10 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3906/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у даній справі позов задоволено, а саме, з врахуванням ухвали суд від 10.06.2025 про внесення виправлень в судове рішення: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 гривень пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні за періоди з 14.11.2023 по 17.11.2023, з 05.12.2023 по 19.01.2024, з 01.03.2024 по 29.03.2024, з 18.06.2024 по 23.07.2024, з 09.09.2024 по 14.10.2024, з 04.11.2024 по 22.11.2024, з 03.12.2024 по 03.01.2025, з 08.01.2025 по 04.02.2025; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 гривень пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в періоди з 14.11.2023 по 17.11.2023, з 05.12.2023 по 19.01.2024, з 01.03.2024 по 29.03.2024, з 18.06.2024 по 23.07.2024, з 09.09.2024 по 14.10.2024, з 04.11.2024 по 22.11.2024, з 03.12.2024 по 03.01.2025, з 08.01.2025 по 04.02.2025.
09.06.2025 представник позивача Світлицька З.О. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 8000,00 грн.
За приписами частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у цій справі було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Позивач у позовній заяві повідомляв суд про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку із розглядом цієї справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, вказавши попередній їх розмір 9500,00 грн.
Однак, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач не висловив своїх заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням додаткового рішення з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 06.03.2025, укладений між позивачем та адвокатом Світлицькою З.О., додаток до договору від 06.03.2025, розрахунок обсягу наданих правничих послуг від 07.06.2025 та довідку-квитанцію від 07.06.2025.
Так, згідно з договором про надання правової допомоги від 06.03.2025 адвокатом Світлицькою З. О. взято на себе зобов'язання під час строку дії цього Договору здійснити представництво інтересів Клієнта у органах, установах, організаціях, у судових органах у справі про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 за періоди 14.11.2023-17.11.2023, 05.12.2023- 19.01.2024, 01.03.2024-29.03.2024, 18.06.2024-23.07.2024, 09.09.2024-14.10.2024, 04.11.2024-22.11.2024, 03.12.2024-03.01.2025, 08.01.2025-04.02.2025 грошового забезпечення, враховуючи суму додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 тис. грн. пропорційно дням стаціонарного лікування, а позивач зобов'язався виплатити адвокату гонорар та оплатити фактичні витрати в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору
Пунктом 1 додатку до договору про надання правової допомоги від 06.03.2025 сторони погодили виплату суму гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі: за складання позовної заяви - 6000,00 грн, за здійснення представництва у судових засіданнях - 1500,00 грн за кожне засідання, за подання відповіді на відзив та інших процесуальних документів у справі - 2000,00 грн за кожен процесуальний документ.
Згідно з розрахунком обсягу наданих правничих послуг від 07.06.2025 адвокат надав позивачу такі послуги: підготовка та подання позову (8 год) та подання відповіді на відзив (3 год).
За надані правничі послуги адвокатом отримано 8000,00 грн, що підтверджується довідкою-квитанцією від 07.06.2025, де засвідчено, що адвокатом Світлицькою З. О. отримано від ОСОБА_1 гонорар відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 06.03.2025 та додатку до нього в розмірі 8000,00 грн.
Визначаючись щодо розміру витрат, які належить відшкодувати позивачу, суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити розмір витрат з огляду на розумну їх необхідність для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
Як відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), час, який об'єктивно мав бути витрачений адвокатом на надання послуг (підготовка позовної заяви та відповіді на відзив, зміст якої дублював доводи позовної заяви), та їх обсяг, виходячи із принципів обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. А. Лозовський