11 червня 2025 р. Справа № 826/6326/16
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та наказу на перевірку, визнання дій протиправними,
19.04.2016 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс" (далі - ТОВ "Адамант Бот Сервіс") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0482615147 від 29.03.20216 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 130 794,00 грн та № 0492615147 від 29.03.2016 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137 678,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.03.2016 ГУ ДФС у м. Києві складено акт документальної позапланової перевірки № 40/26-15-13-07-02/33403702, проведеної на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.02.2016 № 760. Правовою підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанову старшого слідчого з ОВС четвертого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Холіна Д.О. від 25.05.2015, винесену у межах кримінального провадження № 32014160000000227 від 18.09.2014.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 29.03.2016 за № 0482615147 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 130?794 гривні та за № 0492615147 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137?678 гривень.
Позивач вважає, що вказані рішення прийняті на підставі помилкових висновків акту перевірки. Зокрема, податковим органом констатовано нереальність господарських операцій ТОВ "Адамант Бот Сервіс" з ТОВ "Ремтайгер" через відсутність товарно-транспортних накладних та сумніви в правосуб'єктності контрагента. Водночас, як зазначає позивач, відповідні господарські операції фактично мали місце, були підтверджені первинними бухгалтерськими документами, зокрема договором, видатковою накладною та банківськими платіжними документами, а отримані товари були використані в господарській діяльності товариства Крім того, акт перевірки складено за результатами перевірки, призначеної на підставі постанови слідчого, яка, на думку позивача, не могла бути належною підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Провадження у справі за вказаним позовом відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2016.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву (а.с. 63-67), в яких просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені у акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Адамант Бот Сервіс", яка проводилася в період з 25.02.2016 по 29.02.2016 та за результатами якої встановлено порушення податкового законодавства у зв'язку з відображенням у податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій платника з ТОВ "Ремтайгер", що не підтверджені належними первинними документами, а також відсутністю доказів реального руху товарів і їх подальшого використання у господарській діяльності.
Зокрема, у ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про безтоварний характер зазначених операцій, відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, документів, що підтверджують перевезення, приймання-передачу товарів та їх зберігання, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції.
Крім того, відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України щодо неможливості визнання витрат або податкового кредиту на підставі формально складених, але фактично не підтверджених первинних документів, вказуючи при цьому на фіктивність контрагента позивача ? ТОВ "Ремтайгер", керівник якого був засуджений за створення фіктивного підприємства, що виключає можливість легітимного податкового обліку операцій з таким суб'єктом.
Отже, відповідач вважає, що позивач безпідставно включив до складу витрат суму, яка не підтверджена документально, та сформував податковий кредит за господарськими операціями, що не мали реального змісту. Відтак податкові повідомлення-рішення від 29.03.2016 за №№ 0482615147, № 0492615147 є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги ? такими, що не підлягають задоволенню.
13.06.2016 позивач подав заяву про доповнення адміністративного позову та збільшення позовних вимог, в якій додатково просить суд:
- скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 22.02.2016 № 760 про призначення позапланової виїзної податкової перевірки ТОВ "Адамант Бот Сервіс";
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення позапланової виїзної податкової перевірки ТОВ "Адамант Бот Сервіс", на підставі якої складено акт від 09.03.2016 року № 40/26-15-13-07-02/33403702.
У свою чергу, відповідач подав заперечення на вказану заяву про доповнення адміністративного позову та збільшення позовних вимог.
Відповідач стверджує, що заявлені доповнення до адміністративного позову та збільшення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки податкова перевірка була призначена у чіткій відповідності до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі постанови слідчого у межах кримінального провадження, а наказ про проведення перевірки є обов'язковим до виконання, не потребує додаткової правової оцінки податковим органом і не підпадає під дію мораторію, встановленого Законом № 71-VIII.
11.08.2016 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що заперечення відповідача є безпідставними, оскільки спірна господарська операція підтверджується належними документами, а висновки контролюючого органу суперечать принципу добросовісності платника податків.
У зв'язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд іншому судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою відповідного судді від 12.10.2017 справу прийнято до розгляду.
13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15.12.2022.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя та невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його провадженні, до Київського окружного адміністративного суду.
Законом України від 16.07.2024 № 3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" внесено зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX від 13.12.2022 та викладено цей пункт у новій редакції.
Серед іншого новою редакцією зазначеного пункту передбачено таке.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На виконання вищевказаних законодавчих приписів відповідна адміністративна справа передана для розгляду та вирішення Вінницьким окружним адміністративним судом.
Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.
Ухвалою зазначеного судді від 11.03.2025 адміністративну справу № 826/6326/16 прийнято до свого провадження.
14.04.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява, за змістом якої податковий орган підтримує свою правову позицію, викладену у запереченнях, що містяться в матеріалах справи.
Всупереч вимогам процесуального закону позивач не має зареєстрованого електронного кабінету у ЄСІТС.
Водночас поштове відправлення № 0610239503325 разом з ухвалою суду від 11.03.2025, що були надіслані судом на юридичну адресу позивача, 26.03.2025 повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без виконання та з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже, судом вжито необхідних заходів для повідомлення позивача про розгляд цієї адміністративної справи Вінницьким окружним адміністративним судом.
Разом з тим будь-яких заяв (клопотань) від позивача до суду не надходили.
Відтак справа иврішується судом за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що ГУ ДФС у м. Києві складено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 40/26-15-13-07-02/33403702 від 09.03.2016, яка проводилася на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.02.2016 № 760 у період з 25.02.2016 по 29.02.2016..
Підставою для видання зазначеного наказу слугувала постанова старшого слідчого з ОВС четвертого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 25.05.2015, винесена в межах кримінального провадження № 32014160000000227 від 18.09.2014, та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Згідно з актом проведеної перевірки ТОВ "Адамант Бот Сервіс" порушило вимоги податкового законодавства, відобразивши у податковому та бухгалтерському обліку господарські операції з ТОВ "Ремтайгер", які, на думку контролюючого органу, не підтверджені належними первинними документами та не мають ознак реального здійснення (відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, документи на перевезення, приймання-передачу, зберігання тощо).
На підставі вказаного акта 29.03.2016 винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0482615147 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 130 794 грн;
- № 0492615147 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137 678 грн.
Вважаючи висновки акту перевірки та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, ТОВ "Адамант Бот Сервіс" звернулося до суду з відповідним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у відповідній редакції).
Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання ? з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).
Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України свідчить про те, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування ? прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.15 вказаного Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ ? це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як видно з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України відповідач пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Адамант Бот Сервіс" та ТОВ "Ремтайгер". При цьому контролюючий орган наголошує на тому, що такі господарські операції між позивачем та його контрагентом не доводяться необхідними доказами, а були оформлені фіктивно.
Перевіряючи вказані висновки, судом встановлено, що між ТОВ "Адамант Бот Сервіс" та ТОВ "Ремтайгер" було укладено договір купівлі-продажу № 2908/13 від 29.09.2013, предметом якого була поставка будівельних матеріалів.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано виписки з банківських рахунків та видаткові накладні № 40 від 30.08.2013.
Під час проведення перевірки, контролюючим органом було використано вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2015 у справі № 490/309/15, яким визнано винним директора ТОВ "Ремтайгер" у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 800 грн, у грудні 2012 року надав згоду ОСОБА_2 зареєструвати на своє ім'я ТОВ "Ремтайгер". 06.12.2012 ОСОБА_1 , діючи умисно та завідомо знаючи, що діяльність ТОВ "Ремтайгер" буде носити незаконний характер, а саме здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, за вказівкою ОСОБА_2 підписав протокол установчих зборів учасників ТОВ "Ремтайгер", внаслідок чого став одноособовим учасником товариства, та засвідчив у приватного нотаріуса статут ТОВ "Ремтайгер". Після вчинення необхідних дій, пов'язаних з реєстрацією підприємства, всі реєстраційні документи ТОВ "Ремтайгер" ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 . Зазначений вирок не оскаржувався в апеляційному порядку та набрав законної сили.
Отже, вироком суду підтверджено факти здійснення фіктивного підприємництва контрагентом позивача - ТОВ "Ремтайгер".
Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних бухгалтерського та податкового обліку можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/17813/18.
Варто зазначити, що у матеріалах справи містяться документи ТОВ "Ремтайгер", підписані від імені товариства ОСОБА_1 , який заперечував свою участь у діяльності відповідного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.
Враховуючи встановлені обставини у вироці Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2015 у справі № 490/309/15, суд вважає, що господарські операції вказаного підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, не дає права позивачу формувати дані податкового обліку на підставі таких документів, які також не дають права і на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.
При цьому враховуються положення ч. 6 ст. 78 КАС України, згідно з якими вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Більше того, дослідивши надані позивачем первинні документи, як на підставу для підтвердження реальності господарських правовідносин між ТОВ "Адамант Бот Сервіс" та його контрагентами, суд звертає увагу на таке.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 826/14619/13-а, від 14.08.2018 у справі № 816/2045/17.
Положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ? дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ? дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Також за змістом положень вже згаданих частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, статтею 4 вказаного Закону унормовано, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:
- повне висвітлення ? фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
- превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами, є такими, що складені всупереч вимог чинного законодавства України, через що немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій за відповідні періоди.
Матеріалами справи встановлено, що з метою підтвердження реальності господарських операцій за правочинами, що мали місце з ТОВ "Адамант Бот Сервіс" та ТОВ "Ремтайгер" позивачем надано виписки з банківських рахунків та видаткові накладні.
За наслідком дослідження цих первинних документів можливо погодитися з відповідачем, що такі документи не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій з контрагентами.
Хоча податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій, однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг.
Разом з тим під час розгляду справи позивач не подав доказів, складенням яких оформлювався результат надання послуг, а також не представив документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність належного документального підтвердження і, як наслідок, реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем ТОВ "Адамант Бот Сервіс" та його контрагентами ТОВ "Ремтайгер".
Додатково при вирішенні справи суд бере до уваги той факт, що стосовно ТОВ "Ремтайгер" вже встановлено факти фіктивної підприємницької діяльності, підтверджені вироком суду, який набрав законної сили. Це зазначено, зокрема, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі № 815/2594/15, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 31.10.2019.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 826/12919/16, де наголошено, що вирок суду щодо фіктивності контрагента є достатньою підставою для визнання господарських операцій нереальними, навіть за наявності первинних документів, оскільки такі документи не можуть бути визнані належними, якщо їх підписано від імені фіктивного підприємства.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо незаконності призначення перевірки, оскільки вона проведена на підставі постанови слідчого в межах кримінального провадження, що відповідає вимогам підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
З урахуванням наведеного вище у сукупності, суд вважає, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.
Отже, рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0482615147 та № 0492615147 від 29.03.2016 є правомірними і такими, що прийняті в межах повноважень контролюючого органу та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Перевіривши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Адамант Бот Сервіс" належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, позивач втрачає право на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс" (код ЄДРПОУ 22403702, місцезнаходження: вул. Костянтинівська, 73, м. Київ, 04080);
2) відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665).
Повне рішення суду складено 11.06.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович