» за період 2023 року (щомісячно у розрізі за лютий-грудень 2023 року), які видавались на підставі звітів про суму стягнутого виконавчого збору для нарахування винагород начальнику управління забезпечення примусового виконання рішень і його заступникам та звітів про суму стягнутого виконавчого збору для нарахування винагород державним виконавцям відділів державної виконавчої служби, відділу примусового виконання рішень управління, наданих начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивачу була нарахована та виплачена винагорода, як начальнику Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні, а саме:
- за лютий 2023 року - 70 988,65 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 2 129,66 грн.;
- за березень 2023 року - 98 955,90 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 2 968,68 грн.;
- за квітень 2023 року - 225 199,01 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць заданими звіту) * 3% = 6 755,97 грн.;
- за травень 2023 року - 216 681,32 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 6 500,44 грн.;
- за червень 2023 року - 138 351,47 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 4 150,54 грн.;
- за липень 2023 року - 287 948,95 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 8 638,47 грн.;
- за серпень 2023 року - 130 782,22 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 3 923,47 грн.;
- за вересень 2023 року - 66 552,68 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 1 996,58 грн.;
- за жовтень 2023 року - 92 794,86 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 2 783,85 грн.;
- за листопад 2023 року - 60 827,24 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 1 824,82 грн.;
- за грудень 2023 року - 64 800,87 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) * 3% = 1 944,03 грн.
За безпосереднє виконання виконавчих документів позивачу було нараховано та виплачено:
- за січень - березень 2023 року - позивачем не було стягнуто виконавчий збір;
- за квітень 2023 року - 31 651,82 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 7 912,96 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за травень 2023 року - 46 430,66 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 11 607,66 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за червень 2023 року - 13 684,89 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 3 421,22 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за липень 2023 року - 17 644,28 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 4 411,07 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за серпень 2023 року - 20 943,96 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 5 235,99 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за вересень 2023 року - 22 373,31 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 5 593,33 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за жовтень 2023 року - 7 688,65 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 1 922,16 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за листопад 2023 року - 11 219,24 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 2 804,81 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту);
- за грудень 2023 року - 36 873,27 грн. (сума виконавчого збору, стягнута за місяць за даними звіту) - 9 218,32 грн. (сума винагороди, яка підлягає виплаті державному виконавцю за даними звіту).
Згідно довідки про виплачену винагороду ОСОБА_1 з січня 2023 року по грудень 2023 року, Південним міжрегіональним управлінням Міністерством юстиції (м. Одеса) всього було виплачено 84 581,68 грн.
Водночас, за твердженням позивача, автоматизована система виконавчих проваджень (далі - АСВП) при формуванні звіту враховує лише половину стягнутого державними виконавцями та Відділом виконавчого збору. Тобто, сума ненарахованої винагороди за період з лютого по грудень 2023 становить 100 794,69 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю Південного міжрегіонального управління Міністерством юстиції (м. Одеса) щодо виплати винагороди державного виконавця у повному обсязі, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІ (далі - Закон №1404-VІІ) (в редакції, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.ч.1-2,4 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року №643, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №726, було затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок).
Згідно з п.п. 2-4, 8, 9, 11 Порядку закріплено, що виплата винагороди державним виконавцям органів державної виконавчої служби здійснюється за рахунок стягнутого виконавчого збору в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду державного бюджету на відповідний рік.
Стягнутим виконавчим збором для цілей цього Порядку вважається сума виконавчого збору, яка стягнута в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження», та перерахована до спеціального фонду державного бюджету.
Державному виконавцю відділу державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Мін'юсту (далі - відділ державної виконавчої служби), відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Мін'юсту (далі - відділ примусового виконання рішень управління), відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту (далі - відділ примусового виконання рішень управління в місті Києві), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту (далі - відділ примусового виконання рішень Департаменту) винагорода виплачується у розмірі 25 відсотків суми стягнутого ним виконавчого збору.
Начальнику відділу державної виконавчої служби, відділу примусового виконання рішень управління, відділу примусового виконання рішень управління в місті Києві винагорода виплачується у розмірі 3 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого відповідним відділом.
Для нарахування винагороди особам, визначеним пунктами 3-6 цього Порядку, використовуються звіти про суму стягнутого виконавчого збору, які формуються автоматизованою системою виконавчого провадження, та табелі обліку використання робочого часу.
У звіті про суму стягнутого виконавчого збору для нарахування винагород особам, визначеним пунктами 3, 4 цього Порядку, відображаються суми виконавчого збору, стягнуті кожним державним виконавцем, та суми винагород, які підлягають виплаті кожному державному виконавцю за місяць, а також загальна сума виконавчого збору, стягнута відповідним відділом за місяць.
Звіт про суму стягнутого виконавчого збору для нарахування винагород начальнику управління забезпечення примусового виконання рішень і його заступникам та звіти про суму стягнутого виконавчого збору для нарахування винагород державним виконавцям відділів державної виконавчої служби, відділу примусового виконання рішень управління щомісяця подаються начальником управління забезпечення примусового виконання рішень відповідному уповноваженому структурному підрозділу міжрегіонального управління Мін'юсту, відповідальному за організацію бухгалтерського обліку та звітності.
Нарахування винагороди особам, визначеним пунктами 4, 5 цього Порядку, здійснюється на підставі звітів, передбачених абзацами другим та третім пункту 8 цього Порядку.
Міжрегіональне управління Мін'юсту не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дня подачі звіту про суму стягнутого виконавчого збору (у разі наявності асигнувань) видає наказ, в якому зазначаються особи, яким виплачується винагорода, та її розмір.
Винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати.
Разом з тим, згідно п.33 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України закріплено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать 50% виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби.
Аналізуючи вищезазначені приписи, сума стягнутого виконавчого збору є сумою виконавчого збору, яка стягнута в порядку Закону №1404-VIII та, відповідно, була перерахована до спеціального фонду державного бюджету.
Вищевказана правова позиція була підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом від 10.09.2024 року у справі №420/21877/23.
Як було встановлено судом за час розгляду справи, позивачу, як начальнику Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у період з лютого по грудень 2023 року щомісячно виплачувалась винагорода державного виконавця, а в загальному розмірі за спірний період було виплачено всього 84 581,68 грн. Разом з цим позивач стверджує, що автоматизована система виконавчих проваджень при формуванні звітів враховувала лише 50% від стягнутого державними виконавцями та Відділом виконавчого збору, а тому сума ненарахованої йому винагороди за період з лютого по грудень 2023 становить 100 794,69 грн.
Факт того, що до спеціального фонду державного бюджету перераховується лише 50% від стягнутого виконавчого збору, з якого, як наслідок, і відбувається розрахунок суми винагороди, підтвердив представник відповідача у відзиві.
Аналізуючи вищевказані обставини, на думку суду, оскільки до державного бюджету перераховується 50% виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби, суму стягнутого виконавчого збору для цілей Порядку необхідно рахувати саме як 50% виконавчого збору, стягнутого в порядку Закону №1404-VIII та перерахованого до державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказане, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) не було допущено порушення приписів Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця при нарахуванні позивачу винагороди державного виконавця за лютий-грудень 2023 року, оскільки до спеціального фонду державного бюджету перераховується лише 50% стягнутого виконавчого збору, з якого, як наслідок, і відбувається розрахунок суми винагороди.
Аналізуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-а, код ЄДРПОУ 43315529).
Суддя О.В. Білостоцький
.