ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21051/24
провадження № 1-кп/753/1128/25
"11" червня 2025 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021105020001153 від 05.04.2021 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кричка, Богородчанського району, Івано-Франківської області, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, офіційно непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої: вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
потерпіла ОСОБА_6 ,
обвинувачена ОСОБА_3 ,
встановив:
ОСОБА_3 , будучи раніше судимою за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, з метою реалізації свого протиправного умислу на повторне таємне викрадення чужого майна, 04 квітня 2021 року попередньо домовившись про прибирання квартири, приблизно об 11 год. 50 хв. прийшла до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкає потерпіла ОСОБА_6 разом зі своєю сім'єю, представившись потерпілій видуманим ім'ям - ОСОБА_7 .
Під час прибирання квартири за вказаною адресою, користуючись тим, що мешканці цієї квартири були зайняті своїми справами, ОСОБА_3 повторно, таємно взяла вироби із золота, а саме: дві пари жіночих сережок, каблучки, хрестик, два ланцюжки, які належали потерпілій ОСОБА_6 та поклала їх до своєї сумки.
Після завершення прибирання квартири ОСОБА_3 взяла вказану сумку в якій знаходились золоті вироби потерпілої ОСОБА_6 та залишила квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , спричинивши потерпілій матеріальну шкоду в сумі 13 041 (тринадцять тисяч сорок одну гривню) та розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Будучи допитаною у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винуватою повністю у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаялася та суду показала, що в квітні 2021 року вона подзвонила потерпілій ОСОБА_6 та домовилась з нею про прибирання квартири. Приїхавши на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 вона побачила там золоті речі, які взяла, і здала до ломбарду. До вчиненого ставиться погано, потерпілій кошти відшкодувала, неофіційно працює на роботі та просить суд її суворо не карати. Протиправність та систематичність своєї поведінки пояснює тяжкими життєвими обставинами.
Показання обвинуваченої ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, нею не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтвердила факт відшкодування шкоди обвинуваченою та відсутність до неї претензій, однак просила суд призначити найбільш суворе покарання.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції не має, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття. З огляду на те, що обвинуваченою під час судового розгляду відшкодовано завдану матеріальну шкоду потерпілій, що підтверджується заявою останньої (а.с. 95), приписи п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення типову тяжкість якого кримінальний закон визначає як нетяжкий злочин проти власності, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання та позицію потерпілої.
Так, ОСОБА_3 , є громадянкою України, має 42 роки, раніше судимою особою та неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Крім цього, обвинувачена відповідно до рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14.09.2015 була позбавлена батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням наведеного, негативних даних про особу обвинуваченої, суд призначає їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
Водночас, злочин який є предметом цього судового розгляду обвинувачена вчинила 04.04.2021, а вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2023 ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, а відтак, остаточне покарання необхідно призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Приймаючи таке рішення суд враховує правовий висновок, який сформульовано у Постанові Об'єднаної Палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 23.09.2019 р. (справа № 199/1496/17) і зводиться до того, що якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК України, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК України, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК України.
Суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_6 щодо призначення обвинуваченій найбільш суворого покарання, яким відповідно до санкції ч. 2 ст. 185 КК України є позбавлення волі. Натомість позиція щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.
Проте така думка не може бути вирішальною при вирішенні питання про звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки останнє має відповідати визначеним законом як загальним засадам призначення покарання, так і визначеній ним меті.
Приписами абзацу 20 статті 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Відтак, судом враховуються дані висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_3 , відповідно до якої дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання, умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику повторного вчинення нею правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства.
Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 , критично оцінює свою злочинну поведінку, інтегрована в суспільство, що підтверджується наявністю місця проживання, сім'ї та дітей ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зник безвісти 15.11.2024 внаслідок нанесення військовими формуваннями рф систематичного вогневого впливу на позиції поблизу населеного пункту Берестова-Виїмка Донецької області (відповідно до даних сповіщення сім'ї № 238 від 18.11.2024 адресованого ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , якому ампутовано праву гомілку у зв'язку із численними осколковими пораненнями, отриманими під час бойових дій (а.с. 125-141) .
З огляду на такі дані про її особу, а також того, що з часу вчиненого нею злочину пройшло понад 4 роки, матеріальна шкода потерпілій повністю відшкодована, суд на підставі ч. 1 ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, однак з урахуванням її перед кримінальної поведінки, із встановленням максимального іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, в тому числі щодо зміни прокримінального мислення.
Призначене судом покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а відтак забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізацію, є справедливим, адекватним і співмірним.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2023, більш суворим, призначеним за цим вироком, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Зобов'язати ОСОБА_3 відповідно до ч. 1, 3 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконати заходи передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні:
Диск DVD-R - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку в день його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченій.
Суддя ОСОБА_1