Справа № 202/2464/25
Провадження № 2/202/2538/2025
Іменем України
11 червня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,
представника відповідача - Тарасенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Банк Фамільний", про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
12.03.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скиба В.В. звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Банк Фамільний", в якому просить: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 32527,04 грн, моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою від 29.08.2019 року державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Михайленко Ю.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 0417/16380/2012 від 14.06.2019 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 на користь ПрАТ "Банк Фамільний" заборгованості у розмірі 1264083,95 грн. по ВП № 59919002. Позивач по вищезазначеному виконавчому провадженню має картковий пенсійний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України", на який постановою державного виконавця від 23.04.2024 року накладено арешт. Представник позивача 04.06.2024 року звернувся з письмовою заявою від 04.06.2024 р. до державного виконавця у якій просив зняти арешт з карткового рахунку НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України". Проте, арешт скасовано не було. Не погодившись з такою бездіяльністю представник позивача подав до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська скаргу. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року по справі № 0417/16380/2012, яка набрала законної сили 11.09.2024 року скаргу було задоволено та визнано бездіяльність старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не скасування постанови про арешт коштів боржника та зобов'язано останнього її скасувати. Листом державного виконавця від 13.09.2024 року № 66159 зазначено, що постановою від 13.09.2024 року скасовано арешт карткового рахунку НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України". Станом на 21.06.2024 року на вказаний рахунок надійшли кошти в розмірі 32527,04 грн. та 24.06.2024 року вони були розподілені в сумі 2957,00 грн - виконавчий збір та 29570,04 грн - направлені стягувачу ПАТ "Банк Фамільний". У вересні 2024 року представник Позивача подав до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська скаргу на дії державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі, у якій просив визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов'язати останнього повернути ОСОБА_2 арештовані кошти, що надійшли на депозитний рахунок виконавчої служби в сумі 2957,00 грн - виконавчий збір та 29570,04 грн. - стягувачу ПАТ "Банк Фамільний". 18.02.2025 року по справі № 202/11508/24 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу, якою вищевказану скаргу задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Індустріального ВДВС Пащенко Ю.А., які пов'язані з розподілом арештованих коштів
Вважає, що Позивачу було завдано 32527,04 грн. - матеріальної шкоди та 30000,00 грн. - моральної шкоди. У зв'язку із чим був змушений звернутися за захистом до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Мачуського О.М.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, 31.03.2025 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.
Представник Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, 03.04.2025 року через систему "Електронний суд" надав заперечення у яких просив слухати справу у його відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Так, на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління юстиції (м. Одеса) знаходилось виконавче провадження №59919002 з примусового виконання виконавчого листа № 0417/16380/2012 від 14.06.2019, що видав Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк Фамільний" заборгованість у розмірі 1 264 083,95 грн.
29.08.2019 року державним виконавцем в порядку ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження .
Відповідно до вимог ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 29.08.2019 року було винесено постанови арешт майна боржника та арешт коштів боржника.
25.10.2019 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника так як з матеріалів скарги ОСОБА_2 до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було отримано довідку з АТ "Райффайзен банк Аваль" про те, що картковий рахунок № НОМЕР_2 в UAH в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 350589, код ЄДРПОУ 23321095, відкритий рахунок на ім'я ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 - є пенсійний,для зарахування пенсії.
В період з 2019 року по 23.04.2024 року боржницею не надавалися заяви та матеріали, які свідчили, що пенсію ОСОБА_2 не отримує на картковий рахунок № НОМЕР_2 в UAH в АТ "Райффайзен Банк Аваль", а отримує на картковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Державний Ощадний Банк України», хоча повинна була сповістити державного виконавця. Вже після накладення арешту представник боржниці ОСОБА_4 надав виписку по картковому рахунку НОМЕР_1 відкритого в АТ «Державний Ощадний Банк України», що вона на нього отримує пенсію.
21.06.2024 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у розмірі 32527,04 грн., які були списані згідно платіжної інструкції №4073 від 18.06.2024, та 24.06.2024 року були розподілені в сумі 2957,00 грн. згідно платіжної інструкції №3665- виконавчий збір та 29570,04 грн. згідно платіжної інструкції №3666 направлені ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ».
Державний виконавцем 13.09.2024 року винесено постанову про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_1 відкритого в АТ «Державний Ощадний Банк України».
Таким чином, представником зазначено, що дії державного виконавця повністю відповідають вимогам ЗУ "Про виконавче провадження".
Представник Державної казначейської служби у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, 04.06.2025 року через систему "Електронний суд" надала відзив на позовну заяву, у якій зазначила, що Позивач безпідставно визначив відповідачем по справі Державну казначейську службу України адже, Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, тому стягнення коштів безпосередньо повинно здійснюватись не з Державного бюджету України, а за рахунок заподіювача шкоди.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 29.08.2019 року державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Михайленко Ю.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 0417/16380/2012 від 14.06.2019 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 на користь ПрАТ "Банк Фамільний" заборгованості у розмірі 1264083,95 грн по ВП № 59919002.
Постановою від 23.04.2024 року Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в рамках ВП № 59919002 накладено арешт на картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України".
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року у справі № 0417/16380/2012 (провадження № 4-с/202/56/2024) визнано бездіяльність старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пащенко Ю.А. щодо не скасування постанови від 23.04.2024 року у ВП № 59919002 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме пенсію, що міститься на рахунку НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України" та зобов'язано скасувати вищезазначену постанову.
Станом на 21.06.2024 року кошти з карткового рахунку НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України" в розмірі 32527,04 грн та 24.06.2024 року були розподілені в сумі 2957,00 грн згідно платіжної інструкції № 3665 - виконавчий збір та 29570,04 згідно платіжної інструкції № 3666 - направлені стягувачу ПАТ "Банк Фамільний". У зв'язку з чим представник Позивача у вересні 2024 року звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою у якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пов'язані з розподілом арештованих пенсійних коштів ОСОБА_2 та зобов'язати державного виконавця повернути ОСОБА_2 арештовані пенсійна кошти, що надійшли на депозитний рахунок виконавчої служби в сумі 2957,00 грн - виконавчий збір та 29570,04 грн - направлені стягувачу ПАТ "Банк Фамільний".
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2025 року у справі № 202/11508/24 (провадження № 4-с/202/2/2025) скаргу задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пов'язані з розподілом 24.06.2024 року арештованих пенсійних коштів ОСОБА_2 , що надійшли на депозитний рахунок виконавчої служби в сумі 2957,00 грн згідно платіжної інструкції № 3665 - виконавчий збір та 29570,04 грн згідно платіжної інструкції № 3666 - направлені стягувачу ПАТ "Банк Фамільний".
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вищевказані обставини доказуванню не підлягають.
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач вважає, що в результаті неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця щодо розподілу арештованих пенсійних коштів, їй було завдано майнову та моральну шкоду, тому звернулася до суду з указаним позовом.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини другої статті 86 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження», який був чинний на час видачі виконавчого листа, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Стягнення державним виконавцем грошових коштів з боржника не може напряму ототожнюватися із завданими позивачеві збитками, оскільки державним виконавцем здійснювались заходи щодо виконання судового рішення, отже, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Таким чином, оскільки розмір збитків, які позивач просила стягнути з відповідачів, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, то ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
У зв'язку з наведеним позов ОСОБА_2 в частині відшкодування майнової шкоди не підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною третьою встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вже встановлено судом, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2024 року у справі № 0417/16380/2012 (провадження № 4-с/202/56/2024) визнано бездіяльність старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пащенко Ю.А. щодо не скасування постанови від 23.04.2024 року у ВП № 59919002 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме пенсію, що міститься на рахунку НОМЕР_1 в АТ "Державний Ощадний Банк України" та зобов'язано скасувати вищезазначену постанову.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2025 року у справі № 202/11508/24 (провадження № 4-с/202/2/2025) скаргу задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пов'язані з розподілом 24.06.2024 року арештованих пенсійних коштів ОСОБА_2 , що надійшли на депозитний рахунок виконавчої служби в сумі 2957,00 грн згідно платіжної інструкції № 3665 - виконавчий збір та 29570,04 грн згідно платіжної інструкції № 3666 - направлені стягувачу ПАТ "Банк Фамільний".
Зазначеними судовими рішеннями встановлено бездіяльність та неправомірність дій державного виконавця Пащенко Ю.А.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.
Такий правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).
Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Оскільки судовим рішенням установлено бездіяльність та неправомірність дій посадової особи Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в процесі виконання судового рішення, суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_2 внаслідок неналежного примусового виконання судового рішення, обмеження у праві вільно розпоряджатися пенсійними коштам, у зв'язку з чим було порушено нормальний спосіб життя та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 3 000 грн.
Водночас, суд звертає увагу, що дії державного виконавця були направлені на виконання судового рішення. Позивач не вживав заходів щодо його добровільного виконання.
Що стосується посилання представника відповідача Державної казначейської служби України у м. Києві на те, що казначейство не є належним відповідачем, то суд зазначає наступне.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача.
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).
Враховуючи викладене, територіальний орган казначейства може бути залучений відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади в якості відповідача, водночас, його незалучення також не перешкоджає розгляду справу.
З точки зору закону, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 5000,00 грн є завищеними.
Ураховуючи характер виконаної роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, передбачено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково в частині відшкодування моральної шкоди, то стягнення судового збору слід розраховувати за наступною формулою: 3000,00 грн (сума моральної шкоди, задоволена судом) · 100% ? 30000,00 грн (сума моральної шкоди, яку просив стягнути позивач) = 10%.
Тобто, сума судового збору яка підлягає стягненню на користь позивача становить: 3028,00 грн. (судовий збір за вказану позовну вимогу) · 10% = 302,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 13, 55, 56, 129, 129-1 Конституції України, статтями 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, статтями 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Банк Фамільний", про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) завдану моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський