печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22018/25-к
пр. 1-кс-20107/25
19 травня 2025 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у вікритому судовому засіданні у залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024000000000140,-
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024000000000140 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просять скасувати арешт, накладений Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року на майно (автозапчастини, мобільні телефони, системні блоки), які були вилучені 23-24.04.2025 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_4 .. В клопотання про дозвіл на проведення обшуку слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що викрадені запчастини поставляються з-закордону до автошроту «Autotrial», який розташовується в Рівненській області с. Корнин, що не відповідає дійсності та не підтверджується жодними матеріалами справи. Власником автошроту «Autotrial» є ОСОБА_4 .
На підставі Ухвали Печерського районного суду від 16.04.2025 року дозвіл був наданий на проведення обшуку з метою відшукання запчастин, обладнання, агрегатів з викрадених транспортних засобів у ЄС, пластин з VIN-кодами транспортних засобів, обладнання для кодування запчастин.
В частині вилучення комп'ютерної техніки та оргтехніки, електронних носіїв інформації (системних блоків, серверних блоків, флеш-карток, CD та DVD дисків, жорстких дисків, мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків) було відмовлено у задоволенні клопотання відповідно до ч.2 ст. 168 КПК України з правом копіювання інформації, яка може цікавити слідство. Клопотання також не підлягало задоволенню в частині вилучення грошових коштів. У період з 23.04.2025 по 24.04.2025 року на підставі Ухвали Печерського районного суду від 16.04.2025 був проведений обшук автошроту, який розташовується за адресою АДРЕСА_1.
Перед початком обшуку, ОСОБА_4 повідомив, що майно перелічене в Ухвалі на обшук не має, запчастин з викрадених авто не має, повідомив де знаходиться комп'ютерна техніка та надав до неї доступ слідчому, який проводив обшук.
В той же час в протоколі обшуку зазначено, що він розпочатий у зв'язку з відмовою видачі майна. В той же час, в ході обшуку були віднайдені комп'ютерна техніка, з системного блоку марки GAMEMAXінформацію було скопійовано, однак в подальшому, всупереч Ухвали Печерського районного суду та ст. 168 КПК України було незаконно вилучено. Також були віднайдені та вилучені Iphone 12 Pro Max, Iphone 12 ProMax, Iphone 14 Pro Max, 3 мобільні телефони Iphone не включені, два мобільних телефони Samsung з ознаками пошкодженого екрану, мобільний телефон LG, 3 системні блоки. Під час обшуку інформацію з відповідних носіїв інформації слідчий з експертом навіть не намагались скопіювати, чим порушили ст. 168 КПК України.
Все інше майно, яке було вилучене під час обшуку складає з себе автозапчастини до автомобілів, які були привезені з Америки, а не ЄС. Крім того, всі запчастини мають номерні знаки та маркування, що дозволяє перевірити факт того, що вони завезені з Америки, а не з території ЄС. Крім того, жодних підстав думати, що вказані запчастини з викрадених в ЄС авто - не має. На автошроті, на якому був проведений обшук відсутні запчастини з ЄС. Під час розгляду клопотання про накладання арешту на вилучені автозапчастини прокурор не довів факт того, що вони з викрадених автомобілей з ЄС і не може це довести, оскільки це не правда.
Документи, що підтверджують законність придбання та всю історію придбання та доставки вилучених запчастин чомусь не вилучались, слідчого вони не цікавили! Копії вказаних документів були особисто долучені до матеріалів кримінального провадження після його допиту, під час якого слідчий повідомив ОСОБА_4 та адвокату ОСОБА_3 , що вказані документи його не цікавлять. Під час звернення із клопотанням про накладання арешту на вилучене майно прокурор зазначив, що в ході обшуку не виявлено документів, які підтверджують походження вилучених автозапчастин, що не відповідає дійсності. Також за версією прокурора віднайдені, однак не вилучені накладні ТОВ «Нова Пошта» свідчать про реалізацію вказаних запчастин в тіньовому секторі, що не відповідає дійсності. Прокурор зазначив, що під час обшуку виявлені частини автомобілів, з яких ймовірно зняті вказані запчастини, проте на них відсутні ідентифікаційні номери кузову (VIN коду). Якщо відсутні ідентифікаційні номери кузову, яким чином прокурор вважає, що саме з цих автомобілів зняті викрадені запчастини - не зрозуміло.
ОСОБА_4 долучає всі копії документів, які підтверджують належне придбання в Америці автомобілів, їх переміщення до України, розмитнення та розборку. Вказані документи підтверджують законне походження вилучених автозапчастин. Слід додати, що вказані автомобілі виграються на аукціонів Америці, після чого доставляються на автошрот для подальшого продажу запчастин. Перед проведенням аукціонів всі авто проходять повне обстеження та перевірку, а отже придбати викрадене авто на аукціоні в Америці просто не можливо.
Крім того, вилучення всіх автозапчастин, які знаходились на автошроті призвело до повної зупинки діяльності такого автошроту, що є перешкоджанням законній господарській діяльності з використанням службового становища, передбаченого ст. 106 КК України та тиском на бізнес, який і так в період дії воєнного стану ледь виживає. В свою чергу, слідчий та прокурор фактично обмежив користування всіма активами ФОП, що в свою чергу є завуальованим заходом забезпечення кримінального провадження, як обмеження діяльності бізнесу, яке можу бути застосоване лише до підозрюваних осіб, а не до свідків.
Слід зазначити, що ОСОБА_4 та автошрот, яким він володіє не причетні до вказаного кримінального правопорушення, яке розслідується ГСУ НП України. Шляхом самостійного здобуття доказів, які мають відношення до справи сторона сторона захисту встановила, що певний громадянин України, придбавши в невідомому місці салон автомобіля, бувший у використанні, приїхав до відповідного автосервісу, для того, щоб його встановити (вшити та прив'язати електронікою). Під час такої дії він дізнався, що частина придбаного салону - з викраденого автомобіля, який міститься в базі розшуку. Під час спілкування з правоохоронними органами така особа надала працівникам поліції абсолютно всі номери мобільних телефонів осіб, у яких він придбавав різні запчастини для свого автомобіля, а не лише салон (який виявився викраденим). Після спілкування з такою особою, він підтвердив, що у ОСОБА_4 на автошроті він не придбавав вказаний салон (сидіння з блоками).
Додатково слід зазначити, що ОСОБА_4 не торгує салонами авто.
Таким чином, вилучені автозапчастини не можна вважати речовими доказами, окільки відповдно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речові докази - матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встанолюються під час кримінального провадження. Запчастини, які вилучені з автошроту не можуть містити на собі ознак злочину, придбані в Америці, а не країнах ЄС, наявні документи, які підтверджують придбання, перевезення до України та розмитнення придбаних авто з метою їх розборки та продажу з автошрота в с.Корнин Рівненської області. Крім того, сам потерпілий підтвердив, що він не придбавав запчастину до свого автомобіля на автошроті у ОСОБА_4 , яка виявилась краденою. Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України. Окрім того, заявник вказує, що відношення до розслідуваного кримінального провадження не мають. Так, заявник вказує, що у клопотанні про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалах стороною обвинувачення не наведено жодних доказів вчинення власником майна будь-яких злочинних дій, в тому числі щодо майна, наведеного в клопотанні про накладення арешту. До суду адвокат ОСОБА_3 подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити. Прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином. Слідчий суддя, заслухавши думку учасників, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку. ГСУ НП України розслідується кримінальне провадження № 12024000000000140 від19.01.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198, ч.5ст. 27, ч.3 ст. 289 КК України. Так, Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року накладено арешт на майно (автозапчастини, мобільні телефони, системні блоки), які були вилучені 23-24.04.2025 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_4 .. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Так, як вбачається із вказаної вище ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2025 р., метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні. Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Однак, прокурором не доведено протиправність дій володільця майна та його роль у вчинені кримінального правопорушення, які до того ж не підтверджено жодними доказами. Володілець майна, на яке було накладено арешт про підозру у вчиненні будь-якого злочину оголошено не було. У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню. Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024000000000140 - задовольнити. Скасувати арешт у кримінальному провадженні №12024000000000140, накладений Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року у справі №757/19248/25-к, на майно (автозапчастини, мобільні телефони, системні блоки), яке було вилучено 23-24.04.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1