10 червня 2025 року Справа № 280/4171/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Департаменту фінансів Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 22990305)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
22 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач 2), Департаменту фінансів Міністерства оборони України (далі - відповідач 3), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 12.02.2016 по 04.01.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 12.02.2016 по 04.01.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 04.01.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 04.01.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту фінансового забезпечення Міністерства оборони України стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 23.05.2024 по 12.12.2024 року із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078;
зобов'язати Департамент фінансового забезпечення Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 23.05.2024 по 12.12.2024 року із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078.
Ухвалою суду від 27.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду обґрунтування дотримання позивачем строку звернення до суду або заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску; доказів направлення відповідачам 2 та 3 копії позовної заяви та копій доданих документів.
Представником позивача на усунення недоліків позовної заяви подано до суду докази направлення відповідачам 2 та 3 копії позовної заяви та копій доданих документів, а також, заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду. В обґрунтування вказує, що позивач не мав можливості дізнатись про порушення своїх прав іншим чином, окрім звернення за юридичною допомогою
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни до статті 233 КЗпП України. Відповідно до частин першої другої статті 233 КЗпП України у новій редакції працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Так, представником позивача заявлено вимоги про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 12.02.2016 по 04.01.2018, з 04.01.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 року по 23.05.2024 та 23.05.2024 по 12.12.2024, тобти вимоги стосуються, в тому числі, періоду після 19.07.2022 КЗпП України, коли строк звернення до суду вже обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з даним позовом позивач звернувся 22.05.2025.
Суд зауважує що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд відхиляє посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду у справі №120/359/24, де вказано, що проходження військової служби за мобілізацією може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з військової служби 12.12.2024.
При цьому, за правовою допомогою адвоката він звернувся лише у травні 2025 року, про що свідчить договір про надання правової допомоги № 4 від 19.05.2025. Слід зазначити, що у договорі вказано, що замовник звертається за правовою допомогою щодо сплати індексації грошового забезпечення, тобто на момент звернення до адвоката позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав.
Щодо інших доводів представника позивача слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Таким чином, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
На сьогодні Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 у справі №160/175/22 та від 22.09.2022 по справі № 140/13772/21).
В контексті ж розгляду даної справи, представником позивача будь-яких поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду не наведено, доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для звернення до суду у встановлений строк не надано.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не підтвердив дотримання ним строку звернення до суду та не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а відповідно, і не усунув недоліки позовної заяви, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Департаменту фінансів Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 22990305) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення.
Суддя Л.Я. Максименко