ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5035/25
провадження № 2/753/5883/25
11 червня 2025 року Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів, як відшкодування витрат завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
І. Позиція сторін у справі
В березні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла вищезазначена позовна заява, за вимогами якої Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач) просить суд ухвалити рішення, яким стягнути на його користь з ОСОБА_1 (далі - відповідач) грошові кошти у розмірі 64904,00 грн., а також судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначає, що 03.08.2023 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Балтех Сервіс» був укладений договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 0623/23-Т/Ц7, «ALL RISKS» предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо Партнер», д.н.з. НОМЕР_1 .
15.07.2024 у м. Києві по вул. Кирилівська, 117, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Пежо Партнер», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Форд Ескейп», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 05.08.2024 у справі № 758/9266/24, винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 .
Згідно з укладеним договором добровільного страхування засобів наземного транспорту від 03.08.2024 № 0623/23-Т/Ц7, «ALL RISKS» та на підставі страхового акту від 08.08.2024 № 006.01272124-1, розрахунку страхового відшкодування, рахунку № А-017806 від 23.07.2024, акту виконаних робіт № ФО-Кл-03905 від 29.10.2024 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 166576,15 грн., що підтверджується відповідним платіжними дорученнями від 12.08.2024 № 38530709.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, позивач набув права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але в межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Форд Ескейп», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом ЕР217775800.
Позивач звернувся до ПрАТ «УПСК» з вимогою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої останньою було сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 98472,15 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 03.09.2024 № 162227425.
У зв'язку із вищезазначеним позивач просить стягнути із відповідача різницю між розміром шкоди та страховою виплатою, що складає 64904,00 грн.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025, визначено головуючого - суддю Мицик Ю.С.
Ухвалою суду від 20.03.2025 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача засобом поштового зв'язку направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, які повернулись на адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 2 ч. 7 с. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило. Відповідачем відзив не подано.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 03.08.2023 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Балтех Сервіс» був укладений договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 0623/23-Т/Ц7, «ALL RISKS» предметом якого є зокрема, страхування транспортного засобу «Пежо Партнер», д.н.з. НОМЕР_1 .
15 липня 2024 року об 11 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_2 за адресою: вул. Кирилівська, 117, що у Подільському районні м. Києва, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . При даній дорожньо-транспортній пригоді вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 05.08.2024 у справі № 758/9266/24, винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 , яка 16.08.2024 набрала законної сили.
Згідно з укладеним договором добровільного страхування засобів наземного транспорту від 03.08.2024 № 0623/23-Т/Ц7, «ALL RISKS» та на підставі страхового акту від 08.08.2024 № 006.01272124-1, розрахунку страхового відшкодування, рахунку № А-017806 від 23.07.2024, акту виконаних робіт № ФО-Кл-03905 від 29.10.2024 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 166576,15 грн., що підтверджується відповідним платіжними дорученнями від 12.08.2024 № 38530709.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Форд Ескейп», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом ЕР217775800.
Позивач звернувся до ПрАТ «УПСК» з вимогою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої останньою було сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 98472,15 грн, що підтверджується копією платіжного інструкції кредитового переказу коштів від 03.09.2024 № 162227425, яка наявна в матеріалах справи.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до положень ст. ст. 3, 5, 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Пунктом 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Враховуючи наведене, завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, де зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, а винна особа, дії якої спричинили дорожньо-транспортну подію - відповідає за різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку.
Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 у справі № 676/518/17 дійшов висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
На підтвердження вищевикладеного, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд також і у постанові від 04.12.2019 у справі №359/2309/17 вказавши, що системний аналіз п.32.7 ч. 1 ст.32 закону №1961-ІУ, ст. 22, абз. 3 п.3 ч. 1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №676/518/17, від 23.01.2019 у справі №750/6218/16-ц, від 07.02.2019 у справі №645/3746/16-ц, №591/3152/16-ц від 25.03.2019, від 25 березня 2019 року у справі №591/3152/16-ц, від 11.12.2019 у справі №522/15636/16-ц, від 18.02.2020 у справі №522/1251/15-ц.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а тому факт ДТП та вина ОСОБА_1 у його вчиненні додаткового доказування не потребує.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем, як страховиком, сплачено страхове відшкодування на загальну суму 166576,15 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_1 .
При цьому встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «УПСК» за полісом ЕР217775800, яка за зверненням позивача, була компенсована позивачу, а саме сума страхового відшкодування у розмірі 98472,15 грн., враховуючи обмеження, встановлені ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, включаючи франшизу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 різниці між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що виплачений позивачем страхувальнику у розмірі 166576,15 грн. та компенсованою позивачу страховиком винуватця ДТП сумою 98472,15 грн., що у даному випадку становить 64904,00 грн.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн за подання позовної заяви до суду і позов суд задовольняє, з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80,81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів, як відшкодування витрат завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ: 33908322, адреса: м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154) на відшкодування витрат завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 64904,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення.
Повний текст судового рішення складено 11.06.2025.
СУДДЯ: Ю.С. МИЦИК