11 червня 2025 року справа №357/9200/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського РВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо незняття арешту, накладеного на кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 в гривні, міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 , відкритому у AT «УКРСИББАНК», який належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ) у виконавчому провадженні №81439785;
зобов'язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) зняти арешт, накладений на грошові кошти на картковому рахунку НОМЕР_1 в гривні, міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 , відкритому у AT «УКРСИББАНК», який належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ) у виконавчому провадженні №81439785.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2023 справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, передано за предметною підсудністю для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі з викликом сторін.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок позивача, який для використовується зарахування заробітної плати, а тому є рахунком із спеціальним режимом.
Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі та позивача, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву чи заяв з приводу заявлених вимог не подав.
У відповідності до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №81439785 з примусового виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2022 №357/15120/21, 3/357/389/22 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 496,20 грн.
В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому у AT «Укрсиббанк», картковий рахунок НОМЕР_1 , міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 .
Представник позивача звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 19.06.2023, в якій просив зняти арешт з карткового рахунку НОМЕР_1 , міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 , відкритого у AT «Укрсиббанк» на ім'я ОСОБА_1 , оскільки вказаний рахунок використовується для зарахування заробітної плати, а тому являється із спеціальним режимом.
Листом Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.07.2023 №58682 повідомлено позивача про те, що вказаний банківський рахунок не має спеціального призначення для зарахування заробітної плати. Крім того, відділом зазначено, що зняття арешту із коштів, що містяться на банківський рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 суперечать нормам та засадам Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з коштів, розміщених на рахунку зі спеціальним режимом, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами частини третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частиною першою статті 48 Закону №1404-VІІІ визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац 1 частини 2 статті 48 Закону №1404-VІІІ).
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону №1404-VІІІ заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону №1404-VІІІ Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Зі змісту вищевказаних норм закону слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому, виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться па банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону №1404-VІІІ.
Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
Водночас, законом визначено обставини, за наявності яких не підлягають арешту кошти: кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках; кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Відповідно до частин першої - третьої статті 68 Закону №1404-VІІІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувана або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу- підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відрахування, зокрема, із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини 1 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами 2 та 3 статті 70 Закону №1404-VІІІ передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, як зазначалось вище, стаття 48 Закону №1404-VІІІ встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено.
Варто зазначити, що встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.
Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №81439785 з примусового виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2022 №357/15120/21, 3/357/389/22 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 496,20 грн, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках.
В той же час, представником позивача було подано заяву, в якій просив зняти арешт з карткового рахунку НОМЕР_1 , міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 , відкритого у AT «Укрсиббанк» на ім'я ОСОБА_1 , оскільки вказаний рахунок використовується для зарахування заробітної плати, а тому являється із спеціальним режимом.
До вказаної заяви представником позивача додано виписку з рахунку та довідку AT «Укрсиббанк» (далі також Банк) від 16.06.2023 №59-1-03/33-74, в якій Банк підтвердив, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , відкрито рахунок в Банку: 20.09.2022, картковий рахунок НОМЕР_1 (для зарахування заробітної плати та виплат прирівняних до неї) в гривні, міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 .
З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 20.09.2022 №193 старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду для проходження військової служби та зараховано до списків особового складу на всі види грошового забезпечення.
Відповідно до довідки Відділення від 19.07.2023 №107/144 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій служба в ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримує грошове забезпечення (інші види виплат) в AT «Укрсиббанк».
Таким чином, з урахуванням наведеного, зазначений вище рахунок, відкритий в АБ «Укргазбанк» на ім'я позивача, є рахунком, який призначений для виплати заробітної плати (грошового забезпечення).
Проте, відповідачем вказані позивачем обставини не прийнято до уваги, внаслідок чого арешт з рахунку позивача, відкритого в AT «Укрсиббанк», міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 , знято у встановлений законом спосіб не було.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
За приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата установою працівнику заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне отримання таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві, на оплату праці.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Вищенаведене свідчить про те, що бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з коштів на зарплатному рахунку боржника є протиправною, а тому суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача та наявність підстав для їх задоовлення.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї бездіяльності.
За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місіце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрівський, 94; код ЄДРПОУ 34846037) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрівський, 94; код ЄДРПОУ 34846037) щодо незняття арешту, накладеного на кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 в гривні, міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 , відкритому у AT «УКРСИББАНК», який належить боржнику ОСОБА_1 (місіце проживання: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ) у виконавчому провадженні №81439785.
3. Зобов'язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрівський, 94; код ЄДРПОУ 34846037) зняти арешт, накладений на кошти на картковому рахунку НОМЕР_1 в гривні, міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 , відкритому у AT «УКРСИББАНК», який належить боржнику ОСОБА_1 (місіце проживання: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ) у виконавчому провадженні № 81439785.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.