м. Миколаїв
11.06.2025 р. Справа № 400/1822/25
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. , розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 400/1822/25 за позовом ОСОБА_1 (далі- позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням по справі від 26.05.2025 позов задоволено:
визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 ) в період з 11.09.2021 по 27.04.2023 перерахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017;
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період з 11.09.2021 по 27.04.2023, грошову допомогу для оздоровлення за 2021, 2022 роки та інші виплати виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
02.06.25 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Клименко Олександра Віталійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
В обґрунтування заяви представник позивача послався на те, що в адміністративному позові позивач зазначив, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. До заяви додано: ордер адвоката Клименка Олександра Віталійовича, договір № 04/2025 від 19.02.2025 про надання правничої допомоги, укладений між позивачем і адвокатом. До договору складено два замовлення. Замовленням № 1 від 19.02.2025 правова допомога визначена як : підготовка позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, вартість однієї години 2500,00 грн, розрахунок: 2 год х 2500,00 грн, сума 5000,00 грн. Замовлення № 01-01/04/2025 від 19.02.2025 передбачає як вид послуги підготовку позовної заяви, а також «прийняття її судом першої інстанції із подальшим розглядом справи». Сума за замовленням становить 5000,00 грн. Також представником позивача надано суду акт до договору про надання правничої допомоги від 20.02.2025, в якому перелік наданих послуг включає первинну консультацію та аналіз доказів і обставин, пошук та систематизацію релевантної судової практики, підготовку і оформлення позовної заяви, подачу позову та подальшу комунікацію з судом.
Ухвалою від 03.06.2025 суд прийняв заяву позивача до розгляду, встановив відповідачу строк для подання пояснень щодо заяви позивача.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки розгляд справи № 400/1822/25 відбувався у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, суд розглядає заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що під час прийняття рішення в даній справі питання стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося, при цьому позов містить посилання на витрати на правничу допомогу, які позивач очікує понести.
Отже, наявні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з розміром правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії договору про надання правничої допомоги, двох замовлень, складених однією датою і різних за змістом і акт виконаних робіт.
Дослідивши зміст вищезазначених документів, суд зазначає, що договір про надання правничої допомоги №04/2025 від 19.02.2025 не дозволяє встановити зв'язок понесених витрат у зв'язку з розглядом саме цієї справи, оскільки наведене в ньому посилання на зміст правовідносин, у яких надається правова допомога, носить загальний характер, що не дає можливості ідентифікувати їх з предметом спору в даній справі.
Інші надані докази не усувають даної невизначеності, не конкретизують спірні правовідносини, у зв'язку з якими надавалась правова допомога, та також не дають змоги встановити зв'язок понесених витрат з розглядом даної справи.
Крім того, вид і вартість послуг у замовленні № 1 від 19.02.2025, замовленні № 01-01/04/2025 від 19.02.2025 і акті виконаних робіт від 20.02.2025 не є тотожними.
Так, за заморвленням № 1 вартість послуг з підготовки позовної заяви становить 5000,00 грн, складене в той же день інше замовлення № 01-01/04/2025 включає до ціни послуг в розмірі 5000,00 грн додатково «прийняття її судом першої інстанції із подальшим розглядом справи», а за актом виконаних робіт від 20.02.2025 вартість послуг з підготовки і оформленню позовної заяви становить 2250,00 грн.
Також, суд зауважує, що актом від 20.02.2025 сторони підтвердили виконання адвокатом робіт з подачі до суду позову, який був сформований в електронному суді через п'ять днів після підписання акту.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних і достатніх доказів для підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу та їх вартості.
Відтак, відсутні підстави для стягнення на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 245, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко