Справа № 204/4878/24
Провадження № 2/204/1598/25 р.
05 червня 2025 року Чечелівського районного суду міста Дніпра в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю представника відповідача в режимі відеоконференції Нагорної Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з втратою працездатності,-
У травні 2024 року позивач подав до суду позовну заяву (з урахуванням уточнення), в якій просить: ОСОБА_1 компенсацію матеріальної шкоди пов'язаної з втратою працездатності за період з 01.07.2021 року по 30.04.2024 року в сумі 398 690,11 грн. та з 01.05.2024 року щомісячно суму у розмірі середньої заробітної плати за фахом «Декоратор вітрин» з урахуванням індексації, яка станом на 01.05.2024 становить 13 319,55 грн. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 27-28 червня 2003 року, під час народження, працівниками медичного закладу відповідача ОСОБА_2 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких в неї відбулась гостра гіпоксія мозку, яка вплинула на стан її нервової системи, через що вона стала інвалідом дитинства з діагнозом - дитячий церебральний параліч, подвійна геміплегія С80, що підтверджується медичним висновком № 67 від 19.11.2003. Причинно наслідний зв'язок дій працівників медичного закладу відповідача з тяжким ушкодженням здоров'я та набутою інвалідністю було встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 01.04.2013 року у цивільній справі № 2-58/11 (2/201/229/2013) за позовом ОСОБА_3 до державного закладу «Дорожня клінічна лікарня» станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», третя особа - державне підприємство «Придніпровська залізниця», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. По досягненню 18 років, відповідно до 28.06.2021 року медико-соціальною експертною комісією Софії встановлено безстроково першу групу інвалідності категорії А - інвалід дитинства з порушенням опори та руху із потребою постійної сторонньої допомоги. Відповідно до пунктів 26, 27 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» встановлено що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування. До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування. Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги). Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома. Із сторонньою допомогою у 2023 році Софія закінчила Державний професійнотехнічний навчальний «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» та здобула повну загальну середню освіту і здобула професію «Квітникар. Декоратор вітрин». Відповідач зобов'язаний починаючи з липня 2021 року сплачувати позивачці щомісячно середню заробітну плату за фахом «Декоратор вітрин» з урахуванням індексації. Ураховуючи що середня заробітна плата за професією «Декоратор вітрин» встановлена за підсумками 2020 року та у квітні 2021 року індекс інфляції перевищив 103 відсотка, визначений розмір середньої заробітної плати у розмірі 9164 гривень підлягає індексації. Відповідно до доданого розрахунку середня заробітна плата за професією «Декоратор вітрин» станом на 01.07.2021 становить 9630,93 гривень. З період з 01.07.2021 року по 30.04.2024 року сума середньої заробітної плати за фахом «Декоратор вітрин», з урахуванням індексації становить 398 690,11 гривень. Ураховуючи викладене, з підстав передбачених статтями 1199 та 1202 Цивільного кодексу України відповідач, на відшкодування матеріальної шкоди заподіяної ОСОБА_2 у зв'язку із втратою нею працездатності, має сплатити їй за період з 01.07.2021 року по 30.04.2024 року суму у розмірі 398 690,11 гривень та з 01.05.2024 щомісячно сплачувати суму у розмірі середньої заробітної плати за фахом «Декоратор вітрин» з урахуванням індексації, яка станом на 01.05.2024 становить 13 319,55 грн.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано наступне. Розрахунок суми компенсації матеріальної шкоди, пов'язаної із втратою або зменшенням його працездатності, зроблено Позивачем з порушенням вимог Цивільного кодексу України. Позивач, для розрахунку компенсації матеріальної шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, бере за основу середньомісячну заробітну плату штатного працівника по Дніпропетровській області у 2020 році за розділом класифікаційного угруповання «Працівники сфери торгівлі та послуг», до якого віднесена професія «Декоратор вітрин», яка, за інформацією Головного управління статистики у Дніпропетровській області, становить 9 164,00 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 1199 ЦК України, лише після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації. У той же час, позивачем не було надано доказів того, що нею було розпочато трудову діяльність. Наданий ОСОБА_1 диплом кваліфікованого робітника лише свідчить про факт закінчення нею 22.12.2023 року ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» і здобуття професії «Квітникар; Декоратор вітрин». Отримання певної професії не є, у розумінні положень ч. 3 ст. 1199 ЦК України, підставою для збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою або зменшенням його працездатності. Такою підставою є лише факт працевлаштування. Отже, здійснений позивачем розрахунок позовних вимог є суттєво завищеним і суперечить положенням статей 1195, 1199 ЦК України, відповідно до яких розмір відшкодування такого виду компенсації визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Вимоги позивача щодо стягнення компенсації за минулий період, який передував зверненню із позовом до суду і відповідно, до прийняття судом рішення, є такими, що не підлягають задоволенню. Індексація також не може застосовуватись, оскільки даний вид компенсації розраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка, відповідно до законів України про Державний бюджет на відповідні роки, постійно підвищується з урахуванням, як це визначено у ст. 9 Закону України «Про оплату праці», потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я, набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, раніше надала заяву відповідно до якої просить розглянути без її участі.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню, по наступним підставам.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2013 року по справі №2-58/11 (2/201/229/2013) позовні вимоги ОСОБА_3 до державного закладу «Дорожня клінічна лікарня» станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», третя особа державне підприємство «Придніпровська залізниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з державного закладу «Дорожня клінічна лікарня» станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 113747 грн. 98 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 400000 грн. 00 коп., а разом - 513747 грн. 98 коп.
Судовим рішенням встановлена наявність причинно-наслідкового зв'язку між тяжким захворюванням позивача та діями/бездіяльністю лікарів при прийнятті пологів у матері позивача внаслідок яких і народилася хвора дівчинка.
Крім того, судовим рішенням встановлено, що за наявного у позивача діагнозу, вона потребує постійного спеціального догляду та лікування, перерви, в якому є недопустимими з огляду на характер захворювання.
У 2023 році ОСОБА_1 закінчила Державний професійно-технічний навчальний «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» та здобула повну загальну середню освіту і здобула професію «Квітникар. Декоратор вітрин», що підтверджується дипломом серія НОМЕР_1 .
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частина 2 статті 22 ЦК України визначає, що збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої, третьої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Частиною третьою статті 1199 ЦК України передбачено, що після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
У статті 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що кваліфікація - це офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.
Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Оскільки позивач не розпочала трудову діяльність відповідно до одержаної кваліфікації, то не набула права на збільшення розміру відшкодування шкоди.
У частині четвертій статті 1199 ЦК України дійсно передбачено право потерпілого вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
У зв'язку з чим, відповідач на користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду пов'язану з втратою працездатності за період з 01.07.2021 року по 30.04.2024 року в сумі 233730,87 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати із урахуванням індексації.
Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у вигляді щомісячної суми з 01.05.2024 року у розмірі середньої заробітної плати, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню оскільки, позивачка не визначила кінець періоду по який повинна стягуватися матеріальна шкода.
Крім того, позивачка визначає розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з 01.05.2024 року у розмірі середньої заробітної плати.
Проте, позивач не розпочала трудову діяльність відповідно до одержаної кваліфікації, то не набула права на збільшення розміру відшкодування шкоди.
Разом із тим, пред'являючи позов, позивач просив стягувати з відповідача щомісячно шкоду, заподіяну каліцтвом та пов'язану зі втратою працездатності, починаючи з 01.05.2024 року середню заробітну плату за фахом «Декоратор вітрин» з урахуванням індексації, що станом на 01.05.2024 року становить 13 319,55 грн.
У частині четвертій статті 1199 ЦК України передбачено право потерпілого вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Суд не вправі з власної ініціативи змінювати зміст пред'явлених позивачем позовних вимог.
При цьому позивач не позбавлений права на підставі частини другої статті 1208 ЦК України звернутися до суду з заявою про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1188, 1195, 1199, 1208, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з втратою працездатності - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію матеріальної шкоди пов'язаної з втратою працездатності за період з 01.07.2021 року по 30.04.2024 року в сумі 233730,87 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2337,30 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815, зареєстроване місце проживання: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 4.
Суддя В.В. Самсонова