про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
10 червня 2025 року м. Київ Справа №320/28260/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., отримавши та розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, у якому просить суд:
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до ЄДРВВ запису про придатність ОСОБА_1 до військової служби за результатами огляду від 30.05.2025 року без вручення належним чином оформленого висновку ВЛК.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати запис у ЄДРВВ щодо придатності ОСОБА_1 та виключити його зі складу оперативного резерву («Резерв+»).
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь-які мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 до прийняття решення судом по даній справі.
09.06.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову в якій просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також будь-яким іншим органам військового управління, мобілізовувати ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що наразі відсутній чинний висновок ВЛК, що був би вручений позивачу відповідно до процедури, встановленої чинним законодавством.
Водночас, попри відсутність належного медичного рішення, позивача включено до системи Резерв + як придатного до військової служби, що створює реальну загрозу примусової мобілізації щодо позивача. На думку позивача, такі дії порушують ч. 1 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно з якою військовозобов'язаний має бути ознайомлений із висновком ВЛК після проходження огляду; пп. 3.8, п. 20 Розділу ІІ Інструкції про організацію роботи ВЛК (затвердженої спільним наказом МОЗ від 14.08.2008 № 402/666/388/452/716/388), які встановлюють, що особа має бути ознайомлена з висновком ВЛК під підпис; ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначені законом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 03.06.2025 позивачем подано скаргу до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка наразі розглядається. Тобто остаточне медичне рішення ще не прийнято, і будь-які дії з мобілізації до завершення цієї процедури є передчасними та порушують права позивача. Реалізація наміру ТЦК мобілізувати позивача до ухвалення судового рішення у справі унеможливить ефективний захист права позивача на охорону здоров'я та належний медичний розгляд.
Крім того, після набуття позивачем статусу військовослужбовця шляхом вручення повістки та направлення до місця служби, відбудеться незворотна зміна його правового статусу, що унеможливить або суттєво ускладнить реалізацію права на захист в адміністративному процесі. При цьому, навіть у разі позитивного рішення суду, його реалізація буде залежати від додаткових процедур, у тому числі внутрішніх рішень військових органів, що істотно впливає на ефективність судового захисту.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновків та вказує наступне.
Перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю відповідача з підстав, зазначених та заявлених позивачем у позові та заяві про забезпечення позову, перевірка порушення відповідачем положень діючого законодавства під час розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу та винесення спірного рішення, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті, та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям чи бездіяльності відповідача до ухвалення рішення по суті.
Також, суд зазначає, що вказані обґрунтування застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що відповідач може вчинити дії мобілізаційного характеру щодо призову на військову службу, не є належним доводом та обґрунтуванням підстав подання заяви про забезпечення позову враховуючи положення діючого законодавства щодо дій чи бездіяльності ТЦК під час оголошеного в країні воєнного стану, які відповідно підлягають перевірці судом в межах поданого позивачем адміністративного позову до суду.
Зокрема, суд вказує на те, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову, та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
З урахуванням вказаного суд зазначає, що лише сама незгода позивача з рішенням щодо внесення до ЄДРВВ запису про придатність його до військової служби за результатами огляду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову лише через потенційну можливість призову позивача.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено обставин щодо неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Марич Є.В.