11.06.2025
Справа №721/305/25
Провадження 1-КП/721/66/2025
Путильський районний суд Чернівецької області у складі
головуючої судді ОСОБА_1
прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Путила кримінальне провадження внесене 23.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025263130000020 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Селятин, Вижницького району Чернівецької області, українця, громадянина України, з неповною-середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
ОСОБА_3 21.02.2025 близько 23 год 30 хв, перебуваючи в с. Селятин Вижницького району Чернівецької області у порушення ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла (чи іншого володіння особи), статті 12 «Загальної декларації прав людини» та статті 8 «Конвенції про захист прав людини та хповних свобод», не маючи визначених на те законом підстав та відповідного дозволу власника, умисно, протиправно, шляхом пошкодження металового кріплення від навісного замка на вхідних воротах, проник до гаражного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та у подальшому до салону відчиненого автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 . Своїми діями ОСОБА_3 порушив законне право користувача та власника вказаного майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на недоторканність її іншого володіння, передбаченого ст. 30 Конституції України, ст. 12 «Загальної декларації прав людини» та ст. 8 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Указаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиції сторони обвинувачення та захисту.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує. Надав показання, що 21.02.2025 у нічний час ідучи додому в с. Селятин, зірвавши навісний замок на вхідних воротах, прооник до гаража, а в подальшому до салону автомобіля, де заночував до наступного дня. Зранку його розбудила сусідка ОСОБА_6 вчиненому щиро каявся, засудив свою поведінку, вказав, що оскільки працює неофіційно, має можливість сплати штраф.
У судовому засіданні прокурор просив під час призначення міри покарання урахувати обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого на його думку, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі шістдедесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У судове засідання потерпіла ОСОБА_5 не з'явилася. Просила справу розглянути за її відсутності, щодо визначення міри покарання обвинуваченому покладалася на розсуд суду.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та потерпіла не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники кримінального провадження в тому числі обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисному легкому тілесному ушкодженні.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 установлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання.
Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_3 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення. Наведені відомості є достатніми аби вважати дії ОСОБА_3 , як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального проступку та осуд своєї поведінки), а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом'якшує покарання. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора, уважає наявність такої обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення закріплена в обвинувальному акті.
Мотиви призначення покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Суд вважає, що підстави застосування статті 69 КК України при призначенні покарання - відсутні.
З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченого, який раніше не судимий, має середню освіту, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, тяжкості вчиненого кримінального проступку, відсутності відомостей про завдану матеріальну шкоду, як і її відшкодування, покарання, яке передбачено за вчинене кримінальне правопорушення, як і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначене судом покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченого.
Бо примус зі сторони держав здійснити платіж на корить останньої є не лише дієвим інструментом перевиховання, а й нагадуванням, негативним досвідом з метою утриматися в майбутньому учинення повторних дій, що відповідає меті притягнення до кримінальної відповідальності, визначеної ст. 50 КК України.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України до ОСОБА_3 не може бути застосовано відбуття покарання з іспитовим строком.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
При цьому, слід роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ст. 26 КВК України він має сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Цивільний позов у провадженні не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України він зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Вирок може бути оскаржений в Чернівецький апеляційний суд через Путильський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_7