11 червня 2025 рокусправа № 380/5474/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданого 02.08.2016 органом 8099 на ім'я ОСОБА_1 , який був поданий на прикордонний контроль в пункті пропуску через державний кордон України «Шегині» 06.03.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 від 06.03.2025 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2025 начальник 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А), капітан ОСОБА_2 , ухвалила рішення про відмову у перетинанні державного кордону України на виїзд з території України ОСОБА_1 (далі - позивач). Під час проходження прикордонного контролю позивач пред'явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який було вилучено, після чого йому відмовлено у виїзді з України з формулюванням причини: «відсутній дійсний паспортний документ на право перетину державного кордону України» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України». Позивач вважає дії щодо вилучення паспорта та прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону України - протиправними, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 20.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач) у встановлений судом строк відзив на позов не подав, а подав його лише 24.05.2025.
Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що 06 березня 2024 року в міжнародний пункт пропуску «Шегині», на виїзд з України прибув громадянин України ОСОБА_3 . Під час перевірки, наданого позивачем, паспортного документа серії НОМЕР_5 , виданого 02.08.2016 на ім'я ОСОБА_3 , в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону виникли підозри щодо його дійсності та належності особі пред'явника, у зв'язку з виявленням ознак повторної прошивки бланка паспортного документа. Уповноважена службова особа склала заяву на здійснення поглибленої перевірки. У пункті 2 заяви було позначено перевірити ознаки повторної прошивки бланка документа. Спеціалістом з поглибленої перевірки документів складено висновок за результатами здійснення поглибленої перевірки паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , відповідно до якого зазначений паспортний документ не відповідає встановленому зразку, оскільки, наявні ознаки повторного прошивання бланку документа. Відповідач здійснив вилучення поданого на прикордонний контроль документа на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа про що складено акт вилучення документа. Позивачу було запропоновано надати інший документ, який би надавав право на перетинання державного кордону України. Такий документ в нього був відсутній. Відповідач прийняв рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_4 з причини відсутності дійсного паспортного документу на право перетину державного кордону України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_4 та в подальшому направлено на експертне дослідження до Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України. Згідно з Висновком експертного дослідження Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України № 18/130-25-Вих від 26.03.2025 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданого 02.08.2016 року, на ім'я ОСОБА_3 , відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України. Відповідач зазначає, що вказаний висновок на момент прийняття оскаржуваних рішень в розпорядженні начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_2 не існував, а відтак не міг бути врахований під час прийняття оскаржуваних рішень. Підставою для вилучення паспортного документу є саме наявність ознак підробки, які зазначені у висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа. Щодо позовної вимоги зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон зазначає, що листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.03.2025 №02.3/7993-25-Вих паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , було направлено до Управління ДМС у місті Києві та Київській області.
Представник позивача надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що зазначені відповідачем «ознаки повторного прошивання бланку» паспорту є неконкретними і по суті підтверджують упереджене ставлення до позивача. Так, у несвоєчасно наданому висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа від 06.03.2025 не було наведено кількісних показників «збільшених отворів прошивки» та «послаблення натяжіння прошивальної нитки». Ненадання відповідачем сторінки 6 ілюстративної таблиці висновку експертного дослідження № 34-195/10 від 25.03.2025 свідчить про можливе намагання не дати суду наочно переконатися в очевидній надуманості претензій до паспорту позивача. Тобто сумніви відповідача у дійсності паспорта відповідача були безпідставними. Наведена в оскарженому рішенні підстава - «відсутній дійсний паспортний документ на право перетину державного кордону» - не відповідає дійсності, що свідчить про протиправність такого рішення. У несвоєчасно наданому самим відповідачем висновку експертного дослідження від 25.03.2025 зазначено, що під час проведення порівняльного дослідження паспорта позивача та порівняльного зразка встановлено відповідність, зокрема, за способом скріплення книжного блоку. Той факт, що оскаржене рішення «є актом індивідуальної дії та дія якого вичерпана фактом його виконання» жодним чином не впливає на протиправність такого рішення та можливість судового захисту постфактум.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до Акту вилучення документа від 06.03.2025 начальник 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітан ОСОБА_5 в присутності двох свідків на підставі п.3 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» здійснила вилучення поданого на прикордонний контроль документа: паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 виданий 02.08.2016, орган що видав 8099, на ім'я ОСОБА_3 , на підставі паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , як такого що містить ознаки підробки паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з вимогами статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» начальник 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_5 06.03.2025 прийняв рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 . Причиною відмови вказано «відсутній дійсний паспортний документ на право перетину ДКУ відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Позивач вважаючи дії начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А), капітана ОСОБА_2 протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, установлених законом.
