11 червня 2025 рокуСправа №160/8719/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицька І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №116/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №117/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №118/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №119/24 від 18 грудня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №39/25 від 27 лютого 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №40/25 від 27 лютого 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №41/25 від 27 лютого 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №42/25 від 27 лютого 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з прийнятими відносно нього рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Позивач наголошує на тому, що відповідач не пред'являв вимоги про надання зазначеної у спірних рішеннях інформації стосовно реклами, що унеможливило настання відповідальності за таке неподання, а також не повідомив позивача про дату і час розгляду справи про порушення Закону України «Про рекламу» призвело до порушення його права на участь у процесі прийняття рішення. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду від 02.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Суд зазначає, що ухвала суду, якою відкрито провадження у справі, була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний Суд» 02.04.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія позовної заяви з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний Суд» 24.03.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний Суд».
Станом на день розгляду справи по суті відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору відповідачем до суду також не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» 03.06.2016 року зареєстроване як юридична особа за адресою: Україна, 69014, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія, буд. 52; основний вид економічної діяльності згідно КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.
Посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області здійснено контроль за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами на предмет дотримання Закону України «Про рекламу» за місцезнаходженням об'єктів (магазинів) ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» за адресами: м. Дніпро, вул. Незалежності, 13; м. Дніпро, площа Десантників, буд. 1; м. Дніпро, просп. О.Поля, буд. 28А; м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 35/пров. Ушинського, буд. 1.
За результатами здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області були складені наступні протоколи засідань стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.
Протокол №116/24 від 18.12.2024 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами надувної фігури «позивала» - пляшки, що імітує виріб алкогольного напою та бренду виробництва ігристих вин класу сертифікованої топової категорії DOCG: «ALCOMAG…professional store…DOCG» та заохочує завітати до магазину алкогольних напоїв «ALCOMAG», за адресою: м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 13.
Протокол №117/24 від 18.12.2024 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами алкогольних напоїв на вітринному склі магазину «ALCOMAG» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», а саме: два друковані рекламні постери: «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ 860 грн купуйте Віскі Black Bull Kyloe 0.7 л отримайте у подарунок 6 банок пива…», «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ Купуйте Ром Bardett Anejo 1 л отримайте у подарунок 2 х 1.25 Coca cola 420 грн.», за адресою: м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 13.
Протокол №118/24 від 18.12.2024 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами алкогольних напоїв на вітринному склі магазину «ALCOMAG» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», а саме: «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ 860 грн купуйте Віскі Black Bull Kyloe 0.7 л отримайте у подарунок 6 банок пива…», за адресою: м. Дніпро, площа Десантників, буд. 1.
Протокол №119/24 від 18.12.2024 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами алкогольних напоїв на вітринному склі магазину «ALCOMAG» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», а саме: «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ Купуйте Ром Bardett 1 л отримайте у подарунок 2 х 1.25 Coca cola 420 грн.», за адресою: м. Дніпро, площа Десантників, буд. 1.
Протокол №39/25 від 27.02.2025 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами алкогольних напоїв на вітринному склі магазину «ALCOMAG» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», два друковані рекламні постери: «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ 860 грн купуйте Віскі Black Bull Kyloe 0.7 л отримайте у подарунок 6 банок пива…», за адресою: м. Дніпро, просп. О.Поля, буд. 28А.
Протокол №40/25 від 27.02.2025 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами алкогольних напоїв на вітринному склі магазину «ALCOMAG» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», два друковані рекламні постери: «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ 860 грн купуйте Віскі Black Bull Kyloe 0.7 л отримайте у подарунок 6 банок пива…», за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 35/пров. Ушинського, буд. 1.
Протокол №41/25 від 27.02.2025 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами алкогольних напоїв на вітринному склі магазину «ALCOMAG» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», два друковані рекламні постери: «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ 860 грн купуйте Ром Bardett 1 л отримайте у подарунок 2 х 1.25 Coca cola 420 грн.», за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 35/пров. Ушинського, буд. 1.
Протокол №42/25 від 27.02.2025 року, відповідно до якого доведено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, підтверджуючої вартість розповсюдженої зовнішньої реклами алкогольних напоїв на вітринному склі магазину «ALCOMAG» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО», два друковані рекламні постери: «СПЕЦПРОПОЗИЦІЯ 860 грн купуйте Ром Bardett 1 л отримайте у подарунок 2 х 1.25 Coca cola 420 грн.», за адресою: м. Дніпро, просп. О.Поля, буд. 28А.
На підставі зазначених вище протоколів Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області прийнято наступні рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Рішення №116/24 від 18.12.2024 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Рішення №117/24 від 18.12.2024 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Рішення №118/24 від 18.12.2024 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Рішення №119/24 від 18.12.2024 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Рішення №39/25 від 27.02.2025 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Рішення №40/25 від 27.02.2025 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Рішення №41/25 від 27.02.2025 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Рішення №42/25 від 27.02.2025 року (форма №4), яким за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №667 (далі - Положення, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 року №270/96-ВР.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про рекламу» останній регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
За визначенням у ст. 1 Закону України «Про рекламу» встановлено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Статтею 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Статтею 1 Закону №877 визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Відповідно до ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, було врегульовано наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом № 877-V, саме він підлягає застосуванню як спеціальний.
Водночас, Закон №877-V у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється.
Суд звертає увагу, що норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.
Щодо Закону України «Про рекламу», яким керувався відповідач при проведенні перевірок, то він не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.
Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4 ст. 1 Закону №877-V).
Таким чином, діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов'язаний був дотримуватися вимог Закону №877-V.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 22.06.2022 року у справі №810/3148/17.
Частиною 1 ст. 14 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
- дату складення акта;
- тип заходу (плановий або позаплановий);
- форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
- предмет державного нагляду (контролю);
- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
- найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи -підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
У разі створення суб'єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов'язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі -підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №877 органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані:
- ознайомити керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом;
- не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом;
- дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;
- не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами.
У порушення вищенаведених вимог, відповідач при проведенні всіх вищевказаних перевірок, не надав представникам позивача посвідчення (направлення) для проведення таких перевірок, а також актів, складених за результатами проведення перевірок.
Відповідачем не було надано доказів дотримання ним встановленої Законом №877-V процедури проведення заходу державного контролю (нагляду).
Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем проведено державний контроль (нагляд) без достатніх для цього правових підстав і з порушенням порядку проведення перевірки позивача, визначеного Законом №877-V.
Невиконання або порушення вимог Закону №877-V при призначенні та проведенні заходу державного контролю (нагляду) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності правових наслідків.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень суб'єктом владних повноважень були обрані положення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу».
Згідно з вимогами статті 26 Закону України «Про рекламу», підпунктом 7 пункту 4 вищевказаного Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Згідно ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі - Порядок).
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що останній визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб'єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку).
Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів (п. 2 Порядку).
Відповідно до п. п. 3-9 Порядку рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, передбачені статтею 27 Закону України «Про рекламу», приймають Голова Держпродспоживслужби, його заступники, керівники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники (далі - уповноважені особи).
Уповноважена особа розпочинає розгляд справи не пізніше трьох робочих днів з дня оформлення протоколу, зазначеного у пункті 2 цього Порядку.
Уповноважена особа з урахуванням положень статті 32 Закону України «Про адміністративну процедуру» повідомляє суб'єкту реклами про дату, час та місце розгляду справи поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій або шляхом вручення повідомлення суб'єкту реклами або його представнику, якщо суб'єкт реклами сповістив уповноважену особу про відповідне уповноваження свого представника на отримання повідомлень, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої особи, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
У повідомленні зазначаються права та обов'язки суб'єкта реклами, зокрема інформація про право бути присутнім під час розгляду та вирішення справи, порядок ознайомлення з матеріалами, а також способи подання пояснень і зауважень та строк, протягом якого суб'єкт реклами має право їх подати.
Справа розглядається уповноваженою особою не пізніше 30 календарних днів з дня оформлення протоколу, зазначеного у пункті 2 цього Порядку.
У разі надходження від суб'єкта реклами або його представника клопотання про відкладення розгляду справи уповноважена особа переносить дату та час розгляду справи у межах загального строку розгляду такої справи.
Справа розглядається за участю суб'єкта реклами або його представника.
Справа розглядається без участі суб'єкта реклами або його представника у разі його неявки за умови його поінформування відповідно до пункту 5 цього Порядку та ненадходження від нього клопотання про перенесення дати та часу розгляду справи, зазначеного в пункті 7 цього Порядку.
Згідно п. 12 Порядку під час розгляду справи заслуховуються пояснення та зауваження учасників (у разі наявності таких пояснень та зауважень), досліджуються матеріали та обставини справи і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
Учасники мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (крім відомостей, що відповідно до закону належать до інформації з обмеженим доступом), робити з них витяги, копії тощо, зокрема з використанням технічних засобів, під час здійснення та після завершення розгляду справи про накладення штрафу, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час розгляду справи.
Відповідно до п. 16 Порядку у разі наявності підстав для накладення штрафу за результатами розгляду справи уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Проте, суд звертає увагу, що належних доказів стосовно розміщення саме позивачем рекламних конструкцій за адресами: м. Дніпро, вул. Незалежності, 13; м. Дніпро, площа Десантників, буд. 1; м. Дніпро, просп. О.Поля, буд. 28А; м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 35/пров. Ушинського, буд. 1, до суду надано не було, з протоколу про порушення законодавства про рекламу не підтверджується розміщення реклами саме позивачем.
При цьому, відповідачем не доведено наявність у позивача права власності або користування об'єктів, на яких виявлено спірну рекламу.
Більше того, рекламний засіб, розміщений всередині закритого подвір'я на фасаді будівлі є внутрішньою рекламою, а відтак, за вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про рекламу» жодних дозволів для її розміщення позивачем отримувати не потрібно.
У порушення вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області при розгляді справи не перевірили порядок виготовлення і розповсюдження реклами. Висновок, викладений у оскаржуваних рішеннях про порушення законодавства про рекламу, складений на підставі матерів, які ніяким чином не підтверджують причетність до виготовлення і розміщення цієї реклами позивача по справі.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє підтвердження, а відповідачем не доведено факту вчинення порушення саме позивачем, оскільки не надано доказів того, хто саме є рекламодавцем, виробником та розповсюджувачем спірної реклами.
Суд дійшов висновку, що відповідач скористався не перевіреними, недостовірними та необ'єктивними відомостями при прийнятті оскаржуваних рішень та не встановив хто насправді є рекламодавцем, виробником та розповсюджувачем реклами на зазначених об'єктах, як того вимагає Закон України «Про рекламу» та як свідчить судова практика.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №826/14253/17 у якій суд, зокрема, зазначив: «саме лише порушення порядку розміщення на рекламній конструкції реклами певного змісту не є достатнім для притягнення до відповідальності особи, в інтересах якої ця реклама, якщо не встановлено, хто є рекламодавцем та що рекламу розповсюджує він самостійно».
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, судом встановлено відсутність доказів на підтвердження інформованості позивача поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій або шляхом вручення повідомлення позивачу або його представнику, про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, що свідчить про порушення права останнього на надання відповідних доказів та заперечень щодо висновків проведеного заходу контролю.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та юридичних підстав для накладення на позивача штрафу у зв'язку з порушенням законодавства про рекламу, оскільки відповідачем було порушено процедуру здійснення заходу контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами на предмет дотримання Закону України «Про рекламу», та недоведеністю вчинення такого порушення позивачем.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява N 4909/04, 10.02.2010 року) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руиз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).
Отже, оскільки відповідачем порушено процедуру здійснення контролю та не довело факт вчинення порушення саме позивачем, суд вважає, що за наведених обставин вимоги позивача про скасування спірних рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу є обґрунтованими.
Отже, враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими та наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно положень ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено документально підтверджений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
При цьому, з огляду на подання позову через систему «Електронний Суд» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а надміру сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає поверненню з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241, 243-246, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №116/24 від 18 грудня 2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №117/24 від 18 грудня 2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №118/24 від 18 грудня 2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №119/24 від 18 грудня 2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №39/25 від 27 лютого 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №40/25 від 27 лютого 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №41/25 від 27 лютого 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №42/25 від 27 лютого 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40359593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» (код ЄДРПОУ 40535389) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Повернути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ШЕВЧЕНКО» (код ЄДРПОУ 40535389) надміру сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька