Справа № 686/12137/25
Провадження № 2-о/686/394/25
02 червня 2025 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., за участю секретаря судового засідання - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу № 686/12137/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство національної єдності України, Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні
про встановлення факту вимушеного переселення,
встановив:
29 квітня 2025 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту вимушеного переселення з території м. Маріуполь Донецької області, яке відбулося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що внаслідок збройної агресії заявник змушений був залишити місце свого постійного проживання та реєстрації у м. Маріуполь Донецької обл. та переїхати до м. Хмельницький. На підтвердження вказаної обставини заявник надав копію довідки внутрішньо переміщених осіб від 27.05.2022 №6825-5001663670.
Необхідність встановлення факту вимушеного переселення ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року. Також на думку заявника від встановлення вказаного факту залежить виникнення та реалізація його особистих та майнових прав.
Заявник в судове засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги заяви підтримав та просить задовольнити їх.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується наданою довідкою внутрішньо переміщених осіб від 27.05.2022 №6825-5001663670 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зазначено, що зареєстрованим місцем проживання останнього є АДРЕСА_1 . Місце фактичного перебування ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .
Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначенів статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Отже, факт внутрішнього переміщення заявника підтверджується передбаченою чинним законодавством довідкою.
Разом з тим, у довідці не зазначені конкретні обставини, які змусили заявника залишити своє місце проживання.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишитиабо покинутисвоє місцепроживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Та обставина, що в Україні внаслідок збройної агресії РФ має місце міжнародний збройний конфлікт та, що з моменту ескалації міжнародного збройного конфлікту в лютому 2022 року мільйони громадян були переміщені як за межі України, так і в її межах, підтверджується численними звітами Верховного Комісара ООН, ОБСЄ, МКЧХ, Уповноваженого ВРУ з прав людини, які є у вільному доступі на офіційних веб-сайтах зазначених організацій.
Отже, наявність в Україні міжнародного збройного конфлікту внаслідок агресії з боку РФ, та вимушене залишення у зв'язку з цим громадянами України свого місця проживання є загальновідомим фактом, який не потребує доведення.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, на території м. Маріуполя Донецької області з 24.02.2022 по 04.03.2022 велися активні бойові дії, а з 04.03.2022 і до теперішнього часу місто перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації.
Зазначене дає обґрунтовані підстави для висновку, що вимушене переселення заявника відбулося внаслідок збройного конфлікту, розв'язаного РФ проти України, та подальшої окупації частини території України (зокрема, міста Маріуполь).
Метою встановлення факту вимушеного переселення з окупованої території України задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, права на судовий захист на окупованій території саме у результаті збройної агресії російської федерації є визначення статусу заявника як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, з відповідними правовими наслідками.
Крім того, від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника. Зокрема, заявниця розраховує на отримання гуманітарної допомоги у зв'язку з його вимушеним переселенням внаслідок збройної агресії РФ та окупації територій України.
Такі факти можуть встановлюватися лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого порядку їх встановлення (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 207/1523/22 (провадження № 61-1705св23).
У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від14 березня 2018 року у справі № 363/2981/16-ц та від 06 червня2018 року у справі № 428/13977/16-ц колегії суддів зробили висновки про те, що «відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на російську федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Суди попередніх інстанцій всупереч вищевказаним положенням закону та нормам статей 212, 214, 234, 315 ЦПК України 2004 року не звернули уваги на те, що встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що вимушене переселення заявників з окупованої території Луганської області відбулось унаслідок збройної агресії російської федерації та окупації російською федерацією частини території Луганської області, можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового, способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між переселенням осіб із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією російської федерації. Отже, суди, відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, фактично позбавили заявників права на встановлення причини їх внутрішнього переселення. (...)
Ураховуючи викладене, колегії суддів дійшли висновку про те, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі частині Луганської області, покладено на російську федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт того, що вимушене переселення заявників у липні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулось унаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частини території Луганської області.
Зазначений юридичний факт заявники довели, суди підтвердили, проте дали йому неправильну правову оцінку. Висновки судів про те, що встановлення факту, який просять встановити заявники, належить до повноважень відповідних державних органів, які нормативно-правовими актами цей факт встановили, і що цей факт є загальновідомим, лише підтверджують те, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню. А доводи судів про те, що з огляду на наведене цей факт не потребує судового підтвердження, є помилковими і такими, що суперечать статті 124 Конституції України, статті 256 ЦПК України 2004 року, оскільки заявники довели, що від встановлення цього юридично значимого для них факту залежить виникнення, зміна та припинення правовідносин, в яких вони через дії російської федерації вимушено беруть участь.»
Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 428/12368/16, від 21 березня 2018 року у справі № 417/3852/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 243/7029/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 752/6366/16, від 21 серпня 2018 року у справі № 428/8076/16, від 12 вересня 2018 року у справі №755/14659/16.
Таким чином, Верховний Суд неодноразово зазначав про можливість встановлення не самого факту поранення, смерті чи вимушеного переселення внаслідок збройної агресії РФ, а про можливість встановлення причинно-наслідкового зв'язку між певною подією та збройною агресією РФ.
Наведені висновки також знайшли своє відображення у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022року у справі №490/6057/19-ц (провадження № 61-18514сво21).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне встановити факт вимушеного переселення з території міста Маріуполь Донецької області області внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації частини території України.
В силу положень п.21 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» заявник звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, керуючись ст.ст.4-13, 293, 294, 315, 316, 319, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Встановити факт вимушеного переселення з території м. Маріуполь Донецької області, яке відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 11.06.2025 року.
Суддя: