11 червня 2025 року м. Київ №320/36692/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доФастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області
провизнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Фастівський об'єднаний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Позивач вважає відмову відповідача грубою та безпідставною і звертає увагу, що відсутність у останнього дійсного паспорта суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, суд ухвалив розгляд справи здійснювати суддею Жуковою Є.О. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
02 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позовної заяви заперечує, зазначає, що у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 745 від 26.10.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 26.03.2015» у органів міграційної служби відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України № 2503-ХХІ від 26.06.1992.
Поряд з цим, звертає увагу суду, що у зв'язку з тим, що позивач звернувся до територіального підрозділу ДМС, із заявою про вклеювання до паспорта громадянина України у формі книжечки нової фотокартки, з пропущенням, встановленим законодавством, місячного терміну для звернення на 9 років, паспорт позивача підлягає обміну.
07 лютого 2025 року до Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає, що зазначені у відзиві підзаконні нормативно-правові акти, а саме постанова Кабінету Міністрів України № 302 та наказ Міністерства внутрішніх справ України № 456, не повинні застосовуватися до правовідносин, що виникли з приводу паспорта-книжечки, адже стосуються виключного паспортної ID-картки.
Поряд з цим, звертає увагу суду, що законодавством України не передбачено вилучення паспорта у формі книжечки, до якого не вклеєна фотокартка в місячний термін при досягненні громадянином 25-і 45-річного віку.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з фактичних обставин справи, позивач 02 квітня 2024 року звернувся до відповідача із заявою про вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України у формі книжечки.
Листом від 30.04.2024 Фастівський об'єднаний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомив позивача про те, що у відповідності до нормативно правових документів, які регламентують діяльність служби згідно підпункту 2 розділу 5 Наказу МВС України від 06.06.2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» передбачено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Згідно підпункту 6 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного.опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» зі змінами (далі - Постанова) передбачено, що якщо особа яка досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснює обмін паспорта. Враховуючи той факт, що встановлений законодавством термін надання адміністративної послуги сплив, вклеїти фотокартку по досягненню 45-річного віку до Вашого паспорта є порушенням норм чинного законодавства.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Положеннями статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Вищезазначені норми нормативно-правового акту, що має найвищу юридичну силу, зокрема, означають, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини 2 статті 32 Конституції України, зокрема вказано, що неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі Закон від 20.11.2012 № 5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону від 20.11.2012 № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону від 20.11.2012 № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частиною 3 статті 13 Закону від 20.11.2012 року №5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 7, 8 Положення про паспорт громадянина України затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
З 01.11.2016 - запроваджено оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 302, з урахуванням доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється. Паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Згідно Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон від 01.06.2010 № 2297-VI) персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Частинами 5, 6, статті 6 Закону від 01.06.2010 № 2297-VI встановлено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Однак, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Відтак, варто зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №200/6627/19-а, від 06.02.2020 у справі №420/3253/19, від 31.03.2020 у справі №460/842/19, від 16.04.2020 у справі №280/2826/19 та від 21.04.2021 у справі №620/882/20.
Поряд з цим, у статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції;
За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що норми Закону від 20.11.2012 №5492-VI на відміну від норм Положення від 26.06.1992 № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990 зазначено, що встановлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований.
Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у цьому випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Разом з тим, суд робить висновок, що законодавець, приймаючи Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону від 20.11.2012 № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Слід враховувати, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.10.2018 №795, якою внесено зміни до пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулась в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Отже, за чинним законодавством передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов'язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України у формі книжечки.
При цьому, таке звернення позивача із письмовою заявою щодо вклеювання фотокартки у паспорт зразка 1994 року відбулось з порушенням передбаченого підпунктом 6 пункту 6 Порядку № 302 місячного строку для звернення із такою заявою, що є підставою для обміну паспорта громадянина України у формі книжечки на паспорт нового зразку ( ID -картки).
В той же час, як при зверненні до суду з позовною заявою так і в заяві поданої до відповідача, позивач, вказав про небажання обміну паспорту та не надання згоди на збір і оброку його персональних даних.
Суд зазначає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Дійсно, як вже зазначалося судом раніше, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (п. 8 Положення № 2503-XII).
Однак суд звертає увагу, що при цьому паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 по справі №460/842/19.
Відтак, на думку суду, за наявності норми, що регулює можливість/необхідність вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні певного віку, недоцільно позбавляти особу такого права лише у зв'язку із пропуском нею строку звернення та враховуючи, що така особа не має бажання отримувати паспорт нового зразка і це не спричиняє загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини.
В даному випадку судом встановлено, що дійсно позивачем пропущено строк для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку із досягнення 45-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302. В той же час за це порушення позивач може бути притягнутим до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.
Суд також зазначає, що з аналізу суб'єктного складу спірних правовідносин, змісту позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
У рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Відтак, на думку суду, наявні підстави для задоволення вимоги позивача у обраний ним спосіб судового захисту, який суд вважає належним та дієвим в межах спірних правовідносин, оскільки законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов'язання відповідача вклеїти до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-ти років.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.12.2019 по справі № 420/270/19, від 31.01.2020 по справі № 200/6627/19-а, від 06.02.2020 по справі № 420/3253/19, від 31.03.2020 по справі № 460/842/19.
Додатково суд зауважує, що наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 було затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.
Пунктом 2 розділу V Тимчасового порядку встановлено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку. У разі подання заяви та документів через центр надання адміністративних послуг адміністратор центру надання адміністративних послуг передає прийняті заяву та документи до відповідного територіального підрозділу ДМС.
Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток (абзац 3 пункту 2 розділу V Тимчасового порядку № 456).
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України, який виданий на ім'я позивача, нову фотокартку у зв'язку із досягненням 45-річного віку та зобов'язання відповідача вклеїти до паспорта громадянина України, який виданий на ім'я позивача, нову фотокартку у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн., згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.
Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
3. Зобов'язати Фастівський об'єднаний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.