11 червня 2025 р. № 400/15/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
проСт. 378 відстрочення,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 року у справі № 400/15/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- відповідач):
- Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4115,63 грн за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 відповідно до абзаців 3,4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
- Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4115,63 грн за період з 01.03.2018 по 30.04.2018, в загальній сумі 8231,26 грн відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
- В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 р. повернено апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 року у справі № 400/15/25.
02 травня 2025 року видано виконавчий лист по справі.
27 травня 2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 26.02.2025 року у справі № 400/15/25 на строк до шести місяців. Заява мотивована відсутністю достатнього та своєчасного фінансування для забезпечення виконання рішення суду.
Судом призначено розгляд заяви на 11 червня 2025 року.
У судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.
На підставі ч. 2 ст. 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Розглядаючи заяву, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У постанові від 06.12.2019 р. по справі № 2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 р. по справі № 819/150/17, при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання відстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися наміри боржника, що свідчать про його бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду не звільняє боржника від його виконання, а лише його відтерміновує на певний час до настання певних обставин.
Як зазначив відповідач, у зв'язку з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання судових рішень, ІНФОРМАЦІЯ_4 вимушений кожного разу звертатись до Фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних Сил України із заявою щодо фінансування витрат з виконання судових рішень. При цьому наразі грошові кошти на виконання судового рішення по справі №400/15/25 по КЕКВ 2800 «Інші поточні платежі» ІНФОРМАЦІЯ_5 не були виділені.
Оцінюючи ці доводи відповідача, суд зауважує, що вони не містять посилання на будь-які конкретні обставини або події, з настанням яких пов'язується неможливість виконати судове рішення, а без цього відстрочення виконання судового рішення буде просто дозволом на його невиконання, що суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства.
Крім того, суд враховує, шо органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 р. у справі "Кечко проти України").
Відтак, зважаючи на обов'язковість рішення суду та тривале, неодноразове порушення відповідачем прав позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Керуючись ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Суддя Л.Л. Дерев'янко