11 червня 2025 рокуСправа №160/9972/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1075/32-00-23-26/30012848 від 31.12.2024 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
-стягнути зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 164 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем під час проведення перевірки не було досліджено відповідність ТОВ "АЛЛО" підпункту 39.2.1.7 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України. Позивач акцентує увагу на тому, що за відсутності доказів пов'язаності юридичних осіб, а саме: позивача, ТОВ «ТД Укртрейд» та CONSUMER ELECTRONICS GROUP FZE, господарські операції між ними не відповідають визначенню контрольованих. За таких обставин позивач зазначає, що у нього не виникло обов'язку подавати звіт про контрольовані операції, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обгрутовано тим, що розмір позовних вимог у справі №160/9972/25 становить 744 300, 00 гривень.
Від позивача надійшли заперечення на дане клопотання, яке обгрунтовано тим, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів неможливості вирішення цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши дане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Положеннями ст.12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При цьому, згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст.257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд звертає увагу відповідача, що дослідження доказів та доводів сторін здійснюється судом незалежно від того в порядку якого позовного провадження здійснюється розгляд справи, чи то з викликом сторін, чи то без виклику учасників справи, чи то в загальному позовному провадженні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності та не вимагає виклику учасників справи для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав щодо неможливості розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження через її складність або інші обставини, у зв'язку з чим заява відповідача задоволенню не підлягає.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до норм КАС України, призначення судом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, не позбавляє права сторін викласти усі свої доводи та пояснення письмово, надавати будь-які докази та направляти їх на адресу суду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування власної правової позиції контролюючий орган зазначає, що акт оформлений відповідно до вимог ст. 86 ПКУ з дотриманням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків», затверджених наказом МФУ від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727) та наказу ДПС від 25.02.2021 року № 244 «Про затвердження Зразка форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок». До акту перевірки надано наступні інформативні додатки, які підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме:
додаток № 1 - зведені дані імпортних операцій ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» з нерезидентом Consumer Electronics Group FZE, ОАЕ за період 01.01.2022 по 31.12.2022 (у вигляді таблиці);
додаток № 2 - обсяг постачання товарів від нерезидента Consumer Electronics Group FZE, ОАЕ до ТОВ «АЛЛО» через посередника - імпортера ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» (у вигляді таблиці);
додатки № 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.7. - отримання ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» товару від нерезидента Consumer Electronics Group FZE та його реалізація на адресу ТОВ «АЛЛО» (у вигляді таблиці);
додаток № 4 - реєстр платіжних доручень по взаємовідносинах ТОВ «АЛЛО» з ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» за 2022 рік при виконанні договору № ТДТ0110 від 01.10.2021 (у вигляді таблиці).
Відповідач у відзиві пояснює, що зміст отриманої інформації від Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ викладено в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» та копія відповіді іноземного компетентного органу не надавалась додатком до акту з огляду на те, що інформація про платників податків - нерезидентів є інформацією з обмеженим доступом відповідно до статті 22 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах зі змінами, внесеними Протоколом про внесення змін і доповнень до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 27.05.2010 (далі - Багатостороння конвенція), яка ратифікована Верховною Радою України із застереженням Законами України від 17.12.2008 № 677-VI та від 11.01.2013 № 21-VII та статті 24 Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку.
Відповідач зазначає, що підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1, пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме: а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
Відповідач у відзиві зазначає, що за результатами перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що досліджувані операції, які наведені в акті перевірки визнаються контрольованими, оскільки ТОВ «АЛЛО» в особі засновника та бенефіціарного власника ОСОБА_1 має вплив (стратегічне управління) на нерезидента CONSUMER ELECTRONICS GROUP FZE, ОАЕ та задіяв підприємство ТОВ «ТД «УКРТРЕЙД» в схемі придбання товару. Імпортований товар направлявся транзитом на «кінцевого дистрибьютера» ТОВ «Алло». Таким чином, перевіркою правомірно встановлено факт неподання звіту про контрольовані операції за 2022 рік та невідображення контрольованих операцій з нерезидентом CONSUMER ELECTRONICS GROUP FZE, ОАЕ на суму 1 247 354 734, 52 грн, що свідчить про порушення ТОВ «АЛЛО» вимог підпункту 39.4.2, пункту 39.4, статті 39 ПКУ.
За вказаних обставин, відповідач наголошує на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що висновки про те, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» було створено з метою участі в схемах ухилення від сплати податків є необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відповідачем не наведено в Акті перевірки доказів, на яких ґрунтується твердження щодо підконтрольного зв'язку ТОВ «АЛЛО» з ТОВ «ТД УКРТРЕЙД», що підтверджує необгрунтованість викладеної інформації та те, що такі операції не відповідають визначенню контрольованих.
Щодо доводів відповідача про пов'язаність ТОВ «АЛЛО» з Group FZE Consumer Electronics, то позивач у відповіді на відзив зазначив, що така інформація спростовується інформацією з офіційних реєстраційних документів Consumer Electronics Group FZE. На момент створення компанії Consumer Electronics Group FZE її директором був A. Shled, після його заміни директором став M. Bershadsky; бенефіціарним власником (засновником) Consumer Electronics Group FZE не є громадянин України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу №265-п від 30.10.2024 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АЛЛО», з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства щодо не подання звіту про контрольовані операції за 2022 рік.
За результатами перевірки складено Акт перевірки від 06.12.2024 №1021/32-00-23-21/30012848 та встановлено порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2022 рік.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ТОВ «АЛЛО» подано заперечення, за результатами розгляду яких, висновки Акту перевірки залишено без змін.
За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 №1075/32-00-23-26/30012848 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 744 300,00 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «АЛЛО» звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, а фактичні перевірки - Податковим кодексом України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Як зазначено у п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
За приписами пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, глобальної документації (майстер-файлу) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Як зазначено у ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:
- документи, визначені цим Кодексом;
- податкова інформація;
- експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України;
- судові рішення;
- податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи;
- мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Згідно з п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондується із «Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 (далі - Порядок № 727), матеріали перевірки - це:
акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №727, акт документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта документальної перевірки додаються інформативні додатки. Розділом IV Порядку передбачено види інформаційних додатків, до яких відносяться, в тому числі:
- пояснення та їх документальне підтвердження, зауваження або заперечення платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки, в тому числі щодо відсутності вини та наявності пом'якшуючих обставин, або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків, щодо дій (бездіяльності) посадових осіб контролюючого органу, що проводили документальну перевірку;
- запити, надані (надіслані) платнику податків, посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки;
- інші матеріали, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання;
- опис отриманих копій документів;
- інші матеріали, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а також рішень про застосування штрафних санкцій) та вжиття інших заходів за результатами перевірки.
Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід'ємною частиною.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в Акті перевірки (стор.4 акту) зазначено, що в ході перевірки використані наступні документи: Статут пiдприємства, договiр поставки №ТДТ0110 вiд 01.10.2021, договiр комплексного обслуговування №У-0107 вiд 01.07.2011, фiнансова звiтнiсть, податковi та видатковi накладнi, рахунки фактури; сертифiкати якостi, що пiдтверджують походження товару; платiжнi доручення, та вiдповiднi регiстри бухгалтерського облiку щодо документування цих операцiй; вiдповiдь Мiнiстерства фiнансiв Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ від 19.09.2024 №UA-2024-001, інформаційно комп'ютернi автоматизованi системи Державної податкової служби України, IKC «Податковий блок», Єдина автоматизована iнформацiйна система митних органiв (далi - ЄAIC Держмитслужби), IKC «Архiв електронної звiтностi», «Єдиний реестр податкових накладних» (далi - ЄРПН), бази даних ORВIS, YOU CONTROL.
Проте, під час дослідження матеріалів справи судом було встановлено, що вiдповiдь Мiнiстерства фiнансiв Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ від 19.09.2024 №UA-2024-001 не була додана до Акту перевірки від 06.12.2024 №1021/32-00-23-21/30012848.
До матеріалів справи дану відповідь контролюючим органом також долучено не було.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач порушив вимоги пункту 86.1. статті 86 ПК України та п. 1 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, а саме: не додав всі інформаційні додатки до Акту перевірки від 06.12.2024 №1021/32-00-23-21/30012848.
Крім того відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив, що висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на інформації, отриманій контролюючим органом від Міністерства фінансів Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ, що викладена в листі від 19.09.2024 №UA-2024-001.
Натомість, позивачем до матеріалів справи долучено Ліцензії №:7709, 7709/2 від 11.12.2024 Consumer Electronics Group FZE, де зазначено, що (за змістом листа): ОСОБА_2 не був і не є менеджером/директором Consumer Electronics Group FZE. На момент заснування компанії менеджером був ОСОБА_3 , а потім та в даний час менеджером фірми Consumer Electronics Group FZE є ОСОБА_4 . Бенефіціарний власник (засновник) компанії Consumer Electronics Group FZE не є громадянином України».
Таким чином, суд доходить висновку, що інформація, викладена в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, щодо директора та бенефіціарного власника Consumer Electronics Group FZE не підтверджується належними та допустимим доказами, а також спростовується інформацією з офіційних реєстраційних документів Consumer Electronics Group FZE, а саме: ліцензій та списку партнерів до ліцензії.
Зазначені бізнес-ліцензії відповідно до законодавства ОАЕ - це офіційні документи, що підтверджують право компанії чи підприємця на ведення комерційної діяльності в країні.
Наведене доводить, що на момент створення компанії Consumer Electronics Group FZE її директором був A. Shled, після його заміни директором став M. Bershadsky; бенефіціарним власником (засновником) Consumer Electronics Group FZE не є громадянин України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Як зазначено у ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно із ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Доказування в адміністративному судочинстві є чинником, який здатний забезпечити поєднання високої ефективності правозастосування із неухильним додержанням прав і свобод приватної особи під час вирішення публічно-правового спору.
У традиційному аспекті доказування розуміють як “процес встановлення фактичних даних у справі», “діяльність учасників розгляду справи», “процес пізнання», “діяльність щодо встановлення істини у справі», “діяльність щодо сприйняття інформації». У Кодексу адміністративного судочинства України відсутнє законодавче визначення доказування.
Доказування - це діяльність адміністративного суду, учасників розгляду адміністративної справи, інших заінтересованих осіб із збирання (подання, витребування, забезпечення), дослідження (перевірки, огляду) й оцінки доказів у порядку, встановленому у КАС України.
Метою доказування в адміністративному судочинстві є встановлення істини у справі.
Згідно з п. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, саме на відповідача покладено обов'язок надання доказів в обґрунтовування правомірності свого рішення та в підтвердженні належності конкретного доказу для обгрунтування своїх заперечень на позов.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішеннях у справах “Балицький проти України», “Тейксейра де Кастро проти Португалії», “Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини “плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, які не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимим.
Оскільки доводи акту перевірки та відзиву на позов ґрунтуються на листі Міністерства фінансів Департаменту міжнародного оподаткування ОАЕ від 19.09.2024 №UA-2024-001, який не був наданий, а ні до акту перевірки, а ні до суду, то суд не може взяти його до уваги відповідно до вимог ст. ст. 73, 74, 75 КАС України.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що спростовують висновки контролюючого органу щодо пов'язаності ТОВ “АЛЛО» з Consumer Electronics Group FZE.
Таким чином, суд зазначає, що умовами допустимості доказів є: 1) одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; 2) одержання фактичних даних належним суб'єктом; 3) одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; 4) належне процесуальне оформлення одержаних фактичних даних (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №607/14707/17).
Отже, коли мова йде про письмові докази, дослідженню й оцінці підлягають усі етапи його одержання, починаючи від перевірки законності передумов його створення, дотримання порядку його фактичного складання, узгодження, належного оформлення, підписання, реєстрації до набрання юридичної сили.
Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час перевірки досліджувалися взаємовідносини між ТОВ «АЛЛО» та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ УКРТРЕЙД», у т.ч за договором поставки №ТДТ0110 від 01.10.2021.
При прийняття рішення у справі суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між ТОВ «АЛЛО» та ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» договір поставки №ТДТ0110 від 01.10.2021 визнавався судом недійсним або не укладеним. Крім того, відповідачем не спростовано факту того, що під час перевірки були досліджені всі наявні первинні документи та відповідачем не заперечується факт підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором поставки.
Також судом встановлено, що висновки, викладені в Акті перевірки від 06.12.2024 №1021/32-00-23-21/30012848 стосовно того, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» було створено з метою участі в схемах ухилення від сплати податків та їх мінімізації для ТОВ «АЛЛО» є необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 у справі №908/15/23 податковому органу було відмовлено у задоволенні клопотання про зобов'язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо, оскільки:
- податковий орган звернувся до суду після закінчення строку, встановленого для проведення позапланової документальної перевірки;
- матеріали справи не містять, а податковим органом не надано доказів пред'явлення або надіслання боржнику про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД УКРТРЕЙД»;
- податковий орган мав можливість самостійно своєчасно звернутися до ліквідатора з приводу надання документів фінансово-господарської діяльності підприємства - боржника для проведення перевірки боржника, але вказаною можливістю не скористався.
Матеріали справи не містять доказів оскарження даної ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 у справі №908/15/23.
Отже, Господарським судом Запорізької області було встановлено, що саме податковий орган не вчинив всіх необхідних та залежних від нього дій, а тому доводи відповідача щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Також з Акту перевірки від 06.12.2024 №1021/32-00-23-21/30012848 вбачається, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» було крупним імпортером, який здійснював поставку на територію України великих партій товарів різним покупцям, мав достатньо великий штат працівників для виконання своєї господарської діяльності. Крім того, ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» мало орендовані офісні та складські приміщення, згідно з відомостей про об'єкти оподаткування, відповідно до форми 20-ОПП, яку ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» надав до контролюючого органу. Вказані висновки контролюючого органу навпаки свідчать про те, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» мало необхідну технічну базу для здійснення своєї господарської діяльності.
Крім того, судом встановлено, що доводи відповідача зазначені в Акті перевірки від 06.12.2024 №1021/32-00-23-21/30012848 щодо одночасних трудових відносин 5 (п'яти) осіб з обома підприємствами є необґрунтованими та такими, що спростовуються належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Так, відповідно до листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.01.2025 №0400-010604-8/7077, станом на 13.01.2025 відповідно до реєстру застрахованих осіб періоди трудових відносин застрахованих осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 зі страхувальниками ТОВ «АЛЛО» (ЄДРПОУ 30012848) та ТОВ «Торгівельний дім Укртрейд» (ЄДРПОУ 44597695) в 2022 році не співпадають; згідно з даними Реєстру застрахованих осіб перелічені застраховані особи в 2022 році одночасно не перебували в трудових відносинах з вказаними страхувальниками.
Судом також встановлено, що ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» є самостійним підприємством зі своїм власником, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до пп. 39.2.1.1 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), в тому числі: господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту.
Згідно з пп. 39.2.1.5, п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою визначення контрольованою операцією між платником податку та нерезидентом із задіянням у ланцюгу господарських операцій третьої особи є сукупність таких фактів: невиконання останньою істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів та не використання такою особою істотних активів та/або не приймання на себе істотних ризиків для організації придбання товарів.
При цьому:
А) під істотними функціями розуміються функції, які платник податків та нерезидент - сторони контрольованої операції не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;
Б) під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у платника податків та нерезидента - сторін контрольованої операції;
В) під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов'язковим для ділової практики таких операцій.
Як зазначено у пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Акт перевірки від 06.12.2024 №1021/32-00-23-21/30012848 не містить належних досліджень та висновків про відповідність ТОВ «АЛЛО» пп. 39.2.1.7 п.39.2 ст.39 ПК України.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів пов'язаності юридичних осіб - ТОВ «АЛЛО», ТОВ «ТД УКРТРЕЙД» та Consumer Electronics Group FZE, а отже такі операції не відповідають визначенню контрольованих, а тому у ТОВ «АЛЛО» відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції за 2022 рік.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції, не довів правопорушення позивача у сфері податкових правовідносин, а тому приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Від відповідача подано заперечення щодо заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., оскільки вони, на думку контролюючого органу, є неспівмірними зі складністю справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частин 1 - 3 ст. 132, частин 1 - 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною, як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд також враховує складність спору.
Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
В той же час, за переконанням суду визначена позивачем та адвокатом сума за надання правової допомоги в розмірі 10000,00 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат за вказану вище послугу є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та витраченого часу.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що загальна вартість наданих адвокатом послуг за наслідками розгляду даної справи оцінюється судом в розмірі 4000 грн. та є співмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг.
Крім того, за подання даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 11 164,50 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 №1075/32-00-23-26/30012848.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 11 164,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська