Справа № 420/10778/25
10 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №73073994 від 03.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що головним державним виконавцем 03.04.2025 року безпідставно винесено постанову ВП№73073994 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у справі №420/1563/22, незважаючи на його виконання Головним управлінням в межах покладених зобов'язань.
На переконання позивача, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Посилаючись на практику Верховного суду, позивач звернув увагу, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, вважаючи постанову ВП№73073994 про накладення штрафу безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 15.04.2025 року засобами електронного зв'язку.
27.04.2025 року засобами електронного зв'язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про усунення недоліків позову.
Ухвалою судді від 22.05.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України. Справу призначено до судового розгляду на 10.06.2025 року 10:00 год.
Також ухвалою від 22.05.2025 року судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , та витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №73073994.
23.05.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають правилам правозастосування та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Представник відповідача зазначає про те, що рішення суду виконано частково, а саме в частині проведення перерахунку пенсії. В обґрунтування неможливості виконати рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на бюджетні призначення, які на поточний рік не переглянуті. В той же час, боржником не надано жодних доказів в підтвердження відсутності коштів для погашення заборгованості, яка виникла внаслідок проведеного перерахунку пенсії. Більше того Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не зазначено, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів та внесення відповідних змін до кошторису. Також зауважено, що боржником не надано Витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюються за окремою бюджетною програмою. Станом на сьогоднішній день відомості від Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати коштів стягувачу не надходили. Відсутність коштів у кошторисі не звільняє державу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від обов'язку здійснити таку виплату. Здійснення розрахунку на доплату пенсії та внесення рішення до реєстру судових рішень, з урахуванням скасування Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.
З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
До відзиву на адміністративний позов на виконання ухвали суду від 22.05.2025 року додані копії матеріалів виконавчого провадження №73073994.
Пояснення третьої особи щодо позову до суду на подані.
У судове засідання, призначене на 10.06.2025 року на 10:00 год.,учасники справи не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, згідно приписів ст.268 КАС України.
10.06.2025 року від третьої особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відзиві на адміністративний позов відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року у справі №420/1563/22 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Суд вирішив:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.19 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № 33/36-3615 від 27.08.21, виданої ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.19 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № 33/36-3615 від 27.08.21, виданої ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області», та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.12.19 по день проведення перерахунку.
17.06.2022 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/1563/22 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.19 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № 33/36-3615 від 27.08.21, виданої ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області», та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.12.19 по день проведення перерахунку.
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) постановою від 17.10.2023 року відкрито виконавче провадження №73073994 з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №420/1563/22, виданого 17.06.2022 року.
Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Відповідно штампу на супровідному листі від 17.10.2023 №25483 постанову про відкриття виконавчого провадження №73073994 від 17.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області отримано 28.10.2023 року.
Листом від 02.11.2023 року вих. №1500-0505-5/154846 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року по справі №420/1563/22.
Так, у вказаному листі зазначено: «Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 по справі №420/1563/22, яке набрало законної сили 06.05.2022, ОСОБА_1 26.07.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 3 урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № 33/36-3615 від 27.08.2021, виданої ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» (копія перерахунку пенсії додається). Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2022 становила 10152,25 грн (копія перерахунку пенсії додається). Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.07.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 139069,28 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Відповідно до статті 8 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини першої статті 121 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства винні особи несуть відповідальність згідно із законом. Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 631. Головному управлінню на 2023 рік передбачено коштів на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 22,637 млн. грн. Станом на 01.11.2023 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 включно. На теперішній час бюджет Головного управління, передбачений на 2023 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано.
У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України.».
На підставі викладеного Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у листі посилається на те, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.07.2022 в сумі 139069,28 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України
З огляду на зазначене Головне управління просило закінчити виконавче провадження по виконавчому листу №420/1563/22, виданому 17.06.2022 Одеським окружним адміністративним судом.
Разом з листом від 02.11.2023 року вих. №1500-0505-5/154846 державному виконавцю направлений листок перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року від 26.07.2022 року, листок перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2022 року від 26.07.2022 року, Розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №1503013187 МВС.
03.04.2025 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73073994 за невиконання рішення суду на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області накладено штраф у розмірі 5100 грн. Даною постановою також зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу від 03.04.2025 року, позивач звернувся до суду з даним позовом
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, здійснюється органами державної виконавчої служби.
Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження, встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України Про виконавче провадження.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).
Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року у справі №420/1563/22 ним виконано.
Водночас, відповідачем 03.04.2025 року накладено штраф у розмірі 5100 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання рішення суду.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року у справі №420/1563/22, ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року .
Згідно направленого відповідачу Розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа №1503013187 МВС), сума доплати за період з грудня 2019 року по липень 2022 року складає 139069, 28 грн.
Листом від 02.11.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило державного виконавця про те, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Отже, на виконання рішення суду у справі №420/1563/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії та розраховано суму доплати за період з грудня 2019 року по липень 2022 року.
Проте, виплата доплати за вказаний період не відбулась.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 75 Закону України Про виконавче провадження визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону).
Аналіз визначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
У свою чергу, Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10. 2021 у справі № 360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначив, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано рішення суду справі №420/1563/22 в частині виплати донарахованої суми пенсії.
Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі, позивач вказує на відсутність фінансування, необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
В свою чергу, згідно положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п. 4 п. 4 Положення Пенсійний фонд України розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Положеннями статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховані суми пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку з відсутністю бюджетного асигнування.
На підставі наведеного, слід зазначити, що обставини, на які посилається ГУ ПФУ, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
В ході розгляду справи встановлено, що позивачем у межах наданих повноважень вжито заходи з метою виконання судового рішення, а саме, здійснено розрахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 , яка підлягає виплаті стягувачу на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року і така заборгованість за період з 01.12.2019 року сформована позивачем в електронному вигляді та обліковується в автоматизованій системі розрахунку пенсій Пенсійного фонду України для врахування її при визначенні необхідного розміру бюджетних асигнувань, в тому числі, на погашення даної заборгованості. Однак, саме у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування виконати рішення у повному обсязі позивачем не мав можливості.
При цьому позивачем була надана інформація щодо виконання судового рішення в частині перерахунку та нарахування грошових коштів та повідомлено про причини неможливості виконання судового рішення.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 року у справі №754/3105/17) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Згідно з вимогами п. 1,3 ч.3, ч.5 ст.18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Вирішуючи даний спір, судом встановлено, що приймаючи акт індивідуальної дії суб'єктом владних повноважень не досліджено питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.
Державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо одержання належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України стосовно відсутності фінансування для виконання рішення суду. Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів направлення на адресу відповідача відповідної вимоги або листа державного виконавця з пропозицією надавати пояснення за фактами невиконання рішення, а відразу було винесено оскаржувану постанову, в якій також не надано жодної оцінки діям Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а також не зазначено в чому саме полягає неповажність причин невиконання позивачем рішення суду.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, на якого покладено обов'язок доказування, жодних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та рішень, до суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73073994 від 03.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, є протиправною та належить до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, оскільки до участі у даній справі свідки залучені не були та експертиза не проводилась, підстави для стягнення судових витрат з відповідача в межах розгляду даної справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73073994 від 03.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.А. Радчук