Іменем України
11 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/693/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07.04.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії та щомісячних страхових виплат та пенсії з 01.07.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та щомісячних страхових виплат з 01.07.2024, з виплатою заборгованості, яка виникла за період невиплати по дату відновлення виплати пенсії та щомісячних страхових виплат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 7405000123 від 21.11.2014, строк дії якої неодноразово продовжувався та на сьогодні діє безстроково, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області як отримувач пенсії за віком та щомісячних страхових виплат у разі втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.
З невідомих позивачу причин в липні 2024 року припинено надходження на його банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», пенсії та щомісячних страхових виплат. Позивач неодноразово намагався звертатися на гарячу лінію Пенсійного фонду України та намагався пройти відеоідентифікацію, яка була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
На адвокатський запит представника позивача відповідач листом № 2500-0202-8/20761 від 26.03.2025 повідомив, що виплату пенсії та страхових виплат ОСОБА_2 призупинено з 01.07.2024 та з 10.07.2024 відповідно, у зв'язку з скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 11.04.2025 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 22.04.2025 відкрито провадження у справі, визначено причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.
Позивач отримував щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати з (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва станом на 01.03.2024 в розмірі 3419,17 грн відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105, як внутрішньо переміщена особа згідно з довідкою від 21.11.2014 № 7405000123 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення.
На запит до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 16.05.2024 за № 2500-0311-6/34445 було надано інформацію (лист від 29.05.2024 №3102/6) про скасування довідки від 21.11.2014 № 7405000123 внутрішньо переміщеної особи на позивача. Враховуючи наведене, виплата страхової виплати та виплата пенсії позивачу призупинена з 01.07.2024.
Під час припинення виплат позивачеві з 01.07.2024 Головне управління керувалося чинною на той час Постановою № 637, а після набрання чинності Порядком № 299 поновлення виплати пенсії позивачеві та страхової виплати може бути здійснено виключно у відповідності до його норм, зокрема, за умови фізичної ідентифікації особи у передбачений спосіб та за наявності інформації про неотримання відповідних виплат від компетентних органів російської федерації.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), відповідно до довідки МСЕК має ступінь втрати професійної працездатності - 20%, з 20.04.2004 безстроково, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області як потерпілий внаслідок втрати працездатності та є отримувачем щомісячних страхових виплат, а також отримує пенсію, що підтверджується копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідкою від 21.11.2014 № 7405000123 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, довідкою МСЕК та підтверджується сторонами в заявах по суті спору.
20.03.2025 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо причини припинення виплати позивачу пенсії та страхових виплат.
Листом від 26.03.2025 № 2500-0202-8/20761 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 отримував щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва станом на 01.03.2024 в розмірі 3419,17 грн відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як внутрішньо переміщена особа згідно з довідкою від 21.11.2014 №7405000123 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення. На запит до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 16.05.2024 за №2500-0311-6/34445, було надано інформацію (лист від 29.05.2024 № 3102/6) про скасування довідки від 04.01.2021 № 7428-5002410439 внутрішньо переміщеної особи на ОСОБА_1 . Виплата страхової виплати ОСОБА_3 10.07.2024 була призупинена до з'ясування. Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.07.2024.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про встановлення особи від 24.04.2024 № 92605 особу позивача було встановлено за результатами проведеного 01.04.2024 відеоконференцзв'язку.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із абзацом першим статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг із солідарної системи.
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Абзацом першим частини першої статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 30 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Частиною першою статті 40 Закону № 1105-XIV визначено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:
1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) у разі смерті отримувача страхових виплат;
7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;
8) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням (частина четверта статті 41 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Абзацом першим, другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 637) у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення
Відповідно до абзацу двадцять другого пункту 1 Постанови № 637 припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 47, ст. 1702).
Згідно з абзацом двадцять четвертим пункту 1 Постанови № 637 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі надходження до Пенсійного фонду України або до його територіальних органів інформації від Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулась до покинутого місця постійного проживання, або особою подано документи, що містять недостовірні відомості для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії, виплата пенсії продовжується після особистого звернення особи, проходження ідентифікації у порядку, визначеному в абзаці четвертому цього пункту, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та за відсутності підстав, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (абзац двадцять шостий пункту 1 Постанови № 637.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок № 27), внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова КМУ № 637).
Пунктом 1.4 Порядку № 27 визначено, що призначення, продовження (відновлення) та припинення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад (далі - Комісії).
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Вирішуючи позовні вимоги щодо припинення ГУПФУ в Чернігівській області з 01.07.2024 виплати позивачу пенсії та страхових виплат, суд виходить з такого.
З вище наведених правових норм слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 40 Закону № 1105-XIV визначено вичерпні переліки підстав для припинення виплати пенсії та страхових виплат. Цими переліками передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
У свою чергу Постановою № 637, Порядком № 27 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій та страхових виплат внутрішньо переміщеним особам - знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, у разі її отримання.
З матеріалів справи та відзиву судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, та щомісячних страхових виплат, призначених відповідно до Закону № 1105-XIV.
Припинення з 01.07.2024 нарахування та виплати позивачу пенсії та страхових виплат відбулося у зв'язку з отриманням ГУПФУ в Чернігівській області інформації про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .
Так, листом від 26.03.2025 № 2500-0202-8/20761 відповідач повідомив, представника позивача що ОСОБА_1 , отримував щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва станом на 01.03.2024 в розмірі 3419,17 грн відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як внутрішньо переміщена особа згідно з довідкою від 21.11.2014 №7405000123 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення. На запит до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 16.05.2024 за №2500-0311-6/34445, було надано інформацію (лист від 29.05.2024 №3102/6) про скасування довідки від 04.01.2021 №7428-5002410439 внутрішньо переміщеної особи на ОСОБА_1 . Виплата страхової виплати ОСОБА_3 10.07.2024 була призупинена до з'ясування. Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.07.2024.
При цьому суд зауважує, що на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів.
Проте статтями 49 Закону № 1058-IV та статтею 40 Закону № 1105-XIV не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії та щомісячних страхових виплат, як скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
До спірних правовідносин суд вважає неможливим застосувати постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлений порядок продовження та поновлення пенсійних та страхових виплат, з огляду на таке.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом «закон» це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Отже, право особи на отримання пенсії та страхових виплат (у тому числі за минулий час), як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV та Законом № 1105-XIV, та не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
Відповідно, встановлення постановами Кабінету Міністрів України інших підстав для припинення виплати пенсії та страхових виплат, відмінних від визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 40 Закону № 1105-XIV, не є іншим випадком, передбаченим законом, у розумінні пункту 5 частини першої статті 49 цього Закону та пунктом 8 частини першої статті 40 Закону № 1105-XIV.
Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що ГУПФУ в Чернігівській області рішення про припинення позивачу виплати пенсії з 01.07.2024 не приймалося, що також суперечить положенням статті 49 Закону № 1058-IV та свідчить про припинення виплати пенсії не у спосіб, визначений законом.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що припинення позивачу з 01.07.2024 виплати пенсії та щомісячних страхових виплат здійснено ГУПФУ в Чернігівській області за відсутності підстав, передбачених частинами першими статті 49 Закону № 1058-IV та 40 Закону № 1105-XIV, або підстав, передбачених іншим законом, та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, а отже такі дії відповідача є протиправними.
Таким чином, позивач з 01.07.2024 не отримує пенсію та страхові виплати з вини відповідача. Відповідно, суми пенсії та страхових виплат, невиплачені позивачу з вини ГУПФУ в Чернігівській області, мають бути виплачені позивачу за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії та щомісячних страхових виплат з 01.07.2024 є обґрунтованими та належать до задоволення.
Як наслідок задоволення цих основних вимог, підлягають задоволенню й похідні від них вимоги щодо зобов'язання ГУПФУ в Чернігівській області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії та щомісячних страхових виплат з 01.07.2024 із виплатою заборгованості, яка виникла за період з 01.07.2024 по дату відновлення виплати пенсії та щомісячних страхових виплат.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, за встановлених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення повністю.
На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення пенсії та щомісячних страхових виплат за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1937,92 грн відповідно до квитанції про сплату №8657-7212-2486-5911 від 18.04.2025.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, з виходом за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 1937,92 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код за ЄДРПОУ 21390940, м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83а) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії та щомісячних страхових виплат з 01 липня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії і щомісячних страхових виплат з 01 липня 2024 року із виплатою заборгованості, яка виникла за період з 01 липня 2024 року по дату відновлення виплати пенсії та щомісячних страхових виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім грн 92 коп.).
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення пенсії та щомісячних страхових виплат за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун