Єдиний унікальний номер 205/7903/25
Номер провадження3/205/2610/25
Єдиний унікальний номер 205/7903/25
Провадження № 3/205/2610/25
04 червня 2025 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Приходченко О.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
23 травня 2025 року з УПП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
26 травня 2025 року адміністративний матеріал переданий канцелярією суду до провадження судді.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 травня 2025 року серії ААД № 689592 водій ОСОБА_1 09 травня 2025 року о 15.15 годині керував транспортним засобом ВАЗ, держномер НОМЕР_1 , по вул. Деревлянській біля буд. 20 у м. Дніпрі, не маючи права на керування транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення повторно протягом року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки судові не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Також відомості про розгляд справи містяться на офіційному веб-сайті судової влади, що дає особі можливість дізнатися про стан судового провадження.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, визначене статтею 126 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено, що повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід'ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23 травня 1993 року ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року). Тому при оскаржені рішення суду, слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
ЄСПЛ завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21).
Оскільки, за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.
Вина правопорушника підтверджується протоколом серії ААД № 689592 від 09 травня 2025 року, рапортом від 09 травня 2025 року, постановою від 12 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності від 12 березня 2025 року, картками обліку адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, відомостями про неотримання ОСОБА_1 посвідчення водія.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до довідки інспектора сектору адміністративної практики УПП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Разом з тим, згідно правового висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладено у постанові від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження №51-944 кмо 23), підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Приймаючи до уваги викладене, дослідивши докази в їх сукупності, враховуючи характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення, суддя дійшла висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, встановлена та доведена беззаперечними доказами, тому вважає достатнім та необхідним накласти на нього адміністративне стягнення за адміністративні правопорушення, вчинене ним 09 травня 2025 року, у вигляді штрафу в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки матеріали не містять підтвердження, що право власності на останній зареєстровано за особою, відносно якої складений протокол про адміністративне правопорушення.
На підставі ч. 1 ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Постанову може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: