Справа №204/5850/25
Провадження №3/204/1544/25
іменем України
11 червня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Книш А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173? КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 24 травня 2025 року о 21 год. 50 хв. в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно співмешканки ОСОБА_2 психологічного типу, кричав на неї та розбив вікно у квартирі її мешкання, чим спричинив психічну травму постраждалій, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173? КУпАП
ОСОБА_1 , будучи своєчасно сповіщеним про місце і час судового розгляду справи, до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавав. На підставі ч.1 ст.268 КУпАП справу розглянуто у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Так дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками патрульної поліції за ч.1 ст. 173? КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини Хдалі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки у справі «Надточий проти України від 15.05.2008» Суд зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
А тому, зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно приписів ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , не зазначено чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, свідки вказаних у протоколі подій відсутні.
Враховуючи, що доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду не надано, дії останнього не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173? КУпАП, і згідно вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173? КУпАП.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя