про повернення позовної заяви
11 червня 2025 року м. Київ справа № 320/3525/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного Фонду України в якому просила:
1. Встановити відсутність компетенції (повноважень) у Пенсійного фонду України надати до Головного управління ПФУ в Сумській області службовим листом від 10.08.2023 № 30443-30826/H-03/8-2800/23 вказівку «пенсію ОСОБА_1 на виконання рішення суду необхідно поновити в розмірі, визначеному на день припинення її виплати», обґрунтованою вимогою другої резолютивної частини постанови Роменського міськрайонного суду в Сумській області від 22.08.2016 №585/2934/16-а, що «зобов'язань щодо проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії у зв'язку зі змінами у законодавстві судове рішення від 22.08.2016 не містить»;
2. Зобов'язати Пенсійний фонд України у триденний строк, з дня вступу в законну силу рішення Київського окружного адміністративного суду по цій справі, скасувати та відкликати від головного управління ПФУ в Сумській області службового листа від 10.08.2023 №30443-30826/H-03/8-2800/23, який містить підставу «зобов'язань щодо проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії у зв'язку зі змінами у законодавстві судове рішення від 22.08.2016 не містить»;
3. Зобов'язати Пенсійний фонд України у триденний строк, з дня вступу в законну силу рішення Київського окружного адміністративного суду по цій справі, надати розпорядження до головного управління Пенсійного фонда України в Сумській області з вимогою у триденний строк скасувати всі розпорядження головного управління Пенсійного фонда України в Сумській області, видані ним на виконання вказівки Пенсійного фонда України «пенсію ОСОБА_1 на виконання рішення суду необхідно поновити в розмірі, визначеному на день припинення її виплати», наданого службовим листом Пенсійного фонда України від 10.08.2023 №30443-30826/H-03/8-2800/23 до головного управління Пенсійного фонда України в Сумській області.
4. Зобов'язати Пенсійний фонд України у триденний строк, з дня вступу в законну силу рішення Київського окружного адміністративного суду по цій справі, надати розпорядження до головного управління Пенсійного фонда України в Сумській області з вимогою у п'яти денний строк видати ним розпорядження №959210107114, яким встановити поточний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 на підставі пункта 1, абзац 2 пункта 7, пункта 8 Постанови Кабінету Міністрів України 24,02,2023р. №168.
Ухвалою суду від 14.02.2025 було відмовлено у відкритті провадження позивачці в частині позовних вимог щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Пенсійного фонду України надання до Головного управління ПФУ в Сумській області службовим листом від 10.08.2023 № 30443-30826/H-03/8-2800/23 вказівки.
Ухвалою суду від 14.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До зазначеної заяви позивачем долучено уточнену позовну заяву, в якій позивачка уточнює позовні вимоги та просить:
1. Визнати протиправним та скасувати висновок Пенсійного фонду України, наданого службовим листом від 10.08.2023 № 30443-30826/Н-03/8-2800/23 до Головного управління ПФУ в Сумській області (абзац 5 цього листа ): «зобов'язань щодо проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії у зв'язку зі змінами у законодавстві судове рішення від 22.08.2016 не містить».
2. Визнати протиправним та скасувати доручення Пенсійного фонду України , наданого службовим листом від 10.08.2023 № 30443-30826/Н-03/8-2800/23 до Головного управління ПФУ в Сумській області ( абзац 6 цього листа ): «пенсію ОСОБА_1 на виконання рішення суду необхідно поновити в розмірі, визначеному на день припинення її виплати».
Крім того, позивачем додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду та зазначає, що не могла передбачити, що Пенсійний фонд України може порушувати права на соціальне та пенсійне забезпечення та зазначила, що у 2023 році річний дохід складав 26019,8 грн., а тому розраховувати на те, що у 2024 році суд зможе звільнити позивача від сплати судового збору було недоречно. Також, позивачка зазначила, що не поспішала звертатись до суду, грунтовно не впевневшись у відсутності права у Пенсійного фонду України надати доручення та скасовувати проведення перерахунку пенсії.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку із порушенням права особи внаслідок невиплати вказаного підвищення, яке не було нараховане пенсійним органом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Посилання позивача на те, що вона вважала недоречним та не поспішала звертатись до суду, грунтовно у цьому не впевневшись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а лише суб'єктивним ставленням позивача до відповідних правовідносин.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення з позовом до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Відтак, зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд, розглянувши доводи поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши надані в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду докази, вважає наведені позивачем причини не поважними.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджується поважність причин пропуску, визнані судом необґрунтованими, а тому суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Діска А.Б.