Громадянин України не може бути позбавлений права у будь-який час повернутися в Україну.
Статтею 64 Конституції України, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Наведене кореспондується також з положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-ХІІ. При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон України №3857-XIІ) документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Згідно з ст. 3 Закону України №3857-XIІ перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Відповідно до п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі - Правила №57), перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з п.8 Правил №57 в'їзд/вхід на територію пункту пропуску громадян, які перетинають державний кордон, перебування у пункті пропуску та виїзд/вихід громадян з нього здійснюється за паспортними документами.
Відповідно до п. 9 - 11 Правил №57 громадяни, які перетинають державний кордон, зобов'язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.
Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.
Паспортний документ або посвідчення особи на повернення в Україну вважаються дійсними, якщо вони відповідають встановленому зразку, видані уповноваженим на те органом, оформлені належним чином і належать громадянинові, який їх пред'являє.
Згідно з п. 12 Правил №57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє.
У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» (далі - Закон України №1710-VI) прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль включає зокрема перевірку документів.
Згідно з ст. 3 Закон України №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 Закону №1710-VI визначені загальні процедури прикордонного контролю, так відповідно до вказаної статті перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
У разі виявлення органами Державної прикордонної служби України в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України транспортних засобів та/або вантажів з перевищенням допустимого рівня іонізуючого випромінювання їх пропуск через державний кордон здійснюється на підставі дозволу уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Порядок взаємодії Державної прикордонної служби України та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у разі виявлення перевищення допустимого рівня іонізуючого випромінювання транспортних засобів та вантажів, що переміщуються через державний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Відповідно до ч. 1- 3 ст. 7 Закону України №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Згідно з ч. 1- 3 ст. 14 Закону України №1710-VI громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон України №661-IV) основними функціями Державної прикордонної служби України є зокрема здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Статтею 4 Закону України №661-IV визначено, що правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України "Про державний кордон України", цей Закон, інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 20 Закону України №661-IV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право зокрема перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати.
У випадках, передбачених законом, посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють також і інші повноваження.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №407 від 05.06.201 затверджено Інструкцію з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон (далі - Інструкція №407).
Пунктом 2.12. Інструкція №407 встановлено, у разі якщо за результатами здійснення стандартної перевірки документа в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала цю перевірку, виникли сумніви щодо його дійсності або приналежності відповідній особі, вона складає заяву на здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Інструкції, та доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску.
Заява на здійснення поглибленої перевірки документа (далі - заява) складається в письмовому (електронному) вигляді шляхом заповнення її граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) спеціалісту з поглибленої перевірки документів.
Розділом ІІІ Інструкції №407 визначено порядок здійснення поглибленої перевірки документів, так, поглиблена перевірка документів проводиться уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка є спеціалістом з поглибленої перевірки документів (далі - спеціаліст).
Підставою для здійснення поглибленої перевірки документа є заява, складена уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка проводила стандартну перевірку документа.
Про мету поглибленої перевірки документа старший прикордонних нарядів у пункті пропуску усно повідомляє особу, яка надала для перевірки паспортний та інші документи.
Початком поглибленої перевірки документа є момент подання прикордонним нарядом «Перевірка документів заяви на здійснення такої перевірки спеціалістом.
Поглиблена перевірка документів включає:
додаткове вивчення дійсності паспортного документа, візи та інших документів із застосуванням спеціальних технічних засобів контролю для пошуку ознак підробки в документах;
додаткове вивчення паспортного та інших документів з метою визначення приналежності громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства (далі - особа);
уточнення відомостей щодо відсутності стосовно особи доручень правоохоронних і розвідувальних органів України.
Поглиблена перевірка документів з урахуванням пункту 2.12 розділу ІІ цієї Інструкції також здійснюється:
за результатами аналізу та оцінки ризиків;
на підставі розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби, регіональних управлінь, начальників органів охорони державного кордону;
на підставі інформувань оперативно-розшукових відділів органів охорони державного кордону, правоохоронних органів (контрольних органів і служб) про можливе використання особами підроблених, недійсних документів або таких, що належать іншим особам.
Поглиблена перевірка документів забезпечується шляхом:
використання наявних баз даних та інформаційно-довідкових матеріалів описів зразків паспортних та інших документів та можливих способів їх підроблення;
опитування осіб, які перетинають державний кордон.
Поглиблена перевірка документа вважається закінченою після складення спеціалістом висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - висновок). Про результати поглибленої перевірки документа спеціаліст доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (старшому зміни прикордонних нарядів).
Висновок складається в письмовій формі на звороті аркуша із заявою на здійснення поглибленої перевірки документа або в електронному вигляді шляхом заповнення його граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) уповноваженій службовій особі підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку документа.
Залежно від результатів здійснення поглибленої перевірки, зазначених у висновку, старший прикордонних нарядів у пункті пропуску (старший зміни прикордонних нарядів):
надає дозвіл на перетинання державного кордону особі, документ якої був підданий поглибленій перевірці;
відмовляє особі в перетинанні державного кордону.
Відмітки про перетинання державного кордону в паспортних та інших документах осіб, яким за результатами поглибленої перевірки надано дозвіл на перетинання державного кордону України, проставляються уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку, у порядку, визначеному частиною другою статті 12 Закону України «Про прикордонний контроль».
Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України (відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 № 967 «Про затвердження форм рішень про відмову в перетинанні державного кордону України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за № 31/18769) доводиться особі старшим зміни прикордонних нарядів або старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон.
Паспортний документ або інший документ, у якому за результатами здійснення поглибленої перевірки виявлено ознаки його підробки або встановлено, що він не належить особі, на підставі пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» вилучається, про що старший зміни прикордонних нарядів складає відповідний протокол. Другий примірник такого протоколу надається особі, у якої вилучено паспортний документ.
Заява та висновок долучаються до рапорту старшого зміни прикордонних нарядів за результатами несення служби.
Відповідно до розділу VІ Інструкції №407 за рішенням начальника органу охорони державного кордону паспортний документ, вилучений за результатами проведення поглибленої перевірки, з копією висновку направляється на експертне дослідження.
Підставою для проведення експертного дослідження паспортного документа є письмова заява (лист) начальника органу охорони державного кордону.
Експертні дослідження паспортних документів здійснюються відповідно до Інструкції про порядок призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень паспортних документів експертною службою Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07 серпня 2009 року № 594, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.09.2009 за № 824/16840.
Аналіз вказаних положень свідчить про те, що під час виконання своїх посадових обов'язків уповноважена особа Державної прикордонної служби України здійснює дослідження паспортних та інших документів громадян України, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а дії, які мають бути вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України у випадку виникнення сумнівів щодо дійсності поданого на перевірку документа або приналежності відповідній особі, є чітко визначеними та регламентованими.
Відповідно до матеріалів справи підставою для відмови позивачу в перетинанні державного кордону згідно з рішенням від 06.03.2025 вказано, що відсутній паспортний документ на право перетину ДКУ відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Отже, спірним в цій справі є питання правомірності вилучення відповідачем паспорту, який дає право перетину Державного кордону України, та правомірності відмови позивачу у перетинанні державного кордону за відсутності документу, який дає право перетину Державного кордону України.
Як вже було встановлено судом, позивач 06.03.2025 здійснив спробу перетнути кордон через пункт пропуску «Шегині» з використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 виданий 02.08.2016, орган що видав 8099, на ім'я ОСОБА_3 .
У ході перевірки документів уповноважена службова особа начальник 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_6 було вилучено поданого позивачем на прикордонний контроль документ.
При цьому, судом не встановлено, що в ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовували технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах та здійснювали належну оцінку підтверджуючих документів.
Більше того в акті вилучення документа від 06.03.2025 не зазначено які саме ознаки підробки паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон.
Під час перевірки документів позивача уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України не було застосовано жодних технічних засобів контролю з метою виявлення можливих ознак підробки документів.
Суд зазначає, що застосування таких технічних засобів є обов'язковою складовою процедури автентифікації документів, що посвідчують особу та надають право на перетин державного кордону. Однак матеріали справи не містять доказів того, що такі дії мали місце під час перевірки документів позивача.
Більше того, відповідно до акту про вилучення документа від 06 березня 2025 року, вказаного посадовими особами Державної прикордонної служби України, не зазначено конкретних ознак, які могли б свідчити про підробку паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон. Акт містить лише загальне посилання на нібито наявність ознак підробки, що не відповідає вимогам обґрунтованості адміністративного акта.
Відповідно до Висновку експертного дослідження Головного експертно криміналістичного центру Державної прикордонної служби України №18/195-25-Вих від 25.03.2025, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданого 02.08.2016 року, на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України.
У висновку експертного дослідження № 34-195/10 від 25.03.2025 судовий експерт не встановлено «збільшених отворів прошивки» та «послаблення натяжіння прошивальної нитки».
Позивач стверджує, що ненадання відповідачем сторінки 6 ілюстративної таблиці висновку експертного дослідження № 34-195/10 від 25.03.2025 свідчить про можливе намагання не дати суду наочно переконатися в очевидній надуманості претензій до паспорту позивача.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що сумніви відповідача у дійсності паспорта відповідача були безпідставними. Наведена в оскарженому рішенні підстава - «відсутній дійсний паспортний документ на право перетину державного кордону» - не відповідає дійсності, що свідчить про протиправність такого рішення.
Оцінюючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв не в межах та у спосіб, що визначений Законами та вказаною Інструкцією, а процедура вилучення паспортного документу була вчинена всупереч вимогам чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги визнати протиправним і скасувати рішення начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 від 06.03.2025 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Оскільки судом під час розгляду справи встановлено протиправність дій стосовно вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданий 02.08.2016, орган що видав 8099, на ім'я ОСОБА_3 ., то і рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 06.03.2025 громадянину України ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою для його прийняття зазначена відсутність у позивача документу на право перетинання державного кордону на в'їзд в Україну через його протиправне вилучення.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , суд вважає, що вона підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як було зазначено вище паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3 відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України.
Відповідно до пункту 3.23 Інструкції «Про порядок проведення судових експертиз та експертних досліджень документів Головним експертно-криміналістичним центром Державної прикордонної служби України», затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.11.2013 № 1109, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2013 року за № 2086/24618, об'єкти дослідження, порівняльні матеріали (у разі надання), матеріали справи (у разі надання) підлягають поверненню уповноваженій особі (органу) разом з висновком експерта або повідомленням про неможливість надання висновку.
Суд вважає голослівним та необґрунтованим твердження відповідача про те, що паспорт позивача було направлено до Управління ДМС у місті Києві та Київській області, тому що таке направлення паспорта позивача до органів Державної міграційної служби було протиправним.
З огляду на вищенаведене паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3 повинен був бути повернутий уповноваженій особі (органу), а вже потім і позивачу.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданого 02.08.2016 органом 8099 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був поданий на прикордонний контроль в пункті пропуску через державний кордон України «Шегині» 06.03.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 .
Визнати протиправним і скасувати рішення начальника 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітана ОСОБА_2 від 06.03.2025 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3634,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович