Справа № 756/12528/24
Провадження № 2/756/889/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
(заочне)
10 червня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації,
Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив:
- стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СК «Перша» частину несплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 920,61 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.12.2021 між ПрАТ «СК «Перша» і ТОВ «ІЛТА» укладено договір страхування № 06-19.00.21.00120, яким був застрахований автомобіль «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 .
08.02.2022 сталося ДТП з вини відповідача ОСОБА_1 , який на площі Дружби Народів у м. Києві, керуючи автомобілем «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_2 , зіткнувся з автомобілем «Skoda Fabia», порушивши при цьому пункт 10.5 ПДР. Вина відповідача підтверджена постановою Печерського районного суду м. Києва № 757/10042/22-п від 06.02.2024.
Збитки, завдані транспортному засобу «Skoda Fabia», склали 28 301,08 грн. Позивач здійснив страхову виплату страхувальнику на загальну суму 26 111,08 грн. Водночас цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «УТСК», яка відшкодувала за цим випадком позивачу 14 190,47 грн.
У зв'язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем складає різницю у розмірі 11 920,61 грн (26 111,08 грн - 14 190,47 грн), які згідно з нормами ЦК України та Закону України «Про страхування» відповідач зобов'язаний відшкодувати.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження). Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з постанови Печерського районного суду міста Києва від 06.02.024 у справі № 757/100442/22-п встановлено, що 08.02.2022 о 18 год 15 хв ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві на пл. Дружби Народів, 5, виконуючи виїзд з перехрестя, де організований круговий рух, здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в попутному напрямку праворуч, чим порушив вимоги п. 10.05 ПДР України.
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124, за що накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
29.12.2021 ПрАТ «СК «Перша» і ТОВ «ІЛТА» уклали договір страхування № 06-19.00.21.00120 щодо страхування автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 .
Власником пошкодженого транспортного засобу «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ТОВ «ІЛТА».
Цивільно-правова відповідальність власника «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_2 за ДТП була застрахована у ПрАТ «УТСК» (поліс № EP/205237350).
Згідно з Актом огляду транспортного засобу «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 встановлено пошкодження транспортного засобу. Вартість відновлювального ремонту автомобіля відповідно до рахунку № ЗПП123197 / С0000001230 від 10.02.22 становить 28 301,08 грн.
Відповідно до Страхового акту № ТР-00-9589-1 від 05.08.2022 сума страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 4 716,85 грн, з яких 1 082,18 грн була зарахована згідно з договором страхування № 06-19.00.21.00120 від 29.12.2021, а 3 634,67 грн згідно з платіжною інструкцією № 2336 від 09.08.2022.
Згідно з Страховим актом № ТР-00-9589 від 17.02.2022 страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 21 394,23 грн, які була перераховані згідно з платіжним дорученням № 769 від 21.02.2022.
ПрАТ «УТСК» виплатило страхове відшкодування ПрАТ СК «Перша» у розмірі 14 190,47 грн згідно з платіжною інструкцією № 1587 від 11.03.2024.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів
Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Аналогічний обов'язок страховика також закріплено у ст. 979, 988, 990 ЦК України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту».
Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 14-176цс18.
У пункті 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пп. 68-70): вказано, що ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди, в порядку суброгації.
З огляду на викладене з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» в порядку суброгації частина несплаченого страхового відшкодування в розмірі 11 920,61 грн.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача виплаченої суми страхового відшкодування страховою компанією як з винної особи відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» частину несплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 920,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", ЄДРПОУ 31681672, адреса: м. Київ, вул. Фізкультури, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО