справа № 208/7022/25
провадження № 1-в/208/525/25
09 червня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання відділу №16 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 21.03.2014 Мар'їнським районним судом Донецької області за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі строком, на підставі ст..75,104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
До Заводського районного суду м. Кам'янського надійшло подання відділу №16 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від покарання, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку стосовнозасудженого ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення подання, оскільки засуджений ОСОБА_4 знаходиться в розшуку та не виконав покладені на нього обов'язки.
Представник відділу №16 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областяхОСОБА_5 до судового засідання не з'явилася, але надала суду заяву, у якій просила розглядати подання за її відсутності, а також наполягала на задоволенні подання.
Засуджений ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши подання та додані до нього матеріали, а також заслухавши думку прокурора, судом встановлено наступне.
21.03.2014 р. Мар'їнським районним судом Донецької області ОСОБА_4 був засуджений за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Також на підставі ст.76 КК України суд зобов'язав засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Зазначений вирок стосовно ОСОБА_4 не оскаржувався і набрав законної сили 08.04.2014 р., після чого був прийнятий до виконання органом КВІ 10.06.2014 р., заведена особова справа № 84/2014.
Іспитовий строк за вказаним вироком закінчився 21.03.2016 р.
Разом з цим, 05.05.2015 р. у відношенні засудженого ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо вчинення ним 03.05.2015 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, 22.10.2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч.2 ст.185 КК України, а 23.10.2015 року обвинувальний акт спрямований до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
Ухвалами Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2016 та 24.04.2024 ОСОБА_4 оголошувався у розшук. 09.03.2016 стосовно ОСОБА_4 заведено оперативно-розшукову справу № 58-21.
Надалі, на підставі рішення Вищої Ради Правосуддя від 29.08.2024 року №2584/0/15-24 підсудність справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області змінено шляхом передачі справ до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.02.2025 р. ОСОБА_4 знов оголошено у розшук. На сьогодні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 судом не розглянуте та зупинене до його розшуку.
Згідно вимог ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.
Відповідно до ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'
Згідно з ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Таким чином, положення ст.80 КК України застосовуються у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Отже, ст.80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Тобто, держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
З дослідженого подання та доданих матеріалів вбачається, що наразі відсутні фактичні дані про ухилення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Мар'їнського районного суду Донецької області від 21.03.2014 року за ч.2 ст.289 КК України, яким йому було призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75,104 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, оскільки на момент розгляду подання, вирок, що набув законної сили не виконаний упродовж вже одинадцяти років, а засуджений не розшукувався з цього приводу. Відтак, органом пробації не надано жодних доказів, які б свідчили про переховування чи ухилення засудженого від відбування покарання, а тому, відсутні підстави для зупинення перебігу строку давності.
Також ч.3 ст.390 КК України передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді позбавлення волі. З об'єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення полягає у неповерненні до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду. Отже, немає підстав вважати, що ОСОБА_4 ухилявся від відбуття призначеного судом покарання, оскільки останній не вчинив жодних дій, передбачених ст.390 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст. 71, 72 КК України. Аналогічні норми містить і ст.166 КВК України.
Таким чином, передбачено три альтернативні наслідки звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням:
1)звільнення від призначеного покарання за закінченням іспитового строку;
2)направлення засудженого для відбування призначеного покарання у разі порушення обов'язків та систематичного вчинення адміністративних правопорушень;
3)засудження за правилами ст.ст.71,72 КК України у разі вчинення засудженим нового злочину в період іспитового строку.
При цьому, останні два наслідки, що вказані вище, виключають перший (звільнення від відбування покарання), проте мають бути підтверджені відповідними рішеннями: ухвалою суду про направлення засудженого для відбування покарання або вироком суду про вчинення засудженим в період іспитового строку нового злочину.
Однак стосовно ОСОБА_6 відсутні вищевказані судові рішення.
У даному випадку слід враховувати принцип презумпції невинуватості, закріплений у ратифікованих Верховною Радою України міжнародно-правових актах, зокрема у ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини та у п. 2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. До того ж, згідно з п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Крім того, принцип презумпції невинуватості порушується, коли судове рішення стосовно особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про те, що вона винна, без доведення її вини відповідно до закону. Навіть без формального висновку про винуватість достатньо наявності будь-якого висловлювання, з якого вбачається, що суд вважає особу винною. Пункт 2 статті 6 указаної Конвенції не обмежується кримінальними провадженнями, що тривають, але поширюється також на судові рішення, прийняті до того, як кримінальне провадження було розпочато.
Також відповідно до ст.62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст.2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч.1 ст.17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду, а тому факт направлення до суду обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 сам по собі не може свідчити про скоєння засудженим нового злочину у період іспитового строку.
З огляду на зазначені правові норми та принцип презумпції невинуватості, за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, наявність кримінального провадження, в тому числі на стадії його судового розгляду, не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі обов'язку доказування відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 17.09.2020 р. по справі № 739/1140/18.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 27.02.2019 р. по справі № 695/136/17.
Таким чином, у випадку визнання факту скоєння ОСОБА_4 в період іспитового строку нового злочину, суд спростовував би презумпцію невинуватості особи щодо діянь, які не були предметом судового розгляду, що було б явним порушенням цього фундаментального права людини, оскільки презумпція невинуватості передбачає з-поміж іншого те, що «сторона обвинувачення має повідомити зацікавленій особі, у чому її обвинувачують, аби надати можливість підготувати і згодом представити свій захист, а також надати докази, достатні для обґрунтування обвинувального акту» (постанова ЄСПЛ в справі Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, пар. 77). Усі перераховані гарантії виявляться порушеними, якщо суд надаватиме правову оцінку діянню, яке не є предметом кримінального провадження, в якому суд здійснює судовий розгляд.
Оскільки суд не може давати правову оцінку діянням особи, що не є предметом кримінального провадження, в якому він здійснює судовий розгляд, він, відповідно, позбавлений можливості давати діянню, щодо якого він здійснює судовий розгляд, таку правову оцінку, яка б ґрунтувалася на оцінці інших діянь, щодо яких судовий розгляд не здійснюється. Таким чином, суд повинен утримуватися від оцінки діяння, щодо якого він здійснює судовий розгляд, як повторного кримінального правопорушення, якщо інші діяння особи ще не одержали з боку іншого суду правової оцінки, яка дозволяла б розглядати їх як елементи повторності кримінальних правопорушень.
Ця правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 14.09.2020 р. по справі № 591/4366/18.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що строк виконання обвинувального вироку Мар'їнського районного суду Донецької області від 21.03.2014 р. року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.289 КК України, який набув законної сили 08.04.2014 року, закінчився 08.04.2019 року. Перебіг давності строку виконання цього вироку через ухилення засудженого від відбування покарання не зупинявся. Стосовно ОСОБА_4 не було постановлено обвинувального вироку за скоєння нового злочину, який би набрав законної сили. У такому випадку, існують достатні підстави для звільнення ОСОБА_4 на підставі п.3 ч.1 ст.80 КК України, від відбування покарання за вироком Мар'їнського районного суду Донецької області від 21.03.2014 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання цього вироку.
Керуючись ст.537, 539 КПК України, суд -
Подання відділу №16 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання призначеного вироком Мар'їнського районного суду Донецької області від 21.03.2014 року за ч.2 ст.289 КК України у виді 5 років позбавлення волі строком, на підставі п.3 ч.1 ст.80 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Кам'янського протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та проголошено о 16 год. 40 хв. 10.06.2025 р.
Головуючий суддя ОСОБА_1