ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" червня 2025 р. справа № 300/3383/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє Гуменюк Богдан Степанович до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2025 за № 3387/03-16, зобов'язання до вчинення дій,
Гуменюк Богдан Степанович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2025 за № 3387/03-16, зобов'язання до вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що рішенням від 22.01.2025 за № 3387/03-16, Відповідач-1 протиправно відмовив в переведенні з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби, не врахувавши при цьому роботу позивача на різних посадах в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 по 01.05.2016 у зв'язку з тим, що така робота не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Зазначає, що на станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становив понад 25 років. З огляду на викладені обставини просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача-1 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший; зобов'язати Відповідача-2 перевести ОСОБА_1 з 14.01.2025 з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" відповідно до довідок Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30.12.2024 за №210/09-19-10-02 та за №211/09-19-10-02 від 29.05.2023.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
05.06.2025 від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує, що рішення Відповідача-1 є правомірним, прав позивача не порушує. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що в період роботи позивача в Державній податковій службі їй було присвоєно спеціальне звання, що суперечить вимогам розпорядження КМУ від 12.09.1997 за №503-р. Просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач-1 у встановлені строки своїм правом на подання відзиву не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та на даний час отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, зокрема, що позивач у період з 02.07.1990 по 01.05.2016 працювала на посадах: старшого державного податкового інспектора, начальника відділу оподаткування громадян, майна і землі, начальника відділу оподаткування фізичних осіб, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу місцевих та інших податків, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу місцевих та інших податків, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування майна юридичних осіб, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб, старшого державного податкового інспектора сектору обліку і звітності та прогнозування надходжень, державного податкового інспектора групи обліку платників податків, державного податкового інспектора сектору прогнозування та аналізу податкових надходжень, державного податкового інспектора сектору економічного аналізу та прогнозування, державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Яремча (05.05.1995 прийнято присягу державного службовця) (а.с.18-46).
14.01.2025 позивач направила через портал Пенсійного фонду України заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
В зв'язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 22.01.2025 за № 3387/03-16 (а.с.16).
Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби, не врахувавши при цьому роботу позивача на різних посадах в органах Державної податкової служби з 02.07.1990 по 01.05.2016 у зв'язку з тим, що така робота не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця..
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII, Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723; Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058; постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також передбачено право вибору пенсії.
Так, згідно вказаної статті особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року.
Таким чином, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.
Як зазначено судом вище, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, зокрема, що позивач у період з 02.07.1990 по 01.05.2016 працювала на посадах: старшого державного податкового інспектора, начальника відділу оподаткування громадян, майна і землі, начальника відділу оподаткування фізичних осіб, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу місцевих та інших податків, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу місцевих та інших податків, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування майна юридичних осіб, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб, старшого державного податкового інспектора сектору обліку і звітності та прогнозування надходжень, державного податкового інспектора групи обліку платників податків, державного податкового інспектора сектору прогнозування та аналізу податкових надходжень, державного податкового інспектора сектору економічного аналізу та прогнозування, державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Яремча (05.05.1995 прийнято присягу державного службовця) (а.с.18-46).
Суд зазначає, що вказані періоди роботи є роботою позивача на посадах державної служби, а тому підлягають врахуванню до стажу її роботи на посадах державної служби.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 стаж її роботи на посадах державної служби станом 01.05.2016 становить понад 25 років, що є достатнім для прийняття про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Отже, оскаржуваним рішенням Відповідач-1 протиправно відмовив в задоволенні заяви позивача про переведення з одного виду пенсії на інший.
Доводи Відповідача-2 щодо того, що період роботи позивача посаді інспектора в Державній податковій службі не може враховуватись до стажу роботи на посадах державної служби, оскільки їй було присвоєно спеціальне звання, що суперечить вимогам розпорядження КМУ від 12.09.1997 за №503-р, є безпідставними та не стосуються спірних правовідносин, оскільки оскаржуваним рішенням, Відповідач-1 відмовив позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший не зазначивши жодних зауважень щодо того чи іншого періоду роботи позивача на посадах державної служби.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо протиправності відмови Відповідача-1 в переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, суд доходить висновку, що рішення про відмову в перерахунку пенсії від 22.01.2025 за № 3387/03-16, яким відмовлено позивачу у переведені з одного виду пенсії на інший є протиправним та підлягає до скасування.
Як наслідок, враховуючи вищенаведені висновки суду та встановлення судом наявності у позивача стажу державної служби, необхідного для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", то з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати Відповідача-2 (орган в якому позивач перебуває на обліку) перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 14.01.2025 згідно довідок Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30.12.2024 за №210/09-19-10-02 та за №211/09-19-10-02 від 29.05.2023, з проведенням її перерахунку та виплати різниці.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 969,00 грн. згідно квитанції від 14.05.2025 (а.с.5).
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області сплачений судовий збір в розмірі 969,00 грн., як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2025 за № 3387/03-16, зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 22.01.2025 за № 3387/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) перевести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 14.01.2025 з проведенням її перерахунку та виплати різниці згідно довідок Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30.12.2024 за №210/09-19-10-02 та за №211/09-19-10-02 від 29.05.2023, зарахувавши при цьому до стажу роботи на посадах державної служби період роботи з 02.07.1990 по 01.05.2016.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.