печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55095/21-ц
пр. 2-1591/25
22 травня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань - Колесник А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів споживача,-
У жовтні 2021 року адвокат Нежигай Ірина Олексіївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк) про стягнення грошових коштів споживача, відповідно до якого, просила суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача суму депозитного вкладу за Договором №SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 року у розмірі 44281,21 доларів США та відсотки за депозитним договором у розмірі 27770,38 доларів США за період з 01 березня 2014 року по 15 липня 2021 року включно, за Договором №SAMDN80000737909932 «Стандарт» від 23 вересня 2013 року у розмірі 50000,00 доларів США та відсотки за депозитним договором у розмірі 24758 доларів США 90 центів за період з 01 березня 2014 року по 26 березня 2021 року, за Договором №SAMDN80000738125498 «Стандарт» від 30 вересня 2013 року у розмірі 11580,00 доларів США та відсотки за депозитним договором у розмірі 5343 долара США 14 центів за період з 01 березня 2014 року по 04 квітня 2021 року включно.
У обґрунтування позовних вимог вказала, що позивач є вкладником у Банку на протязі 8 років.
Між позивачем та відповідачем були укладені наступні депозитні договори: №SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 року, №SAMDN80000737909932 «Стандарт» від 23 вересня 2013 року, №SAMDN80000738125498 «Стандарт» від 30 вересня 2013 року.
Починаючи з березня 2014 року позивач втратила доступ до свого вкладу, також Банк припинив нарахування та виплату їй процентів за депозитними договорами.
02 вересня 2021 року позивач звернулась письмово з заявою до Банку з вимогами розірвати договори №№ SAMDN80000735810169, SAMDN80000737909932, SAMDN80000738125498, які були укладені між позивачем та ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» через два робочих дні після отримання цього листа та повернути вклад разом з нарахованими відсотками.
Банк отримав цю заяву 06 вересня 2021 року. Відповідь до цього часу не надана. Отже депозитні договори є розірваними через два банківських дні - 09 вересня 2021 р.
На підставі викладеного просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного провадження, на підставі ст. 274 ЦПК України.
26 січня 2022 року від представника відповідача Бригинець А.А. до суду надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
11 лютого 2022 року на адресу суду від представника відповідача Бригинець А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. У обґрунтування вказала, що Договір №SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 року сума вкладу 44281,21 доларів США було розірвано позивачем 11 грудня 2013 року, кошти виплачено через касу банку. Крім того, вказала, що 17 листопада 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року Додаткової угоди до цього договору. Відповідно до умов договору електронний Додаток № 1 містить перелік депозитних договорів банківського обслуговування, за якими було здійснено переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», в тому числі і по договору №SAMDN80000737909932 «Стандарт» від 23 вересня 2013 року та договору №SAMDN80000738125498 «Стандарт» від 30 вересня 2013 року, які є предметом спору в даній справі. А отже, відповідач на цей час не несе жодних зобов'язань за такими договорами, а ТОВ «ФК «Фінілон» є новим боржником за договором, тому на думку останнього не вбачається правових підстав для задоволення позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк». Крім того вказує, що у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення з Банку відсотків нарахованих позивачем за договором №SAMDN80000735810169, оскільки вказаний депозитний договір було розірвано та кошти було виплачено, а за договорами №SAMDN80000737909932 №SAMDN80000738125498, відповідач вказує, що з 17 листопада 2014 року не є боржником. За вказаних обставин, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
11 лютого 2022 року на адресу суду від представника відповідача Бригинець А.А. надійшла заява про залучення третьої особи.
06 липня 2022 року на адресу суду від представника позивача Нежигай І.О. надійшла відповідь на відзив. Сторона позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, проти отримання депозиту за договором №SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 року заперечила. Вказала, що позивач не надавала згоди на переведення боргу за договорами №SAMDN80000737909932 «Стандарт» від 23 вересня 2013 року та договору №SAMDN80000738125498 «Стандарт» від 30 вересня 2013 року.
06 липня 2022 року на адресу суду від представника позивача Нежигай І.О. надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року розгляд цивільної справи №757/55095/21-ц - ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
25 липня 2022 року на адресу суду від представника відповідача Бригинець А.А, надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року занесеною до протоколу судового засідання до участі в розгляді цивільної справи №757/55095/21-ц залучено у якості третьої особи - ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон».
14 вересня 2022 року на адресу суду від представника позивача Нежигай І.О. надійшло додаткове клопотання про витребування доказів.
28 вересня 2022 року на адресу суду від представника відповідача Бригинець А.А, надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог.
28 вересня 2022 року на адресу суду від представника відповідача Бригинець А.А, надійшли пояснення щодо укладення Договору про переведення боргу.
27 січня 2023 року на адресу суду від представника відповідача Штронди А.М. надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника позивача Нежигай І.О. про витребування доказів.
08 травня 2023 року на адресу суду від представника відповідача Штронди А.М. надійшло клопотання на виконання вимог ухвали про витребування.
18 травня 2023 року на адресу суду від представника позивача Нежигай І.О. надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року занесеною до протоколу судового засідання відмовлено представнику відповідача Бригинець А.А. у задоволенні клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, разом з тим, від представника позивача надійшла заява у якій остання просила суд здійснювати розгляд справи у відсутність позивача та її представника без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. Позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без фіксації судового засідання, просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Так, матеріалами справи встановлено і не заперечувалось сторонами, що 10 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SAMDN80000735810169 «Стандарт», на виконання якого, на рахунок № НОМЕР_1 позивачем внесено 44281,21 доларів США під 8,5 % річних, що підтверджується квитанцією.
23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SAMDN80000737909932 «Стандарт» на виконання якого, на рахунок позивачем внесено 50 000,00 доларів США під 7 % річних, що підтверджується квитанцією.
30 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SAMDN80000738125498 «Стандарт» на виконання якого, на рахунок позивачем внесено 11580,00 доларів США під 6,5 % річних, що підтверджується квитанцією.
Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року позивач звернулась письмово з заявою до Банку з вимогами розірвати Договір №SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 року, Договір №SAMDN80000737909932 «Стандарт» від 23 вересня 2013 року, Договір № SAMDN80000738125498 «Стандарт» від 30 вересня 2013 року, які були укладені між позивачем та ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» через два робочих дні після отримання цього листа та повернути вклад разом з нарахованими відсотками.
Також у цій заяві позивач запросила інформацію щодо ставки за депозитами після пролонгації, залишок та виписки по рахунках.
Банк отримав цю заяву 06 вересня 2021 року.
Отже, вказані вище депозитні договори є розірваними через два банківських дні - 09 вересня 2021 року.
Судом встановлений факт звернення позивача до відповідача із заявою про розірвання договорів та видачу коштів та нарахованих відсотків та незадоволення відповідачем даної заяви.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За договором банківського вкладу, укладеного між сторонами, допускається одностороннє його розірвання за ініціативою вкладника.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно із ст.1067 ЦК України (у редакції, яка діяла під час укладання всіх депозитних договорів між позивачем та відповідачем ) договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України (у редакції, яка діяла під час укладання всіх депозитних договорів між Позивачем та Відповідачем), банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
За ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною 2 ст. 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» не виконав взяті на себе зобов'язання, від якого воно не звільняється через тимчасову окупацію території АР Крим.
Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим банк не може перевірити інформацію щодо наведених депозитних договорів, не є переконливими, оскільки договори банківських рахунків укладені безпосередньо з самостійною юридичною особою, ПАТ КБ «ПриватБанк», а не з його кримською філією, що не є суб'єктом цивільного права, не наділена правосуб'єктністю. Відтак банк зобов'язаний зберігати подібну інформацію, й за усіма обставинами у банку має бути наявна вся необхідна інформація за цими договорами, зокрема, у регістрах аналітичного обліку, як то передбачено Положенням НБУ № 254.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Щодо посилання відповідача, що належним відповідачем у справі є ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки відбулось переведення боргу за депозитними договорами з первісного боржника - ПАТ КБ «ПриватБанк» на нового боржника - ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору про переведення боргу №б/н від 17 листопада 2014 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», та електронного додатку №1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування) до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, суд не бере до уваги з огляду на відсутність згоди кредитора про таке переведення, як це передбачено ст. 520 ЦК України.
Вказаною статтею не визначено в якій саме формі має бути виражена згода кредитора, важливим фактором є лише підтвердження її наявності.
Отримання згоди від кредитора на заміну боржника пов'язано з тим, що для кредитора має вагоме значення, хто виконуватиме зобов'язання, адже різні боржники мають різну платоспроможність, сумлінність та інші індивідуальні характеристики, що прямо впливатиме не тільки на своєчасність, а й на ймовірність виконання зобов'язання.
Крім того таке переведення боргу позивач заперечила, зазначивши, що не надавала згоду на зміну боржника.
Отже, виходячи з наведеного та враховуючи заперечення позивачем факту переведення боргу, банк не тільки не отримав згоду кредитора на таке переведення боргу, а й навіть не повідомив її про це.
Наявність договірних зобов'язань та факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме договором та банківськими квитанція, оригінали яких оглянуті судом. Стороною відповідача не було надано належиних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, не було надано власних розрахунків щодо нарахування суми заборгованості та процентів за користування грошовими коштами.
Твердження відповідача про те, що Депозитний договір № SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 р. є розірваними з 11 грудня 2013 року та грошові кошти повернуті позивачу через касу банку, суд відхиляє, як безпідставні на підставі дослідження та оцінки в сукупності всіх наявних в матеріалах справи доказів.
Окрім цього, відповідно до Розділу IV Постанови Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні" від 01.06.2011 року №174 (в редакції від 29.03.2013 року): 1.1. До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13) ( za790-11 ), рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.
Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси.
Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію».
У зв'язку з цим надану відповідачем виписку також не можна вважати доказом, який підтверджує отримання позивачем грошових коштів.
Крім того, матеріали справи не містять заяв позивача або інших документів з її підписом на підставі чого Банком було прийнято рішення про перерахування грошових коштів за депозитним договором № SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 року, який відповідно до п. 15 договору передбачає автоматичну пролонгацію, в касу банку на рахунок №10021054900743.
До того ж в матеріалах справи відсутні касові документи, які містять підпис отримувача коштів за спірним депозитом 11 грудня 2013 року.
Так, відповідачем не було надано належних доказів в розумінні ст. 77 ЦПК України, на підтвердження виплати грошових коштів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині стягнення з відповідача на користь позивача суму за депозитними вкладами, з врахуванням нарахованих процентів, є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а саме: з Відповідача підлягає стягненню суми депозитних вкладів за договором банківського вкладу №SAMDN80000735810169 «Стандарт», укладений 10 червня 2012 року у розмірі 44281,21 доларів США, за договором банківського вкладу №SAMDN80000737909932 «Стандарт», укладений від 23 вересня 2013 року у розмірі 50000,00 доларів США, за договором банківського вкладу №SAMDN80000738125498 «Стандарт», укладений 30 вересня 2013 року у розмірі 11580,00 доларів США.
При цьому, суд вважає за можливе при стягнення коштів за депозитними вкладами, взяти за основу розрахунок нарахованих процентів, наданий представником позивача, відповідно до якого сума нарахованих процентів за Договором №SAMDN80000735810169 від 10 червня 2012 року становить за період з 01 березня 2014 року по 15 липня 2021 року включно 27770,38 доларів США, сума нарахованих процентів за Договором №SAMDN80000737909932 від 23 вересня 2013 року за період з 01 березня 2014 року по 26 березня 2021 року становить 24758,90 доларів США, сума нарахованих процентів за Договором №SAMDN80000738125498 від 30 вересня 2013 року за період з 01 березня 2014 року по 04 квітня 2021 року включно становить 5343,14 доларів США.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 11 350,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1-16, 526, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1070 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінілон» про стягнення грошових коштів споживача - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за Договором №SAMDN80000735810169 «Стандарт» від 10 червня 2013 року у розмірі 44 281 (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят один) долар США 21 цент, відсотки за депозитним договором у розмірі 27 770 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят) доларів США 38 центів за період з 01 березня 2014 року по 15 липня 2021року включно.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за Договором №SAMDN80000737909932 «Стандарт» від 23 вересня 2013 року у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США, відсотки за депозитним договором у розмірі у розмірі 24 758 (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят вісім) доларів США 90 центів за період з 01 березня 2014 року по 26 березня 2021року включно.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за Договором №SAMDN80000738125498 «Стандарт» від 30 вересня 2013 року у розмірі 11 580,00 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) доларів США, відсотки за депозитним договором у розмірі у розмірі 5 343 (п'ять тисяч триста сорок три) долара США 14 центів за період з 01 березня 2014 року по 04 квітня 2021 року включно.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса реєстрації юридичної особи: вул. М. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», код ЄДРПОУ 38920700, адреса реєстрації юридичної особи: вул. Січеславська набережна, буд.29-А, м. Дніпро, 49000.
Повний текст рішення суду складено 22 травня 2025 року.
Суддя О.М.Соколов