Справа № 752/8330/24
Провадження № 2/752/1150/25
іменем України
29 травня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,-
у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить: визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права інформацію, поширену в групі «Telegram» «…..» наступного змісту: « ОСОБА_1 , Вам скільки років? Ви довго будете обмальовувати стіни в під'їзді? на своєму поверсі станьте і малюйте. Чи Ви хочете пошпаклювати і покрасити поверх? І не треба говорити, що Ви не знаєте, хто цим займається. Від того, що Ви показуєте свої таланти, ми на носочках ходити не почнемо»;
зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5-ти календарних днів з дня набранням рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену в групі «Telegram» «…..» наступного змісту: «ОСОБА_1, Вам скільки років? Ви довго будете обмальовувати стіни в під'їзді? на своєму поверсі станьте і малюйте. Чи Ви хочете пошпаклювати і покрасити поверх? І не треба говорити, що Ви не знаєте, хто цим займається. Від того, що Ви показуєте свої таланти, ми на носочках ходити не почнемо» шляхом розміщення в групі «Telegram»«…..» резолютивної частини рішення та заяви зі змістом «Поширена інформація в групі «Telegram» «…..» наступного змісту: « ОСОБА_1 , Вам скільки років? Ви довго будете обмальовувати стіни в під'їзді? на своєму поверсі станьте і малюйте. Чи Ви хочете пошпаклювати і покрасити поверх? І не треба говорити, що Ви не знаєте, хто цим займається. Від того, що Ви показуєте свої таланти, ми на носочках ходити не почнемо», не відповідає дійсності»;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь 100 000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй стало відомо, що месенджері «Telegram» ОСОБА_2 опубліковано повідомлення наступного змісту: «ОСОБА_1, Вам скільки років? Ви довго будете обмальовувати стіни в під'їзді? на своєму поверсі станьте і малюйте. Чи Ви хочете пошпаклювати і покрасити поверх? І не треба говорити, що Ви не знаєте, хто цим займається. Від того, що Ви показуєте свої таланти, ми на носочках ходити не почнемо».
Позивач зауважує, що усі відомості, що опубліковано відповідачем у своєму повідомленні пов'язані з написом на дверях біля ліфту на поверсі відповідача «SOS», яка не має жодного ані фактичного, ані юридичного відношення до неї, однак у повідомленні ОСОБА_2 звинувачує її в причетності до написання вищевказаного напису без належних на те підстав і доказів.
Також ОСОБА_1 зазначає, що твердження, викладені в повідомленні відповідача містять неправдиву інформацію щодо неї, порушують її законні права та інтереси, завдають значної шкоди честі, гідності та моральному і фізичному здоров'ю, а тому підлягають визнанню недостовірними та спростуванню.
В зв'язку з викладеним, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 14.05.2024 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 43-44).
Ухвалою суду від 11.11.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 60).
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 позов підтримала, просила задовольнити.
Відповідач, будучи в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку повідомленою про розгляд вказаної справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що користувачем «ІНФОРМАЦІЯ_2» опубліковане зображення з написом «SOS» біля кнопки виклику ліфта, а також наявний скріншот текстового повідомлення месенджера «Telegram» в групі «…..» (189 учасників) із зображенням напису автора « ОСОБА_2 », де розміщено повідомлення такого змісту: «ОСОБА_1, Вам скільки років? Ви довго будете обмальовувати стіни в під'їзді? на своєму поверсі станьте і малюйте. Чи Ви хочете пошпаклювати і покрасити поверх? І не треба говорити, що Ви не знаєте, хто цим займається. Від того, що Ви показуєте свої таланти, ми на носочках ходити не почнемо».
Статтею 3 Конституції України передбачено, що честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а статтею 68, - що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про інформацію» суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
За змістом ст.5 цього ж Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація не може бути використана, зокрема, для посягання на права і свободи людини.
Відповідно до ч. 2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про інформацію» за порушення законодавства про інформацію настає, зокрема, цивільно-правова відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про інформацію» у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
Згідно зі ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Верховний Суд в постановах від 12.11.2019 рокув справі №904/4494/18, та від 17.12.2021 року в справі 905/902/20 зазначив що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 року в справі №910/13849/21).
Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Суд зазначає, що надані позивачем фотокопії із текстовими повідомленнями, суд бере до уваги, враховуючи також відсутність заперечень сторони відповідача, що також дозволяє суду оцінювати такі докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості та брати їх до уваги під час вирішення справи по суті.
Крім того, стороною позивача зазначено, що в указаному чаті ОСОБА_1 використовується псевдонім «ОСОБА_1», а відповідачем - «ОСОБА_2» та вказані обставини ОСОБА_2 не спростовано.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише у тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі № 916/3027/21).
Поряд з цим, слід зазначити, що викладена в месенджері «Telegram» оспорювана інформація має характер оціночних суджень, тому її правдивість не підлягає спростуванню та доведенню, оскільки відповідно дост. 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності («ОСОБА_1, Вам скільки років? Ви довго будете обмальовувати стіни в під'їзді? на своєму поверсі станьте і малюйте. Чи Ви хочете пошпаклювати і покрасити поверх? І не треба говорити, що Ви не знаєте, хто цим займається. Від того, що Ви показуєте свої таланти, ми на носочках ходити не почнемо»), оскільки не містить фактичних тверджень, які можуть бути спростовані або підтверджені.
Тобто, за наслідками фактичного аналізу змісту поширеної інформації, вона має характер оціночних суджень з критичними висловлюваннями, які не вийшли за межі допустимої критики та відповідно не порушили право позивача на недоторканість її ділової репутації.
Також суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) (постанови Верховного Суду від 25.01.2023 року в справі № 761/33563/20 та від 05.04.2023 року в справі №760/23818/20.
Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною та її спростування, Верховний Суд неодноразово наголошував, що у кожному конкретному випадку необхідно встановити характер поширеної інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст та контекст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення, а також судам слід розрізняти критику діяльності та стверджувальні висловлювання щодо вчинення кримінальних правопорушень. У випадку встановлення, що інформація, про спростування якої ініційовано питання у справі, містить ознаки оціночних суджень, викладена у формі провокативної риторики з використанням характерних для оціночних суджень мовностилістичних засобів, така інформація вважається суб'єктивною думкою розповсюджувачів, яку не можна перевірити щодо відповідності дійсності та спростувати. Вказана практика у спірних правовідносинах є сталою.
Хоча поширена автором оспорюваної публікації інформація могла непокоїти позивача, а форма її викладу могла бути розцінена нею як провокативна та така, що порушує її особисті немайнові права, однак по своїй суті поширена інформація є власною оцінкою (інтерпретацією) певних подій та обставин та не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем кримінального або іншого правопорушення.
Крім того, всі вислови з якими не погоджується позивач озвучені в месенджері «Telegram» в групі «…..», в якій сама ОСОБА_1 є її учасником, а отже мала можливість викладати свою позиції з цього приводу, тобто фактично мала право на відповідь щодо цих висловів, що вона і робила, як передбачено ч. 1ст.277 ЦК України.
За таких обставин, оскільки інформація поширена ОСОБА_2 месенджері «Telegram» в групі «…..» не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не містить фактичних даних та є оціночними судженнями, яка хоч і є неприємною для позивача, однак не виходить за межі суспільної моралі, при цьому ця інформація викладена у формі, яка жодним чином не принижує честь і гідність, оскільки відповідач у цьому випадку скористались своїм правом на свободу вираження думки, висловила своє відношення до ситуації, яка була предметом обговорення в месенджері «Telegram» в групі «…..», крім того позивач фактично скористалася своїм правом на відповідь, тому суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про визнання інформації недостовірною є безпідставним, а тому відмовляє в його задоволенні.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, викладену в оспорюваній публікації, оскільки судом не встановлено, що поширена відповідачем відносно позивача інформація порушує її права.
Щодо позовної вимоги про компенсацію моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України.
Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте, позивачем не доведено, яким чином оприлюдненою інформацією були порушені її особисті немайнові права або завдано шкоду відповідним особистим благам.
Оскільки, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання інформації недостовірною, суд дійшов висновку, що також відсутні правові підстави і для задоволення похідних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко