Справа № 755/1951/25
Провадження №: 3/755/1219/25
"06" червня 2025 р. суддя Дніпровського районного суд м. Києва Дзюба О.А., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
установив:
До Дніпровського районного суду м. Києва від Управління патрульної поліції у м. Києві надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 220468 від 14.01.2025, ОСОБА_1 14.01.2025, о 04 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Черчіля, 2, керував транспортним засобом «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (сповільненість ходи, мови; не природня блідність обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога відмовився з законному порядку.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до суду подав клопотання в якому просить відкласти розгляд справи та надати матеріали справи для ознайомлення.
Вирішуючи питання можливості відкладення судового засідання, суд враховує наступне.
Матеріали адміністративної справи надійшли до суду 03.02.2025 за вх. № 5983.
Перше судове засідання було призначено на 07.03.2025.
03 березня 2025 року та 05 березня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи 07.03.2025 та надання матеріалів для ознайомлення.
Вказане клопотання судом було задоволено та відкладено судове засідання до 21.03.2025.
12 березня 2025 року ОСОБА_1 до суду повторно подано клопотання про ознайомлення з матеріали справи.
19 березня 2025 року ОСОБА_1 до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 21.03.2025 та заява про виклик свідка.
Вказане клопотання судом було задоволено та відкладено судове засідання до 18.04.2025.
17 квітня 2025 року ОСОБА_1 до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 18.04.2025.
Враховуючи надходження до суду вищевказаного клопотання, судом було відкладено розгляд справи до 16.05.2025.
В судовому засіданні 16.05.2025, судом за участі ОСОБА_1 було переглянуто долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відезапис. За результатами судового засідання, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП заперечував та просив оголосити перерву в судовому засіданні для забезпечення участі свідка в наступному судовому засіданні.
Судом клопотання ОСОБА_1 було задоволено та призначено наступне судове засідання на 06.06.2025.
03 червня 2025 року ОСОБА_1 до суду подано клопотання в якому просить відкласти розгляд справи призначений на 06.06.2025.
Також 03.06.2025 ОСОБА_1 до суду подано заяву в якій просить забезпечити та надати до матеріалів справи в повному обсязі відеоматеріали з боді-камер та авто екіпажу з початку зупинки та подальшого переміщення до райвідділу.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 щодо забезпечення та надання до матеріалів справи в повному обсязі відеоматеріалів з боді-камер та авто екіпажу з початку зупинки та подальшого переміщення до райвідділу, суд вважає, що така заява задоволенню не підлягає, оскільки з переглянутого судом за участю ОСОБА_1 відеозапису убачається достатність відомостей для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім цього, суд зазначає, що неодноразове повторне звернення ОСОБА_1 із клопотаннями про відкладення розгляду справи, враховуючи нездійснення останнім дій пов'язаних із реалізацією свого права на ознайомлення зі справою, може бути розцінене лише як зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що заборона зловживання процесуальними правами є загально правовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к).
В даному випадку у зв'язку із тим, що процесуальні заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами нормами діючого КУпАП не врегульовані, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону, застосувавши положення ч. 3 ст. 45 КАС України, які регламентують дії суду у разі визнання зловживанням процесуальними правами. Вказана норма передбачає, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи призначеного на 06.06.2025, з огляду на його свідоме зловживання своїми процесуальними правами та завідомо направлену на безпідставне затягування судового процесу поведінку, підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Обставин, які б унеможливлювали подальший розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судом не вбачається.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, з переглянутого судом за участю ОСОБА_1 відеозапису долученого до протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що останній на запитання інспектора поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря нарколога всіляко уникав відповіді, при цьому, вказуючи про нерозуміння ним вимог інспектора поліції.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення та відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 є доведеною в повній мірі.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За викладених обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, який згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» станом на день розгляду справи становить 605,60 грн.
Керуючись ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 40-1, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд-
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи повернути заявнику.
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя О.А. Дзюба