11 червня 2025 року Справа № 640/12463/21 Провадження №ЗП/280/759/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення і наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв Сергій Вікторович (далі - позивач) з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач-1, Дисциплінарна комісія), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2, Мінюст), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, які полягають у внесенні 16.10.2020 до дисциплінарної комісії приватних виконавців подання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальністю приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича;
визнати протиправним та скасувати оформлене протоколом №43 від 22.10.2020 рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного до приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.11.2020 №3870/5 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
28.03.2025 матеріали адміністративної справи №640/12463/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Новіковій І.В.
Ухвалою суду від 02.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Ухвалою суду від 16.04.2025 відмолено у задоволенні клопотання представника Мінюсту про розгляд справи з викликом сторін.
Ухвалою суду від 11.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Мінюсту про закриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та безпідставним. Позивач зазначає, що у нього на виконанні перебувало виконавче провадження №61681962 з примусового виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №361/709/20 про забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження земельних ділянок. Позивач зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не визначає порядку прийняття виконавцями рішень щодо державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно. Позивач вказує на те, що арешт, як вид обтяження, ним не вчинявся. При цьому, позивач зазначає, що ним на виконання зазначеної ухвали суду винесена постанова про арешт майна боржника №61681962 від 31.03.2020, оскільки автоматизована система виконавчого провадження для вчинення зазначеного виду дій містить лише виконавчу дію «арешт майна боржника» та в системі АСВП відсутня можливість винесення постанови «про заборону на відчуження майна боржника» або застосування складових частин арешту, як зазначено в ухвалі №361/709/20 від 16.03.2020. Разом з тим, позивач зазначає, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови №61681962 від 31.03.2020 про арешт майна боржника вносилась саме заборона на відчуження земельних ділянок, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За таких обставин, позивач вважає твердження відповідачів про те, що на майно боржника було накладено арешт помилковими, оскільки до Реєстру вносились саме заборони на нерухоме майно, як то було визначено в ухвалі суду. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Представник Міністерства юстиції України проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час дисциплінарного провадження було встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про виконавче провадження», що послугувало підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідач зазначає, що перевіркою було встановлено, що постановою від 31.03.2020 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №61681962 з примусового виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2020 №361/709/20 про застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження земельних ділянок. Цього ж дня приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на зазначені земельні ділянки. На підставі зазначеної постанови приватним виконавцем 31.01.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію обтяження зазначених земельних ділянок. Відповідач зазначає, що відповідно до мотивувальної частини ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2020 № 361/709/20, на підставі якої відкрито виконавче провадження № 61681962, суд не вбачав необхідності у застосуванні арешту майна та вважав, що застосування заборони на відчуження земельних ділянок буде достатнім заходом забезпечення позову. Відповідач вважає, що при здійсненні виконавчого провадження №61681962 позивачем в порушення вимог частини третьої статті 33 Закону №1404-VIII самостійно змінено спосіб і порядок виконання рішення, а також порушено встановлений частиною четвертою статті 63 цього Закону порядок виконання рішення про заборону боржнику вчиняти певні дії, що не спростовано позивачем. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2020 по справі №361/709/20 застосовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження земельних ділянок, зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_2 :
кадастровий номер 3221286801:01:046:0010 площа 0,2418 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0011 площа 0,2500 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0012 площа 0,2500 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0013 площа 0.2500 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0014 площа 0,2228 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0015 площа 0,2315 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0016 площа 0,2484 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0017 площа 0,2433 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0018 площа 0,2261 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0038 площа 0,2465 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_2 .
31.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61681962 щодо примусового виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2020 по справі №361/709/20.
Також, 31.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В. прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №61681962, якою накладено арешт на земельні ділянки, а саме:
кадастровий номер 3221286801:01:046:0010 площа 0,2418 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0011 площа 0,2500 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0012 площа 0,2500 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0013 площа 0.2500 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0014 площа 0,2228 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0015 площа 0,2315 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0016 площа 0,2484 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0017 площа 0,2433 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0018 площа 0,2261 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 ;
кадастровий номер 3221286801:01:046:0038 площа 0,2465 га, що розміщена за адресою АДРЕСА_2 .
На дії позивача вчинені в межах виконавчого провадження ВП №61681962, від боржника до Мінюсту надійшла скарга.
За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача була складена довідка від 07.09.2020, у якій дисциплінарний уповноважений дійшла висновку про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку під час здійснення виконавчого провадження №61681962.
Разом з тим, рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом №43 від 22.10.2020, вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Наказом Міністерства юстиції України від 06.11.2020 №3870/5 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», вирішено увести в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 22.10.2020, оформлене протоколом №43, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 та про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Позивач, не погодившись з правомірністю застосування до нього дисциплінарного стягнення, звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон №1404).
Згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону №1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пунктів 6-8 частини 3 статті 18 Закону №1404, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебувала ухвала суду, якою було застосовано захід забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження земельних ділянок, що належать на праві власності боржнику.
При цьому, представник Мінюсту обґрунтовуючи власну позицію посилається на те, що позивачем в супереч вимог ухвали суду на земельні ділянки накладено арешт, а не заборону на відчуження земельних ділянок, як те було передбачено в ухвалі суду.
Позивач обґрунтовуючи власну позицію навпаки зазначає, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ним було внесено вид обтяження «заборона на нерухоме майно», а не арешт. В свою чергу, постанова про арешт майна боржника видана лише у зв'язку із відсутністю в автоматизованій системі виконавчого провадження такої постанови як заборона на відчуження.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1404, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч.2 ст.56 Закону №1404, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що у постанові приватного виконавця від 31.03.2020 про арешт майна боржника ВП №61681962, у резолютивній її частині приватним виконавцем вказано про накладення арешту на земельні ділянки.
Водночас, відповідно відомостей, які містяться у Витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень на земельні ділянки, зазначені в ухвалі Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.03.2020 по справі №361/709/20, накладено вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 61681962, виданий 31.03.2020, видавник приватний виконавець Ніколаєв С.В.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що на підставі постанови приватного виконавця про накладення арешту на земельні ділянки від 31.03.2020 ВП №61681962 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень на земельні ділянки внесено запис про інший вид обтяження, а саме «заборона на нерухоме майно» замість «арешт майна».
Суд зазначає, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон №1952).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 2 Закону №1952, обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 3 Закону №1952, загальними засадами державної реєстрації прав є: внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №1952 передбачено, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва:
заборона відчуження та/або користування;
арешт;
іпотека;
вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва;
інші обтяження відповідно до закону.
Отже, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чітко виокремлює та розділяє такі види обтяження речових прав на нерухоме майно, як «заборона відчуження та/або користування» та «арешт».
При цьому, ухвала суду по справі №361/709/20 стосувалася саме заборони на відчуження земельної ділянки, а не арешту.
В зазначеній ухвалі суд чітко зазначив, що у даному випадку достатнім буде застосування заборони на відчуження, необхідності в арешті майна суд не вбачає.
Отже, з огляду на положення ухвали суду по справі №361/709/20, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень на земельні ділянки міг бути внесений запис виключно про заборону відчуження земельних ділянок.
При цьому, посилання позивача на те, що ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень на земельні ділянки був внесений запис саме про заборону відчуження земельних ділянок, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону №1952 чітко визначено, що державним реєстратором є: державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Отже, Законом №1952 чітко визначено, що приватний виконавець може бути державним реєстратором виключно у випадках накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно.
В інших випадках приватний виконавець не має статусу державного реєстратора.
Разом з тим, в даному випадку, позивач на підставі постанови про накладення арешту майна боржника від 31.03.2020, вніс до Державного реєстру запис про заборону на нерухоме майно, що не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на підставі такої постанови міг бути внесений запис виключено про застосування арешту, як виду обтяження речових прав.
Проте, арешт не був визначений в ухвалі Броварського міськрайонного суду Київської області по справі №361/709/20, як захід забезпечення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
При цьому, з огляду на вчинений проступок, суд вважає співмірним із тяжкістю вчиненого проступку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Інших підстав, які могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень судом не встановлено.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича (07401, Київська область, м.Бровари, вул.Ярослава Мудрого, 90, оф.18, каб.4, ІПН НОМЕР_1 ) до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення і наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова