11 червня 2025 року м. Київ справа №320/45425/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (позивач/ ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (відповідач/ ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2024 №379680705.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не заперечується реальність господарських операцій з комісіонерами, як не заперечується факт здійснення імпортних операцій, отримання товару та використання його в господарській діяльності. Підставою отримання права на бюджетне відшкодування стало сплата митних платежів при імпорті товару. Позивач не вбачає взаємозв'язку між операцією з комісіонерами та правом на отримання бюджетного відшкодування. Як уже згадувалося вище, відповідачем не заперечується реальність господарських операцій позивача з комісіонером, проте єдиною підставою відмови стала відсутність оплати комісіонеру за договором комісії.
Позивач зазначає, що контролюючий орган позбавлений можливості втручатися у господарські взаємовідносини позивача та комісіонера, тим паче ставити у залежність отримання бюджетного відшкодування сформованого за рахунок сплати митних платежів при імпорті товару від виконання умов договору комісії. Тож позивач просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.08.2024 року №379680705 за формою «ВЗ», яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за травень 2024 року у розмірі 31 005 192, 00 грн., та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління ДПС у Київській області на користь ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 відкрито провадження у справі № 320/45425/24. Суд ухвалив: призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначити справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні; у підготовче судове засідання викликати учасників справи; повідомити позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів); встановити відповідачу п'ятнадцятиденний термін із дня отримання копії даного судового рішення для подання до суду відзиву на позовну заяву (відзиву) у порядку, визначеному в ст. 162 КАС України; витребувати від Головного управління ДПС у Київській області завірені належним чином копії: матеріалів проведеної перевірки позивача (накази про призначення, направлення, пояснення щодо підстав проведеної перевірки тощо, в тому числі докази направлення/вручення позивачу вказаних документів); обґрунтований та вмотивований розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення; для подання до суду витребуваних доказів встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дати отримання копії ухвали; встановити позивачу п'ятиденний термін із дня отримання відзиву відповідача для подання до суду відповіді на відзив у порядку, встановленому в ст. 163 КАС України; встановити відповідачу п'ятиденний термін із дня отримання відповіді на відзив позивача для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив у порядку, встановленому в ст. 164 КАС України; повідомити сторін про необхідність подання разом із відзивом/відповіддю на відзив/запереченнями: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються такий (а, і) відзив/відповідь на відзив/заперечення, якщо такі докази не надано раніше; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву/відповіді на відзив/заперечень і доданих до нього (неї, них) доказів іншим учасникам справи; повідомити, що відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів; запропонувати сторонам подати до суду усі наявні заяви клопотання до закінчення підготовчого провадження.
29 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», зазначає, що станом на момент проведення перевірки, та станом на момент реєстрації результатів перевірки відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов'язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та, відповідно до даних ЄРПН відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна, щодо визначення податкових зобов'язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату. Згідно виписки банку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» за вересень-жовтень 2022 року та лютий та травень 2024 року відсутня оплата здійснених послуг комісії. Тому, дії згідно з договорами комісії, які комісіонер за дорученням комітента (ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») здійснював від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену цим договором винагороду, не можуть вважатись завершеними. Враховуючи вищенаведене, ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» порушено вимоги пп. «б» п.200.4, п.200.14 статті 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за травень 2024 року в сумі 31 005 192,00 грн. Доводи позивача не спростовують правомірність проведення перевірки, а також висновків документальної позапланової виїзної перевірки, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 №379680705 за формою «ВЗ» про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування за травень 2024 року на рахунок платника у банку в розмірі 31 005 192,00 грн. прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування, і, відповідно, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. 26.03.2025 сторонами заявлено клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, враховуючи подання всіма учасниками справи відповідних клопотань, протокольною ухвалою суду від 26.03.2025 вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ ВП 44096797) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області.
До видів діяльності ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», зокрема, належать: виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний код КВЕД 14.19), оптова та роздрібна торгівля текстильними виробами тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 09.07.2024 № 1875-п та направлень від 07.07.2024 року № 6877/10-36-07-05, 6878/10-36-07-05 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року податкової декларації з податку на додану вартість від 20.06.2024 року, реєстраційний номер 91690303875 від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За наслідками перевірки складений Акт від 25.07.2024 року № 39942/10-36-07-05/43479830, у якому зафіксовані порушення п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 статті 198, п. 200.1 пп. «б» п. 200.4 статті 200 ПК України з урахуванням вимог п. 200.14 статті 20 ПК України, в результаті чого відмолено в отримані бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2024 року на загальну суму 31 005 192,00 грн.
На адресу позивача надійшло оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.08.2024 року №379680705 за формою «ВЗ», яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за травень 2024 року у розмірі 31 005 192,00 грн.
Не погодившись із такими висновками, позивач звернувся до суду та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області, натомість ГУ ДПС у Київській області заперечує протиправність своїх дій та просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1 ст. 1 Податкового кодексу України ним врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з підпунктом «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Таким чином, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.
Як вбачається з матеріалів справи, у процесі господарської діяльності позивачем здійснюється імпорт одягу, який був у користуванні (секонд хенд), його обробка та подальша реалізація (в тому числі на умовах експорту).
Протягом вересня-жовтня 2022, лютого 2024 року позивачем здійснено операції з імпорту на митну територію України товару (одягу, взуття, що було у користуванні), що підтверджується вантажно-митними деклараціями:
UA209230/2024/018535 від 29.02.2024; UA209230/2024/018263 від 28.02.2024; UA205050/2024/010271 від 26.02.2024; UA209230/2024/017765 від 26.02.2024; UA205050/2024/010265 від 26.02.2024; UA209230/2024/017500 від 26.02.2024; UA209230/2024/017217 від 24.02.2024; UA209230/2024/017195 від 24.02.2024; UA209230/2024/017208 від 24.02.2024; UA209230/2024/017183 від 24.02.2024; UA209230/2024/017101 від 23.02.2024; UA209230/2024/017099 від 23.02.2024; UA209230/2024/017094 від 23.02.2024; UA209230/2024/017021 від 23.02.2024; UA209230/2024/016794 від 22.02.2024; UA209230/2024/016750 від 22.02.2024; UA205050/2024/009821 від 22.02.2024; UA205050/2024/009822 від 22.02.2024; UA209230/2024/016725 від 22.02.2024; UA209230/2024/016711 від 22.02.2024; UA209230/2024/016721 від 22.02.2024; UA209230/2024/016687 від 22.02.2024; UA209230/2024/016661 від 22.02.2024; UA209230/2024/016600 від 22.02.2024; UA205050/2024/009614 від 20.02.2024; UA205050/2024/009574 від 19.02.2024; UA205140/2024/012154 від 19.02.2024; UA205140/2024/011921 від 19.02.2024; UA209230/2024/015784 від 19.02.2024; UA209230/2024/015602 від 19.02.2024; UA209230/2024/015579 від 19.02.2024; UA209230/2024/015576 від 19.02.2024; UA209230/2024/015443 від 17.02.2024; UA209230/2024/015412 від 17.02.2024; UA209230/2024/015437 від 17.02.2024; UA209230/2024/015172 від 16.02.2024; UA209230/2024/015089 від 16.02.2024; UA209230/2024/014970 від 15.02.2024; UA209230/2024/014845 від 15.02.2024; UA209230/2024/014918 від 15.02.2024; UA209230/2024/014833 від 15.02.2024; UA209230/2024/014619 від 14.02.2024; UA205050/2024/009033 від 14.02.2024; UA205140/2024/010969 від 14.02.2024; UA209230/2024/014311 від 13.02.2024; UA209230/2024/014222 від 13.02.2024; UA209230/2024/014185 від 13.02.2024; UA209230/2024/014215 від 13.02.2024; UA209230/2024/014120 від 13.02.2024; UA209230/2024/014080 від 13.02.2024; UA209230/2024/014088 від 13.02.2024; UA209230/2024/014075 від 13.02.2024: UA209230/2024/013829 від 12.02.2024; UA205140/2024/010621 від 12.02.2024; UA205140/2024/010533 від 12.02.2024; UA205140/2024/010461 від 12.02.2024; UA209230/2024/013632 від 12.02.2024; UA209230/2024/013605 від 12.02.2024; UA205140/2024/010310 від 12.02.2024; UA209230/2024/013581 від 12.02.2024; UA205180/2024/002521 від 10.02.2024; UA205180/2024/002459 від 09.02.2024; UA209230/2024/012966 від 09.02.2024; UA209230/2024/012371 від 07.02.2024; UA209230/2024/012270 від 07.02.2024; UA205180/2024/002242 від 07.02.2024; UA205180/2024/002237 від 07.02.2024; UA205180/2024/002176 від 06.02.2024; UA205050/2024/008001 від 06.02.2024; UA209230/2024/011842 від 06.02.2024; UA209230/2024/011805 від 06.02.2024; UA205050/2024/007974 від 06.02.2024; UA205050/2024/007978 від 06.02.2024; UA209230/2024/011779 від 06.02.2024; UA205050/2024/007975 від 06.02.2024; UA209230/2024/011752 від 06.02.2024; UA209230/2024/011720 від 06.02.2024; UA205180/2024/002147 від 06.02.2024; UA205180/2024/002146 від 06.02.2024; UA205180/2024/002121 від 05.02.2024; UA205180/2024/002124 від 05.02.2024; UA205180/2024/002120 від 05.02.2024; UA205050/2024/007823 від 05.02.2024; UA205180/2024/002099 від 05.02.2024; UA205180/2024/002094 від 05.02.2024; UA205140/2024/008503 від 05.02.2024; UA205050/2024/007520 від 02.02.2024; UA205050/2024/007518 від 02.02.2024; UA205050/2024/007521 від 02.02.2024; UA205180/2024/001907 від 02.02.2024; UA209230/2024/010318 від 01.02.2024; UA209140/2022/112884 від 29.10.2022; UA205050/2022/069368 від 27.10.2022; UA205050/2022/069369 від 27.10.2022; UA205140/2022/076526 від 27.10.2022; UA205140/2022/076525 від 27.10.2022; UA205140/2022/076536 від 27.10.2022; UA205050/2022/068899 від 26.10.2022; UA205140/2022/075931 від 26.10.2022; UA205140/2022/075893 від 26.10.2022; UA205140/2022/075887 від 25.10.2022; UA205050/2022/068761 від 25.10.2022; UA205140/2022/075818 від 25.10.2022; UA205140/2022/075836 від 25.10.2022; UA205050/2022/068753 від 25.10.2022; UA205050/2022/068757 від 25.10.2022; UA205050/2022/068508 від 24.10.2022; UA205050/2022/068495 від 24.10.2022; UA205050/2022/068529 від 24.10.2022; UA205140/2022/075557 від 24.10.2022; UA205140/2022/075564 від 24.10.2022; UA205050/2022/067851 від 21.10.2022; UA205050/2022/067630 від 20.10.2022; UA205050/2022/067502 від 20.10.2022; UA205050/2022/067229 від 19.10.2022; UA205050/2022/067132 від 19.10.2022; UA205050/2022/067130 від 19.10.2022; UA205140/2022/074025 від 19.10.2022; UA205140/2022/074022 від 18.10.2022; UA205140/2022/073977 від 18.10.2022; UA205140/2022/073904 від 18.10.2022; UA205140/2022/073973 від 18.10.2022; UA205140/2022/073962 від 18.10.2022; UA205050/2022/066906 від 18.10.2022; UA205140/2022/073941 від 18.10.2022; UA205140/2022/073831 від 18.10.2022; UA205050/2022/066057 від 14.10.2022; UA205140/2022/072745 від 14.10.2022; UA205050/2022/065784 від 13.10.2022; UA205140/2022/072634 від 13.10.2022; UA205050/2022/065681 від 13.10.2022; UA205140/2022/072436 від 13.10.2022; UA205140/2022/072385 від 12.10.2022; UA205140/2022/072401 від 12.10.2022; UA205050/2022/065450 від 12.10.2022; UA205140/2022/072320 від 12.10.2022; UA205050/2022/065402 від 12.10.2022; UA205140/2022/072132 від 12.10.2022; UA205140/2022/072034 від 12.10.2022; UA205050/2022/065212 від 11.10.2022; UA205050/2022/065164 від 11.10.2022; UA205140/2022/071747 від 11.10.2022; UA205050/2022/064785 від 10.10.2022; UA205050/2022/064326 від 07.10.2022; UA205140/2022/071209 від 07.10.2022; UA205140/2022/071125 від 07.10.2022; UA205140/2022/071107 від 07.10.2022; UA205050/2022/064251 від 07.10.2022; UA205140/2022/070785 від 06.10.2022; UA205050/2022/063989 від 06.10.2022; UA205140/2022/070816 від 06.10.2022; UA205140/2022/070730 від 06.10.2022; UA209140/2022/105392 від 06.10.2022; UA205140/2022/070764 від 06.10.2022; UA205140/2022/070703 від 06.10.2022; UA205140/2022/070476 від 06.10.2022; UA205140/2022/070469 від 06.10.2022; UA205140/2022/070357 від 05.10.2022; UA205140/2022/070083 від 05.10.2022; UA205140/2022/070066 від 05.10.2022; UA205050/2022/063524 від 05.10.2022; UA205050/2022/062977 від 03.10.2022; UA209140/2022/103510 від 01.10.2022; UA205140/2022/069184 від 30.09.2022; UA205050/2022/062578 від 30.09.2022; UA205140/2022/069028 від 30.09.2022; UA205140/2022/068841 від 30.09.2022; UA205050/2022/062361 від 30.09.2022; UA205050/2022/062299 від 29.09.2022; UA205140/2022/068782 від 29.09.2022; UA205140/2022/068763 від 29.09.2022; UA205140/2022/068768 від 29.09.2022; UA205140/2022/068641 від 29.09.2022; UA205050/2022/062026 від 29.09.2022; UA205140/2022/068550 від 29.09.2022; UA205140/2022/068502 від 29.09.2022; UA205140/2022/068492 від 29.09.2022; UA205140/2022/068478 від 29.09.2022; UA205050/2022/061881 від 28.09.2022; UA205140/2022/068472 від 28.09.2022; UA205140/2022/068473 від 28.09.2022; UA205140/2022/068461 від 28.09.2022; UA205140/2022/068455 від 28.09.2022; UA205140/2022/068460 від 28.09.2022; UA205050/2022/061848 від 28.09.2022; UA205140/2022/068467 від 28.09.2022; UA205140/2022/068246 від 28.09.2022; UA205050/2022/061725 від 28.09.2022; UA205050/2022/061705 від 28.09.2022; UA205140/2022/068226 від 28.09.2022; UA205140/2022/068171 від 28.09.2022; UA205050/2022/061638 від 28.09.2022; UA205050/2022/061315 від 26.09.2022; UA205050/2022/061264 від 26.09.2022; UA205140/2022/066930 від 22.09.2022; UA205050/2022/060308 від 22.09.2022; UA205050/2022/060230 від 22.09.2022; UA205050/2022/060000 від 21.09.2022; UA205140/2022/066563 від 21.09.2022; UA205140/2022/066293 від 20.09.2022; UA205140/2022/066295 від 20.09.2022; UA205050/2022/059551 від 20.09.2022; UA205140/2022/066209 від 20.09.2022; UA205050/2022/059333 від 19.09.2022; UA205140/2022/065732 від 19.09.2022; UA205140/2022/065305 від 16.09.2022; UA205140/2022/065044 від 15.09.2022; UA205140/2022/064802 від 15.09.2022; UA205140/2022/064523 від 14.09.2022; UA205140/2022/064436 від 13.09.2022; UA205140/2022/064168 від 13.09.2022; UA205140/2022/064169 від 13.09.2022; UA205050/2022/057878 від 12.09.2022; UA205140/2022/064117 від 12.09.2022; UA205050/2022/057876 від 12.09.2022; UA205050/2022/057877 від 12.09.2022; UA205140/2022/064093 від 12.09.2022; UA205140/2022/064066 від 12.09.2022; UA205140/2022/064086 від 12.09.2022; UA205140/2022/064050 від 12.09.2022; UA205140/2022/064031 від 12.09.2022; UA205140/2022/063584 від 09.09.2022; UA205140/2022/063347 від 08.09.2022; UA205140/2022/063137 від 07.09.2022; UA205140/2022/063134 від 07.09.2022; UA205050/2022/057213 від 07.09.2022; UA205050/2022/057171 від 07.09.2022; UA205140/2022/063061 від 07.09.2022; UA205140/2022/062851 від 06.09.2022; UA205140/2022/062544 від 06.09.2022; UA205140/2022/062815 від 06.09.2022; UA205140/2022/062562 від 05.09.2022; UA205140/2022/062541 від 05.09.2022; UA205140/2022/062265 від 05.09.2022.
Суми податку на додану вартість, сплачені на митниці, підтверджені ВМД були включені позивачем до складу податкового кредиту та в подальшому заявлені до бюджетного відшкодування, що підтверджується банківськими виписками долученими до матеріалів справи.
Як вбачається із акту перевірки, контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту.
Також, судом, окрім ВМД та банківських виписок, виписок по рахунку, були досліджені CMR, інвойси, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, податкову декларацію з ПДВ за травень 2024 року, договори комісії (Договір комісії № ES- ВР-1 від 13.11.2023 року з ТОВ «ЕШПАДА»; Договір комісії № FUN-BP-12.23 від 01.12.2023 з ТОВ «ФУНШАЛ»; Договір комісії № MI-BP-4 від 01.12.2023 з ТОВ «СМІЧОВ»; Договір комісії № ВР-KR-3 від 13.01.2023 року з ТОВ «КОРНІВ»; Договір комісії № КН-ВР-4 від 04.12.2023 з ТОВ «ХАРЦИСК»; Договір комісії № ВР-ВК-3 від 01.08.2022 з ТОВ «БАКОТА»; Договір комісії № MIN-BP-5 від 01.08.2022 року з ТОВ «МАНАВГАТ»; Договір комісії № БП.Л.З від 15.08.2022 року з ТОВ «ЛІНЕЙЧ»), звіти комісіонера, додатки до договорів комісії, акти прийому-передачі товару з комісії, договори поставки, договори оренди, договори суборенди, акти прийому-передачі.
Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.
У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.
Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.
Зауваження до змісту вищезгаданих документів із боку контролюючого органу також відсутні.
Отже, податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.
За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.
Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що в цьому випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.
Указана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 квітня 2025 року справа № 320/7062/24, від 02 квітня 2024 року справа № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23, від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22. Суд зазначає, що в даних справах позивачем також виступає ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», а відповідачем Головне управління ДПС у Київській області.
Таким чином, твердження контролюючого органу щодо незавершеності дій згідно з договорами комісій, як і їх вплив на формування заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Стосовно того, що, як указано в акті перевірки, станом на момент перевірки ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» має ознаки ризиковості, відповідно якому присвоєно статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку», суд зазначає наступне.
Єдиним правовим наслідком визнання платника податку «ризиковим» є виникнення у податкового органу права зупинити реєстрацію податкової накладної платника ПДВ, визнаного «ризиковим», жодних інших правових наслідків податковим законодавством не передбачено. Відтак, суди дійшли висновку, що перебування платника в статусі «ризикового» чи позбавлення даного статусу не може беззаперечно свідчити про реальність чи нереальність вчинених таким платником податків господарських операцій. Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб'єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку.
Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб'єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень. Так, у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з'ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.
Водночас висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів без проведення зустрічних звірок, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце в періоді, який перевірявся, що, своєю чергою, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Натомість позивач, як уже було з'ясовано судом, надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину та досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.
Враховуючи сукупність викладеного вище, суд доходить висновку про доведеність обставин, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн.
Отже, відповідно до ст. 139 КАС України, сплачений судовий збір у розмірі 30280,00 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.08.2024 №379680705.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНД ПРОПЕРТІ» сплачений судовий збір у розмірі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.