Іменем України
10 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/899/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 30 квітня 2025 року надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльності ГУПФУ в Луганській області щодо невиплати позивачу пенсії, призначеної з 22 травня 2023 року;
- зобов'язати ГУПФУ в Луганській області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії, призначеної з 22 травня 2023 року.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що за поданою засобами вебпорталу заявою від 04 лютого 2025 року № 1884 на виконання вимог, передбачених підпунктом 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), позивачу з 22 травня 2023 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за нормами пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ та частини 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Проте виплата призначеної пенсії не здійснюється.
На неодноразові звернення позивача ГУПФУ в Луганській області листами повідомило, що для виплати пенсії позивачу необхідно надати: реквізити банківського рахунку (лист від 24 лютого 2025 року); паспорт та оновлений витяг про реєстрацію (лист від 24 березня 2025 року).
Позивач з такою бездіяльністю відповідача не погоджується, оскільки статтею 49 Закону № 1058-IV визначений виключний перелік підстав для зупинення виплати пенсії. Відповідач протиправно за відсутності підстав та без прийняття відповідного рішення не здійснює виплату пенсії позивачеві, чим порушує конституційне право позивача.
З урахуванням зазначеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 05 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву; встановлено сторонам строк для обміну заявами по суті справи; витребувано від відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від ГУПФУ в Луганській області до суду 16 травня 2025 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач 04 лютого 2025 року звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. Заяву позивача відпрацьовано за принципом «єдиної» черги завдань та «єдиної» черги спеціалістів, спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та головним спеціалістом з призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 22 травня 2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до норм пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Для призначення пенсії позивач надав паспорт громадянина України у формі ID-картки від 12 лютого 2018 року № 001531155 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виданий 16 лютого 2018 року Шевченківським районним відділом у місті Харкові, в якому відсутній підпис посадової особи яка сформувала витяг.
На запит ГУПФУ в Луганській області від 17 лютого 2025 року № 1200-0305-8/4259 до Біловодської селищної військової адміністрації щодо підтвердження/спростування факту реєстрації ОСОБА_1 за вказаною у витязі адресою отримано відповідь від 18 лютого 2025 року № 05-35/364, що відомості про зазначену особу та місце її реєстрації в Реєстрі Біловодської територіальної громади відсутні.
За розглядом записів трудової книжки від 23 серпня 1995 року серії НОМЕР_1 та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлено, що ОСОБА_1 з 17 серпня 1995 року по 21 квітня 2011 року фактично проживав у місті Лутугино Луганського району Луганської області та працював у Державному підприємстві «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат».
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, Луганський район Луганської області з 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
На запит ГУПФУ в Луганській області від 21 лютого 2025 року № 1200-0305-5/4708 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області щодо факту реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за вказаною у витязі адресою отримано відповідь від 03 березня 2025 року № 4401.4-403/44.2-25, що за обліками відомчої інформаційної системи ДМС відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування на території Луганської області ОСОБА_1 за адресою, вказаною у запиті відсутні.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 не надавалась.
На запит ГУПФУ в Луганській області від 17 лютого 2025 року № 1200-0305-6/4258 на Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації щодо наявності або відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 , отримано відповідь від 05 березня 2025 року № 4/947-31, що відомості про зазначену особу в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутні.
На запит ГУПФУ в Луганській області від 05 березня 2025 року № 1200-0305-6/5573 на Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації щодо наявності або відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 , отримано відповідь від 18 березня 2025 року № 01-19/05/03/2937, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. Станом на 12 травня 2025 року оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, ОСОБА_1 не надавав.
З 22 травня 2023 року по теперішній час пенсія позивачу не нараховується та не виплачується.
Представник відповідача зазначив, що з урахуванням вищезазначеного, для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання або звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) із заявою про взяття на облік його пенсійної справи та надати необхідні документи.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , квартира ) 04 лютого 2025 року звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав копію паспорта громадянина України (ID-картки), витягу з реєстру Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Згідно з інформацією, зазначеною у рішенні від 21 лютого 2025 року № 123950003287 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2023 року по довічно. Розмір пенсії за віком 12992,10 грн.
Рішенням від 26 лютого 2025 року № 123950003287 здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року, розмір пенсії за віком склав - 13440,33 грн.
Вказані обставини підтверджені наданими в матеріали справи копіями: заяви про призначення / перерахунок пенсії від 04 лютого 2025 року, паспорта громадянина України у формі ID-картки, витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 16 лютого 2018 року, заяви про виплату пенсії від 24 лютого 2025 року, протоколу про перерахунок пенсії від 18 лютого 2025 року, протоколу про перерахунок пенсії від 26 лютого 2025 року.
Позивач 13 лютого 2025 року через вебпортал звернувся до відповідача із заявою № ВЕБ-12001-Ф-С-25-027523, в якій просив повідомити дату виплати призначеної пенсії.
ГУПФУ в Луганській області у відповідь на заяву позивача від 13 лютого 2025 року листом від 24 лютого 2025 року № 1180-944/Ж-04/8-1200/25 повідомило, що відповідно до поданої засобами вебпорталу заяви від 04 лютого 2025 року № 1884 на виконання вимог, передбачених підпунктом 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV позивачу з 22 травня 2023 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за нормами пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ та частини першої пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, дата виплати - 12 число. Заяву від 12 лютого 2025 року № 2431 щодо зміни виплатних реквізитів, подану засобами вебпорталу, опрацьовано без внесення змін до електронної пенсійної справи, оскільки в поданій заяві вказано паспорт НОМЕР_3 , виданий Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області від 27.03.1997, проте долучено новий паспорт громадянина України у формі ID-картки від 12.02.2018 № НОМЕР_4 . Для забезпечення проведення виплати пенсії необхідно надати заяву щодо зміни виплатних реквізитів з актуальними паспортними даними.
Позивачем 24 лютого 2025 року подано заяву про зміну виплатних реквізитів для виплати пенсії, в якій позивач просив належні суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) починаючи з 24 лютого 2025 року перераховувати на поточний рахунок, який відкрито у НОМЕР_5 ПАТ КБ «Приватбанк», поточний рахунок № НОМЕР_6 .
На звернення позивача від 21 лютого 2025 року на вебпортал Пенсійного фонду України за № ВЕБ-24001-Ф-С-25-032583 з питання виплати пенсії, яке зареєстровано в ГУПФУ в Луганській області за № 1249/Ж-1200-25, відповідачем листом від 14 березня 2025 року № 1558-1249/Ж-02/8-1200/25 повідомлено, що згідно з підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, відомості про місце проживання заявника. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання (пункт 2.9 Порядку 22-1). Пунктом 2.22 Порядку 22-1 передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». За наданою заявою від 04 лютого 2025 року, поданою засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, яку розглянуто за принципом екстериторіальності за нормами пункту 4.2 Порядку 22-1, позивачу з 22 травня 2023 року призначено пенсію за віком відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. До заяви про призначення пенсії позивачем долучено паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 від 12.02.2018 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, виданий 16 лютого 2018 року Шевченківським районним відділом у місті Харкові, в якому відсутній підпис посадової особи, яка сформувала витяг. Для внесення змін до електронної пенсійної справи позивачу необхідно подати до органів Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заяву про допризначення пенсії, до якої долучити паспорт громадянина України та оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
На звернення позивача від 21 лютого 2025 року та 10 березня 2025 року, подані через вебпортал за № ВЕБ-12001-Ф-С-25-032584 та № ВЕБ-12001-Ф-С-25-043954 з питання виплати пенсії, які зареєстровано в ГУПФУ в Луганській області за № 1145/Ж-1200-25 та № 1464/Ж-1200-25, листом від 24 березня 2025 року № 1732-1145/Ж-02/8-1200/25 повідомлено, що роз'яснення порядку поновлення виплати пенсії позивачу надано листом ГУПФУ в Луганській області від 14 березня 2025 року за № 1558-1249/Ж-02/8-1200/25, який завантажено до особистого кабінету на вебпорталі. Додатково повідомлено, що до заяви про призначення пенсії позивачу було долучено паспорт громадянина України у формі ID-картки від 12.02.2018 № 001531155 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , виданий 16 лютого 2018 року Шевченківським районним відділом у місті Харкові, в якому відсутній підпис посадової особи, яка сформувала витяг. За інформацією Біловодської селищної військової адміністрації відомості про місце реєстрації позивача в реєстрі Біловодської територіальної громади відсутні. Для внесення змін до електронної пенсійної справи позивачу необхідно подати до органів Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заяву про допризначення пенсії, до якої долучити паспорт громадянина України, оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Біловодською селищною військовою адміністрацією листом від 18 лютого 2025 року № 05-35/364 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 17 лютого 2025 року № 1200-0305-8/4259 повідомлено, що відомості про факт реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у реєстрі Біловодської територіальної громади відсутні.
Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області листом від 03 березня 2025 року № 4401.4-403/44.2-25 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 21 лютого 2025 року № 1200-0305-5/4708 щодо факту реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на теперішній час повідомило, що за обліками відомчої інформаційної системи ДМС відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування на території Луганської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою, вказаною у запиті, відсутні. Інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , яка міститься у наданому особою витягу з Єдиного державного демографічного реєстру відрізняється від наявних у Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей щодо поточної реєстрації та відомостями про реєстрацію місця проживання, внесеними до паспорта громадянина України у формі картки 2 № 001531155 від 12.02.2018, орган видачі - 6311, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації листом від 05 березня 2025 року № 4/947-31 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 17 лютого 2025 року № 1200-0305-6/4258 щодо факту реєстрації місця проживання ОСОБА_1 повідомив, що за інформацією Обласного комп'ютерного інформаційно-обчислювального центру соціального захисту населення Луганської області станом на 24 лютого 2025 року відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб у Луганській області відсутні.
Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації листом від 18 березня 2025 року № 01-19/05/03/2937 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 05 березня 2025 року № 1200-0305-6/5573повідомив, що за інформацією Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної військової адміністрації згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 07 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України від 16.12.1993 № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими законами.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Законом України від 20.03.2023 № 2981-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» пункт 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено підпунктом 14-6.2 такого змісту: «14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2981-IX установлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування за бажанням особи, яка проживала на тимчасово окупованій території України, і якій призначено пенсію за віком з дня звернення, що відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсія за віком обчислюється з дня, що настає за днем досягнення такою особою пенсійного віку.
При цьому, виходячи зі змісту Закону № 2981-IX слід дійти висновку, що органи Пенсійного фонду України зобов'язані обчислювати пенсію за віком вищенаведеним особам з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, на підставі звернення, яке подано як до набрання чинності Законом № 2981-ІХ, так і після.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі його заяви про призначення пенсії за віком від 04 лютого 2025 року на виконання приписів підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV призначено пенсію за віком з 22 травня 2023 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Абзацом першим частини першої статті 47 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З вищевказаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію з 22 травня 2023 року, однак відповідач не виплачує позивачу пенсію з моменту її призначення, посилаючись на те, що позивачу необхідно надати оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, оскільки долучений до заяви про призначення пенсії витяг не містить підпису посадової особи, яка його видала.
Щодо наведеного, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а дійшов висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність застосування принципу верховенства права щодо спірних правовідносин та констатувати порушення відповідачем пункту 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини тобто порушення права власності позивача на суми призначеної пенсії, що здійснено відповідачем без законних підстав, тобто в свавільний спосіб.
Як вже вище вказано, невиплата пенсії позивачу з дати призначення відбулась у зв'язку із відсутністю у витязі з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання підпису посадової особи, яка сформувала Витяг.
Однак суд зауважує, що статтею 49 Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії.
Відповідно, встановлення постановами Кабінету Міністрів України інших підстав для припинення виплати пенсії, відмінних від визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, не є іншим випадком припинення виплати пенсії, передбаченим законом, у розумінні пункту 5 частини першої статті 49 цього Закону.
Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IV як підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17).
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що нездійснюючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що рішення про припинення нарахування та виплати пенсії позивачу з 22 травня 2023 року відповідачем не приймалося. Разом з цим, можливість припинення територіальними органами Пенсійного фонду нарахування та виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення чинним законодавством не передбачена.
У судовому порядку адміністративний суд має здійснити перевірку правомірності припинення нарахування та виплати пенсії позивачу шляхом дослідження відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду із наданням правової оцінки тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому суб'єкт владних повноважень повідомляє суду для доведення правомірності («виправдання») своєї поведінки.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснює позивачу виплату пенсії з 22 травня 2023 року, тому така бездіяльність відповідача є протиправною.
Суд вважає, що порушене відповідачем право позивача на отримання пенсії підлягає відновленню у спосіб зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з 22 травня 2023 року.
Оскільки зі змісту Закону № 1058-ІV та самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 19 березня 2013 року, від 05 листопада 2013 року у справах № 21-53а13 та № 21-293а13 відповідно та Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року, від 24 квітня 2018 року у справах № 820/5621/15 та № 167/592/17 відповідно (№№ рішень в ЄДРСР 30443158, 35794465,73335414, 73604844 відповідно).
Таким чином, нарахування та виплата пенсії позивачу має здійснюватися постійно до виникнення підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, та прийняття рішення про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України або судом, або до іншого законодавчого регулювання порядку та строків нарахування пенсій.
Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ухвалою про відкриття провадження у справі відстрочено позивачу до ухвалення судового рішення у справі сплату судового збору у розмірі 986,96 грн, як за одну вимогу немайнового характеру із застосуванням коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а позов підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 968,96 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 призначеної з 22 травня 2023 року пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату призначеної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова