про відмову у забезпеченні позову
11 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/11228/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
11 червня 2025 року представником позивача - адвокатом Пилипчуком Юрієм Геннадійовичем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання законної сили рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає про те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації з підстав порушення послідовності навчання згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Доводить, що положеннями Закону України "Про освіту" передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" й при цьому обов'язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання документа про освіту. Оскільки позивач не проходив атестацію на здобуття бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, як і не отримував позивач і диплома бакалавра у Національній академії внутрішніх справ, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти не є завершеним. А тому, як наполягає заявник, повторне зарахування позивача на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у розумінні статті 10 Закону України "Про освіту", що доводить, на переконання заявника, очевидність ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень та, відповідно, обставини, з якими пов'язано можливість забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У заяві про забезпечення позову посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" представник доводить, що з виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти слідує, що 24 червня 2005 року позивач отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту; 30 червня 2022 року - свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти; 30 червня 2022 року - диплом молодшого спеціаліста. 16 вересня 2022 року позивач вступив до Національної академії внутрішніх справ (освітній рівень "бакалавр", спеціальність "право"), проте 25 грудня 2024 року був відрахований за власним бажанням на підставі наказу від 20 листопада 2024 року № 1561. Разом з тим, 30 вересня 2024 року позивач вступив до Державного університету "Житомирська політехніка" (освітній рівень "бакалавр", спеціальність "лісове господарство"), де натепер продовжує навчання. З такими обставинами заявник пов'язує очевидну протиправність оскаржуваного у справі рішення відповідача про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий, оскільки незавершеність навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", на переконання представника, доводить послідовність здобуття освіти позивачем та, своєю чергою, підтверджує протиправність оскаржуваного рішення щодо відмови у відстрочці від призову на військову службу.
Такі обставини утворюють, як вважає представник, підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на незгоді з відмовою відповідача у відстрочці позивачу від призову на військову службу під час мобілізації та прогнозованих небажаних для позивача наслідків у вигляді ймовірного призову на військову службу.
Враховуючи доводи заявника суд зазначає, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваного у цій справі рішення/бездіяльності відповідача щодо відмови позивачу у відстрочці від призову на військову службу враховуючи викладені представником обставини, оскільки цим обставинам буде надана оцінка у ході судового розгляду цієї справи.
Слід також врахувати й те, що відповідно до пунктів 82, 83, 84 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається, зокрема, керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи). Командир військової частини (Голова СБУ, його заступник чи керівник підрозділу, органу, закладу, установи СБУ) в строк не більше семи днів надсилає на адресу районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку військовозобов'язаного або резервіста витяг із наказу про його призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).
На підставі витягу із наказу командира військової частини (Голови СБУ, його заступника чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ) районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки знімає військовозобов'язаного або резервіста з військового обліку у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відомості про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та записуються до облікових документів резервіста (військовозобов'язаного) не пізніше ніж протягом наступного дня після відправки військових команд до військових частин (установ) або у день отримання витягу із наказу командира військової частини про призов та зарахування до списків військової частини резервіста або військовозобов'язаного.
Про призов резервіста чи військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період у його військово-обліковому документі робиться запис із зазначенням підстави та дати призову, скріплений гербовою печаткою та засвідчений підписом посадової особи, які здійснила призов, а також відмітка про зняття з військового обліку у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації.
Жодних доказів вчинення відповідачем вказаних дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації представником позивача до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не долучено.
Вирішуючи подану заяву суд зауважує, що, безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення відповідачем дій щодо можливого призову позивача на військову службу (мобілізацію), як і ґрунтуватись на незгоді позивача з діями/бездіяльністю, які є предметом оскарження заявленого позову.
Вжиття судом ініційованих представником позивача заходів забезпечення позову і з визначених ним підстав без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову поза межами судового розгляду справи, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі № 240/11228/25.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько