Справа № 686/11111/25
Провадження № 2-а/686/203/25
11 червня 2025р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., за участю: позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення стягнення,
22 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
На обґрунтування вимог вказує, що 14.03.2025 року винесено постанову №2881, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000 грн. за порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув до 24.01.2025 р, до 9:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку було направлено 07.01.2025 р. Тим самим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду. Позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає, що не вчиняв вказаного правопорушення, оскільки не отримував повістку, в той час як усі актуальні дані відображались у застосунку «Резерв+», з якого він дізнався про розшук, після чого прибув до відповідача для з'ясування всіх обставин. Тому просить постанову по справі про адміністративне правопорушення скасувати та поновити строк на звернення до суду, оскільки отримав постанову лише 18.04.2025 року.
28.04.2025 року позовну заяву залишено без руху.
06.05.2025 року на виконання ухвали від позивача надійшла заява.
13.05.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
У встановлений судом строк, відповідач правом на подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, просить їх задоволити, постанову скасувати та закрити провадження у справі, вказує, що про порушення дізнався із за стосунку «Резерв+», після чого звернувся до ТЦК, тоді як повістку він не отримував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про слухання справи у його відсутності не направляв.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.03.2025 року підполковником ОСОБА_2 , тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову №2881, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000 грн. за порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув до 24.01.2025 р, до 9:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку було направлено 07.01.2025 р. Тим самим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
Дані обставини підтверджуються копією постанови, наявною в матеріалах справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
У ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У свою чергу, стаття 247 КУпАП визначає обставини за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин.
Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Позивач вказує, що як військовозобов'язаний, ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у відповідача, має наявний електронний військово-обліковий документ, усі актуальні дані відображені у застосунку "Резер+".
17 лютого 2025 року прибув до відповідача після того, як в додатку «Резерв+» побачив інформацію червоною стрічкою про свій розшук.
Про направлення відповідачем на адресу позивача повістки дізнався тільки після візиту до відповідача, оскільки жодних сповіщень з пошти не отримував, за отримання повістки або відмову від її отримання не розписувався.
Доказів направлення ОСОБА_1 повістки, її отримання або відмови від отримання немає, не долучено таких доказів до протоколу № 429, не надано їх в судове засідання.
Отже, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного суду України від 25.12.1997 № 9-зп зазначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності та відсутність в матеріалах справи неспростовних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, постанова № 2881 від 14.03.2025 року підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Також, позивачу слід поновити строк на оскарження постанови, оскільки під час слухання справи судом встановлено, що про наявність постанови від 14.03.2025 року позивач ОСОБА_1 дізнався 18.04.2025 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55, 62 Конституції України, ст. 210-1, 247, 288, КУпАП, ст.ст. 2,7, 139, 243, 286, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Позовну заяву задоволити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 2881 від 14.03.2025р. про накладення на ОСОБА_1 стягнення в розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі закрити.
На рішення суду може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання повного тексту рішення суду.
Суддя: