10 червня 2025 рокуСправа № 160/9972/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позову без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1075/32-00-23-26/30012848 від 31.12.2024 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
-стягнути зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 164,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривен 00 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивач, зловживаючи процесуальними правами, неодноразово подавав до суду інші позови до цього самого відповідача, з однаковим предметом та з однакових підстав, що може свідчити про дії, вчинені з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, у зв'язку із чим вважає, що даний позов підлягає залишенню без розгляду.
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (пункт 2 частини 2 статті 45 КАС України).
Згідно з частиною 3 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Отже, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання процесуальними правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Так, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1075/32-00-23-26/30012848 від 31.12.2024 надійшла до суду 04.04.2025 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу розподілена судді Маковській О.В.
Станом на дату відкриття провадження у справі (08.04.2025) та розгляду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (10.06.2025) в провадженні суду не перебували позови ТОВ «АЛЛО» до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі №320/7/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду. Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
В той же час, наведені представником відповідача у заяві обставини не свідчать про наявність в діях позивача цілеспрямованого зловживання процесуальними правами, що вказувало б на перешкоджання здійсненню правосуддя у порядку, визначеному приписами КАС України.
Також представником відповідача до заяви про залишення позову без розгляду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність саме умислу дій позивача, які направлені на порушення завдань адміністративного судочинства, або доказів того, що позивач свідомо вчиняє дії, спрямовані на втручання у процес автоматизованого розподілу справ.
Стосовно посилань відповідача щодо повторного звернення позивача до суду після повернення позову, то суд зазначає, що такі дії позивача є реалізацією права на судовий захист, передбаченого положеннями статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 55 Конституції України.
Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України. Добросовісність учасників процесу передбачає, що будь-які припущення щодо недобросовісності мають підтверджуватись конкретними доказами.
Суд вважає, що без наявності достатніх доказів умисного порушення принципів судочинства або зловживання процесуальними правами з боку позивача, залишення позовної заяви без розгляду суперечило б зазначеним принципам і завданням.
З огляду на викладені обставини, враховуючи, що визнання зловживанням процесуальними правами дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства, є правом, а не обов'язком суду, яке має застосовуватися у виключних випадках, суд дійшов висновку, що наразі відсутні підстави для визнання дії позивача зловживанням процесуальними правами та маніпуляцією автоматизованим розподілом, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Тому заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав зловживання позивачем процесуальними правами не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 44, 45 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська