10 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2930/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та дій, зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправними підстави відмови у задоволенні заяви б/н від 15.11.2024 ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині взяття на військовий облік та зняття з військового обліку ОСОБА_1 , що був виключений з військового обліку у зв'язку з тим, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину;
3) протиправними підстави відмови у задоволенні заяви б/н від 17.10.2024 ОСОБА_1 , що оформлені листом №2/3926 від 02.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
4) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зняття з військового обліку ОСОБА_1 , а не виключення з військового обліку у відповідності до п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»;
5) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до вимог п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції чинній на 06.09.2019, виключити ОСОБА_1 з військового обліку;
6) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстрі Оберіг відносно виключеного з військового обліку ОСОБА_1 у зв'язку з виключенням з військового обліку;
7) внести інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, реєстру Оберіг.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку, на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як особу, яка була засуджена до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин. У відповідь на звернення позивача надано відмову у виключенні з військового обліку, у зв'язку з тим, що положення пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пов'язує можливість виключення особи з військового обліку саме із фактом засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, а не наявністю судимості. На переконання позивача, така відмова є протиправною, оскільки враховуючи вирок він має усі підстави для виключення з військового обліку у встановленому законом порядку, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивача було засуджено до позбавлення волі за скоєння злочинів, а саме: 25.03.1999 за частиною 4 статті 81, 44 КК України 1960 в ред. від 28.04.1998 розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (тяжкий злочин); за частинами 2, 3 статті 140 (крадіжка) в редакції КК України від 04.05.2001; за частиною 2 статті 186 (грабіж), частиною 2 статті 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю) в редакції 2006 року КК України; за частинами 2, 3 статті 185 (крадіжка), частиною 2 статті 186 (грабіж), частиною 2 статті 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю) в редакції від 01.01.2009 року КК України.
Так, тяжкий злочин вчинений позивачем передбачений ч. 4 ст. 81, 44 КК України 1960 в ред. від 28.04.1998 розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (санкція статті передбачала позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна). Позивачу було призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом у вигляді позбавлення волі строком 1 рік.
Також тяжкий злочин вчинений позивачем передбачений частинами 2, 3 статті 185 КК України в редакції від 01.01.2009 року (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років), ч.2 ст. 186 (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 4 до 6 років), ч.2 ст. 263 (санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років) КК України в редакції від 01.01.2009.
17.10.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою, в якій просив внести до електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів «Оберіг» інформацію про виключнггя з обліку ОСОБА_1 у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину. До заяви додано копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаних, копію паспортних даних та реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Листом №2/3926 від 02.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 надав позивачу відповідь, у якій зазначив, що командування ІНФОРМАЦІЯ_4 позбавлене законних підстав для вчинення запитуваних Вами дій, пов'язаних із внесенням відповідної інформації до Реєстру. Зауважив, що Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони України від 16.07.2024 №478. В той же час, аб. 7 ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та аб. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ визначено обов'язок громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Зазначив, що позивач взагалі не уточнював свої персональні дані, а тому міркування щодо оновлення даних 18.07.2024 взагалі не відповідає обставинам об'єктивної дійсності.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо надання відмови позивачу у виключенні з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - «Закон №2232-XII») діяв у редакції від 29.10.2022.
Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону №2232-XII).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною 9 статті першої №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
На момент виникнення спірних правовідносин Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 діяв у першій редакції від 30.12.2022 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних - є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно із пункту 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
За приписами пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Підстави виключення з військового обліку військовозобов'язаних визначені частиною 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 було засуджено до позбавлення волі за скоєння злочинів, а саме: 25.03.1999 за частиною 4 статті 81, 44 КК України 1960 в ред. від 28.04.1998 розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (тяжкий злочин); за частинами 2, 3 статті 140 (крадіжка) в редакції КК України від 04.05.2001; за частиною 2 статті 186 (грабіж), частиною 2 статті 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю) в редакції 2006 року КК України; за частинами 2, 3 статті 185 (крадіжка), частиною 2 статті 186 (грабіж), частиною 2 статті 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю) в редакції від 01.01.2009 року КК України.
Так, тяжкий злочин вчинений позивачем передбачений ч. 4 ст. 81, 44 КК України 1960 в ред. від 28.04.1998 розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (санкція статті передбачала позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна). Позивачу було призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом у вигляді позбавлення волі строком 1 рік.
Також тяжкий злочин вчинений позивачем передбачений частинами 2, 3 статті 185 КК України в редакції від 01.01.2009 року (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років), ч.2 ст. 186 (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 4 до 6 років), ч.2 ст. 263 (санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років) КК України в редакції від 01.01.2009.
Відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку у 2003 році, залежно від ступеня тяжкості злочини поділялись на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Таким чином, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався особливо тяжким.
Суд звертає увагу на те, що редакція пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно, єдиною фактичною обставиною, яку відповідач мав обов'язок перевірити для виключення позивача з військового обліку є факт засудження позивача раніше до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Водночас розмежування того, чи ці особи є такими, що на даний час мають судимість, або такими, судимість яких є погашеною або знятою, вказана норма не містить.
Отже, злочини, за вчинення яких було засуджено позивача, станом на час їх вчинення), визнавалися особливо тяжкими.
Таким чином, на момент подання ОСОБА_1 17.10.2024 заяви до відповідача були наявні правові підстави для виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ.
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, зокрема про зобов'язання відповідача виключити позивача з військового обліку відповідно до вимог пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», суд зазначає таке.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як вже зазначав суд, пунктом 22 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України«Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 81 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
Отже, суд зазначає, що виключення з військового обліку військовозобов'язаного передбачає проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного), для здійснення чого Порядком №1487, передбачена обов'язкова особиста присутність військовозобов'язаного для зняття його з військового обліку, що відповідає вимогам Порядку №1487, який на момент виникнення спірних правовідносин діяв у першій редакції від 30.12.2022, позаяк особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про виключення позивача з військового обліку виходять за межі повноважень адміністративного суду при вирішенні цього публічно-правового спору, а тому відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Тому, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, керуючись положеннями статті 245 КАС України, суд зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2024 щодо виключення його з військового обліку, за результатами розгляду якої відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн, сплачений згідно з квитанцією від 17.03.2025 №185.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання відмови ОСОБА_1 у виключенні його з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2024 і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, від мови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ).
Суддя Ф.А. Волдінер