11 червня 2025 року Справа № 160/11595/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
за участі секретаря судового засідання
за участі:
представника позивача: представника відповідача: Ревункова В.М. Логойко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
22 квітня 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.11.2024 №0729340708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 770 911,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки та відсутність в його діях складу податкового правопорушення. Зокрема, позивач стверджує, що: Наказ про проведення фактичної перевірки є протиправним, оскільки не містить конкретних підстав для її призначення, а лише посилання на норми Податкового кодексу України. Контролюючий орган вийшов за межі предмету фактичної перевірки, досліджуючи документи, що підтверджують облік та походження товарів, що, на думку позивача, є предметом документальної перевірки. Законодавство не вимагає зберігання первинних документів безпосередньо у місці реалізації товару, а лише ведення обліку таких товарів. Позивачем були надані документи, що підтверджують облік товарних запасів, в межах строку проведення перевірки, однак контролюючий орган безпідставно не взяв їх до уваги. Оскаржуване ППР є нечітким, оскільки не конкретизує, за яке саме з порушень, передбачених ст. 20 Закону України №265/95-ВР, застосовано санкцію.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. Зазначив, що фактична перевірка призначена та проведена правомірно, на підставі та у спосіб, що передбачені ПК України. Вказує, що перевірка дотримання порядку ведення обліку товарних запасів, передбаченого п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), є складовою предмету фактичної перевірки. Позивач, всупереч вимогам законодавства, на початок проведення перевірки не надав документи, що підтверджують облік та походження товару, що знаходиться у місці продажу, а обов'язок зберігати такі документи у місці продажу прямо передбачений Порядком №496. Надані пізніше документи не є достатніми для підтвердження походження товару. Вважає оскаржуване ППР законним та обґрунтованим.
Під час судового розгляду позивач та відповідач підтримали аргументи викладені вище.
Дослідивши матеріали справи, з?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.09.2024 №4953к та направлень на перевірку, посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області у період з 30.09.2024 по 09.10.2024 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 09.10.2024 №35644/02-32-07-05/3681208372, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), а саме: неведення у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Вартість товарів, які не обліковані у встановленому порядку, згідно з актом перевірки становить 1 770 911,00 грн (624 649,00 грн - залишки на початок перевірки + 1 146 262,00 грн - реалізовано за період перевірки).
На підставі зазначеного акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (за основним місцем обліку позивача) прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2024 №0729340708, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 770 911,00 грн на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Позивач ставить під сумнів законність наказу про проведення перевірки через відсутність у ньому конкретизації підстав.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ, фактичною вважається перевірка, що здійснюється, зокрема, щодо дотримання норм законодавства з питань порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.
Підставою для проведення фактичної перевірки, згідно з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, є, зокрема, отримання в установленому порядку інформації від державних органів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Наказ про проведення фактичної перевірки від 30.09.2024 №4953-к містить посилання на пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та вказує на доповідну записку відділу фактичних перевірок як на джерело інформації про можливі порушення.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, згідно з якою для призначення фактичної перевірки достатньо посилання в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без детального розкриття його змісту, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу або така підстава є очевидною з огляду на функції контролюючого органу.
Враховуючи, що наказ містить посилання на норму ПК України та на внутрішній документ, що став підставою для його видання, а також мету перевірки (контроль за дотриманням законодавства про РРО), суд не вбачає таких процедурних порушень при призначенні перевірки, які б мали наслідком безумовну протиправність оскаржуваного ППР. Таким чином, доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Ключовим аргументом для задоволення позову наведено те, що перевірка обліку товарів виходить за межі предмету фактичної перевірки. Суд не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.
Предметом фактичної перевірки, згідно з пп. 75.1.3 ст. 75 ПКУ, є, серед іншого, дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у цій сфері, є Закон №265/95-ВР.
Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР на суб'єктів господарювання покладено прямий обов'язок: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів; здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку; надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Позивач є платником єдиного податку, який провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а отже, виняток, передбачений п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, на нього не поширюється.
Відповідальність за порушення цих вимог встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, яка передбачає застосування фінансової санкції до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, у розмірі вартості таких товарів.
Системний аналіз пп. 75.1.3 ст. 75 ПКУ та ст. 3, 20 Закону №265/95-ВР свідчить, що перевірка дотримання порядку ведення обліку товарних запасів безпосередньо у місці їх реалізації є невід'ємною складовою предмету фактичної перевірки, оскільки неможливо встановити дотримання Закону №265/95-ВР без перевірки факту обліку товарів, що реалізуються.
Більше того, відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Це право прямо кореспондує з можливістю перевірки наявності та обліку товарів під час фактичної перевірки.
Доводи позивача про відсутність обов'язку зберігати первинні документи у місці продажу спростовуються прямими нормами Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі - Порядок №496), який прийнято на виконання п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.
Так, п. 9 Розділу ІІ Порядку №496 чітко встановлює: «Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах».
В акті перевірки зафіксовано, що на момент початку перевірки позивачем (в особі продавця) не надано документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які перебували у реалізації. Запит на надання документів був вручений продавцю, однак документи надані не були.
Позивач стверджує, що направив документи до ГУ ДПС у Вінницькій області 08.10.2024, тобто на дев'ятий день перевірки. Однак, п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР вимагає надання документів на початок проведення перевірки.
Крім того, надані позивачем документи (форма ведення обліку та накладна на внутрішнє переміщення) не є первинними документами, що підтверджують походження товару (документи про їх придбання, митні декларації тощо) в розумінні Порядку №496. Сама по собі накладна на внутрішнє переміщення не підтверджує легальності походження товару, а лише фіксує його рух між складами одного суб'єкта господарювання.
Відсутність на момент перевірки у місці продажу первинних документів, що підтверджують походження та облік товару, є самостійним складом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Відтак, контролюючий орган, встановивши наявність у магазині товару та відсутність на нього належних облікових документів, дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР. Розмір штрафної санкції розраховано відповідно до ст. 20 Закону №265/95-ВР як вартість необлікованого товару за цінами реалізації.
За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, обґрунтованим та прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а підстави для його скасування - відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2024 №0729340708 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 11 червня 2025 року.
Суддя А. Ю. Рищенко