11.06.2025 Єдиний унікальний номер 205/2509/25
Номер провадження 2/205/2343/25
11 червня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Грони Д. С.,
за участю секретаря судового засідання Галушки А. А.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав що, 21.01.2024 між ТОВ «Лінеур Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4316460 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту складає 5 000 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
ТОВ «Фінтраст Капітал» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 .
Укладаючи Кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів в розмірі 2,5 % в день. Також умовами кредитного договору було передбачено знижену відсоткову ставку 1,63 % в день, якщо клієнт до встановленого строку, в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як клієнтом, та позивачем як фактором, був укладений договір факторингу №25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
ТОВ «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за користування кредитними коштами за 81 календарних днів у розмірі 10 125,00 грн.
В зв'язку з вказаними обставинами, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 410,00 грн, з яких:
-заборгованість за тілом кредиту - 4 999,99 грн;
-заборгованість за процентами за користування кредитом - 31 285,01 грн;
-заборгованість за нарахованими позивачем процентами - 10 125,00 грн.
Окрім цього, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року у справі відкрите провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
04.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилаючись на військовий стан, скрутне матеріальне становище просив у задоволені позову відмовити.
06.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягав на задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач взяв участь в судовому засіданні шляхом відеоконференції, надав усні пояснення про те що кредитні кошти він дійсно отримав та використав на власні потреби, проте через скрутне матеріальне становище та не згоду з розміром нарахованих відсотків за користування кредитом, кошти кредитору не сплачував.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позовної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Судом встановлено, що 21.01.2024 між ТОВ «Лінеур Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4316460 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту складає 4999,99 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Договір щодо надання кредитних коштів у користування був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «51396», після чого відповідач отримав кошти на свою платіжну картку № НОМЕР_1 в сумі 4999,99 грн, що підтверджується відповідачем.
Таким чином, судом встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
Укладаючи Кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів в розмірі 2,50% в день, що застосовується в межах строку кредиту. Відповідач кредитні кошти взагалі не повертав.
Отже відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як клієнтом, та позивачем як фактором, був укладений договір факторингу №25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінтраст Капітал» повідомило відповідача шляхом направлення на його адресу реєстрації, зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
На виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані Позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов Кредитного договору.
Проте ТОВ «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за користування кредитними коштами за 81 календарних днів (26.10.2024 - 14.01.2025) в межах строку договору відповідно до наступного розрахунку: 4999,99 х 2,50% х 81 календарних днів = 10 125,00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Відповідно Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки відповідач належним чином не виконав вказане зобов'язання, то з нього на користь позивача необхідно стягнути 4 999,99 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плата за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
У відповідності до розділу договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 «Визначення термінів, що використовуються у даному договорі», право вимоги - права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.
Частина 2 статті 1084 ЦК України визначає, що якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Отже, ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №4316460, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна». Суд зазначає, що фактор набув право лише грошової вимоги, зокрема нарахування відсотків за користування кредитом належить лише первісному кредитору та не є складовою права грошової вимоги.
Відтак, вимога позивача щодо стягнення нарахованих ним відсотків за користування кредитом в межах строку дії договору за 81 календарних днів (26.10.2024 - 14.01.2025) в розмірі 10125,00 грн не підлягає задоволенню. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти за користування кредитом за кожен день користування кредитом, що відповідно до розрахунків становить 31285,01 грн.
З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 36285,00 грн., з яких: тіло кредиту - 4999,99 грн., сума процентів за користування кредитом - 31285,01 грн.
Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат до позовної заяви надано акт прийому-передачі виконаних робіт № 6341 від 14.01.2025 згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 на суму 10 000,00 грн, договір про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024. Жодних інших доказів виконаних робіт адвокатом суду не надано.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що розмір витрат за збір та аналіз доказів і документів для подання заяви, а також за подання позовної заяви не є обґрунтованими, оскільки позовна заява подана через «Електронний суд», представник відповідача не приймала участь в судових засіданнях, тому розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. є неспівмірним з витраченим часом.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, типовість даної справи, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК «Фінтраст Капітал» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Питання про стягнення суми судового збору, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 1 893,92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України; ст. ст. 1, 3, 16, 509, 512, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 285,00 грн (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 893,92 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три ) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Денис ГРОНА