11 червня 2025 рокуСправа №160/9240/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 31.12.2024 року № 2713081-2411-0461-UA12020010000033698.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому на праві власності належить об'єкт нерухомого майна: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 26 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевим А.В. Зареєстровано в реєстрі за № 1156. Право власності зареєстровано 22.10.2004 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».
30.01.2025 позивач від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області отримав податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 року № 2713081-2411-0461- UA12020010000033698 з податкового зобов'язання, за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 899,81 грн.
Позивачем зауважено, що податковим органом за 2024 рік позивачу вже виносилося податкове повідомлення-рішення від 30.04.2024 року № 1069026-2412-0463- UA12020010000033698 з податкового зобов'язання, за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 1127,54 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року по справі №160/21588/24 податкове повідомлення-рішення від 30.04.2024 року № 1069026-2412-0463-UA12020010000033698 було визнано протиправним та скасовано.
Окремо позивачем було звернуто увагу, що обов'язок зі сплати земельного податку виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Проте, відповідно до даних Державного реєстру земельного кадастру позивач не є власником земельної ділянки.
Також позивачем зауважено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному рішенні, що є, на думку позивача, підставою для визнання його протиправним та скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
18.04.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Відповідачем у відзиві наведено розрахунок розміру земельного податку: 856,274 грн. (базова вартість 1 кв.м. за 2024 рік = 644,05 грн * 1,1 *1,15* 1,05) * 2,78 (зональний коефіцієнт) * 0,84 (сукупний локальний коефіцієнт) * 2,50 (коефіцієнт функціонального використання) * 6 (площа земельної ділянки, кв.м.) * 3 % (ставка земельного податку, %). Відповідач зауважив, що для обчислення розміру нормативної грошової оцінки та площі земельної ділянки контролюючий орган використав дані з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 5446 від 20.02.2008 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:080:0011 (69099016) під нежитловим примішенням за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0006 га, що надано позивачем до контролюючого органу та рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра» з урахуванням коефіцієнтів індексації НГО земель за 2021, 2022 та 2023 роки.
Звернув увагу, що відповідно до Даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 5446 від 20.02.2008, саме Державним земельним кадастром встановлено, що нежитловому приміщенню в багатоквартирному будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить позивачу відповідає земельна ділянка площею 0,0006 га. Дані ДЗК № 5446 від 20.02.2008 було видано Управлінням земельних ресурсів у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області ОСОБА_1 та надано ним до контролюючого органу, тому у відповідача відсутні сумніви щодо достовірності даних, зазначених в цьому документі.
Отже, відповідач вважає, що площу земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача, як власника частини нежитлового приміщення житловому будинку, визначено відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства, а тому, підстави для скасування ППР відсутні.
Окремо зазначив, що витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. є завищеними, оскільки ціна позову складає 899,81 грн., та даний позов є типовим.
23.04.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також зазначено, що Головне управління ДПС в Дніпропетровській області склало розрахунок податкових зобов'язань до податкового повідомлення-рішення. Зауважено, що земельний податок був розрахований арифметично шляхом застосування формули, первинних документів на земельні ділянки або відомостей Державного реєстру прав на земельні ділянки, які б перебували у власності позивача, не існує. При цьому, відповідачем не надано доказів отримання контролюючим органом у встановлений законодавством спосіб інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Позивач вважає, що за відсутності об'єкту оподаткування (сформованої земельної ділянки) визначити її нормативну грошову оцінку та її площу неможливо. На думку позивача, якщо немає бази оподаткування, то не має підстав для нарахування податку. Крім того, до компетенції органу податкової служби не входять повноваження визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та визначення її площі. Натомість у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачаєтся, що позивачу на праві власності належить частина нежитлового приміщення, а саме: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , ніяких даних про частину площі вказаного приміщення по відношенню до загальною площі усієї будівлі та про земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, в Державних реєстрах немає. Отже, питання визначення обєкта оподаткування земельним податком у 2024 р. контролюючим органом взагалі не досліджувалось. На позивача як на власника частини будівлі покладено обов'язок сплати земельного податку за користування земельною ділянкою під цією будівлею, однак, для цього необхідно визначити загальну суму податку під всією будівлею та розподілити суму податку між усіма власниками вказаного об'єкту нерухомого майна пропорційно.
Також позивачем було зауважено, що сума втрат на правовую допомогу є співмірною та відповідає принципу розумності.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить об'єкт нерухомого майна: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.03.2025 2 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
Підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 26 серпня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевим А.В. Зареєстровано в реєстрі за № 1156. Право власності зареєстровано 22.10.2004 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».
30.01.2025 позивач від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області отримав податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 року № 2713081-2411-0461- UA12020010000033698 з податкового зобов'язання, за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 899,81 грн.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нарахованої за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Відповідно до пункту 42.2, 42.4 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову фактичного місця розташування незнаходження прийняти документ, (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно п. 54.5 ст.54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 57.2 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий коли самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України.
Податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положенням Бюджетного кодексу України (пп.266.9.1 п.266.9 ст. 266; пункт «а» пп.266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Правове регулювання порядку обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, строк сплати та порядок зарахування до бюджетів передбачений ст. 266 Податкового кодексу України.
Так, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; у відповідності до п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта житлової/нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Базовий податковий (звітний) період дорівнює року.
Податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положенням Бюджетного кодексу України (пп.266.9.1 п.266.9 ст. 266; пункт «а» пп.266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).
База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.
Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
За приписами п.285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Умовами п.285.2 ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
Пунктами 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
За умовами п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Згідно з п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Відповідно до п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Як вбачається з пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно з п.288.7 ст.288 ПК України, податковий період, порядок обчислення земельного податку, строк сплати та порядок зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу Згідно ст. 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцезнаходженням земельної ділянки).
Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з ч. 1 статті 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відповідно до положень статті 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: - витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); - копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.
Згідно з пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, обов'язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві наведено розрахунок розміру земельного податку, розрахований за формулою: 856,274 грн. (базова вартість 1 кв.м. за 2024 рік = 644,05 грн * 1,1 *1,15* 1,05) * 2,78 (зональний коефіцієнт) * 0,84 (сукупний локальний коефіцієнт) * 2,50 (коефіцієнт функціонального використання) * 6 (площа земельної ділянки, кв.м.) * 3 % (ставка земельного податку, %).
Для обчислення розміру нормативно-грошової оцінки та площі земельної ділянки податковий орган використав дані з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №5446 від 20.02.2008.
Суд зазначає, що дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 5446 від 20.02.2008 містять інформацію про код ділянки, яка оподатковується 1210100000:03:080:0011 (69099016), поштова адреса, адмін. район, назва об'єкта - Героїв проспект, 9 (Жовтневий), нежиле приміщення. Площа (га) - 0,0006. Разом з цим, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території, та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належного позивачу нежитлового приміщення, що суперечить приписам статті 287 ПК України.
Отже, суд погоджується із доводами позивача про те, що контролюючим органом не надано доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобовя'зання, визначеного в оскаржуваному рішенні.
Доказів на підтвердження протилежного відповідачем до суду під час судового розгляду не надано.
Слід зазначити, що для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів, цільового призначення ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.
Таким чином, з огляду на наведене вище, враховуючи те, що базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка землі, а підставою для нарахування податку є офіційні дані державного земельного кадастру, враховуючи також те, що контролюючим органом не здійснено належного розрахунку розміру земельного податку на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель на окрему земельну ділянку, необгрунтовано формування сум податку в податковому повідомленні-рішенні, ставки податку та не визначений належним чином об'єкт оподаткування, суд дійшов вісновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 року № 2713081-2411-0461-UA12020010000033698 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття спірного рішення з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом, та норм вищенаведеного законодавства у наведеній сфері правовідносин відповідно до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Судом встановлено, що між адвокатом і позивачем укладено договір про надання правничої допомоги від 19.07.2024 та додаткову угоду №2 від 20.03.2025 до вказаного договору, згідно якої визначено розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із даною справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів та інше, а саме: 1) вивчення та аналіз матеріалів з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відмов у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, аналіз законодавчих актів (змін положень Податкового кодексу України); пошук та вивчення судової практики для формування правової позиції; складання і подання документів захисту до суду першої інстанції (Дніпропетровського окружного адміністративного суду) (позовної заяви, доказів (документів), що підтверджують та обґрунтовують порушення законних прав і інтересів, в тому числі їх систематизація); представництво інтересів у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді); складання і подання інших процесуальних документів (відповіді на відзив, заперечень, підготовка і подання доказів в обґрунтування заперечень, письмових пояснень, заяв, клопотань тощо); направлення документів учасникам справи та подання їх до суду першої інстанції (Дніпропетровського окружного адміністративного суду) - 5000 грн.; 2) складання і подання документів захисту (аналіз рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовка і подання доказів в обґрунтування заперечень) та представництво інтересів у суді апеляційної інстанції - 2500 грн.
На підставі даної угоди, позивачем на адресу адвоката було сплачено суму в розмірі 5000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL109125 від 20.03.2025.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 899,81 грн.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 31.12.2024 року № 2713081-2411- 0461-UA12020010000033698.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 899,81 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник