11 червня 2025 р. № 400/2891/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 19.11.2024 №16474-15151/А-02/8-1400/24, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
«Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області, оформлене листом ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.11.2024 року вих. №16474- 15151/А-02/8-1400/24 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії при призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, починаючи з 05.11.2024року з моменту звернення за перерахунком пенсії».
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що з 2021 їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). На порушення норм чинного законодавства, відповідач перевів (фактично призначив) позивача на пенсію за віком, застосувавши середній показник заробітної плати за 2014-2016 роки, тоді як для визначення розміру пенсійної виплати повинен бути застосований показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2018-2020 роки.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що у спірних правовідносинах має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення нового виду пенсії. Посилаючись на частину третю статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), відповідач вказує, що оскільки відбулося переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, то при перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час перерахунку попереднього виду пенсії, тобто за 2014-2016 роки.
У зв'язку з відсутністю заяв учасників справи про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
З 2016 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону 1788-XII.
В 2021 році позивач звернулася до відповідача із заявою «за призначенням / перерахунком пенсії» встановленої форми. На час звернення із зазначеною заявою позивач досягла віку 60 років.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач перевів позивача на пенсію за віком за Законом № 1058-IV.
Обчислюючи позивачу розмір пенсії за віком, відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, що визнається сторонами.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У частині другій статті 40 Закону № 1058-IV вказано, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто за загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Водночас частина третя статті 45 Закону № 1058-IV установлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV установлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Однак у спірних правовідносинах фактично мало місце саме призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення на інший вид пенсії, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2018-2020 роки.
Суд звертає увагу, що позивачу первісно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, позивач звернулася вперше у листопаді 2024 року після досягнення віку 60 років.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2021 роки.
Стаття 9 Закону № 1058-IV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, тоді як частина третя статті 45 цього Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Тобто у разі звернення особи, якій було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Відступів від цієї правової позиці практика Верховного Суду не містить.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач протиправно застосував для цілей призначення позивачу пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи вищенаведене, позовні вимоги належить задовольнити.
Позивач заявила судові витрати у сумі 5 468,96 грн, які складаються з:
- 968,96 грн - судовий збір за подання позовної заяви;
- 4 500 грн - витрати на правничу допомогу.
Відповідно до частин першої четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Доданий до позову договір № 10-02 про надання правової допомоги укладений між адвокатом Бондар Мариною Вікторівною та ОСОБА_2 .
Акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2025 № 10-02, між адвокатом Бондар Мариною Вікторівною та ОСОБА_2 , підписаний вказаними особами.
За такого, до позову не додані докази понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про недоведеність факту понесення позивачем витрат, що стосуються цієї справи, що виключає прийняття судом рішення про розподіл.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судовий збір у сумі 968,96 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви до адміністративного суду, підглягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування для обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2014 -2016 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 05.11.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна