Справа № 686/25547/23
Провадження № 1-кс/686/5794/25
10 червня 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання адвоката ОСОБА_4 яка діє в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальність «Технопарк Проскурів» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023242260000044,,
встановив:
04.06.2025 представник власника майна адвокат ОСОБА_4 яка діє в інтересах ТОВ «Технопарк Проскурів» звернулася до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023242260000044.
У обґрунтування клопотання зазначає, що СВ ХРУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023242260000044.
28 вересня 2023 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області винесено ухвалу про накладення арешту на належне ТОВ «Технопарк Проскурів» нежитлове приміщення (будинок культури), загальною площею 1025 кв.м., по заадресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257.
Вказує, що арешт на нежитлове приміщення (будинок культури) загальною площею 1025, кв.м., що заадресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257 (реєстраційний номер нерухомого майна 2080358468101), станом на момент подачі клопотання накладено слідчим суддею необґрунтовано та на даний час відпала потреба у подальшому його збереженні.
У зв'язку із цим просить скасувати арешт на зазначене майно.
Заявник в судовому засіданні не з'явилась, надіслала на адресу суду додаткові письмові пояснення та заяву про проведення засідання без її участі, клопотання підтримує просить його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти клопотання з підстав, що на даний час майно є речовим доказом підтримав письмові заперечення.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали клопотання з додатками, суд дійшов до висновку про обґрунтованість поданого клопотання, у зв'язку із чим воно підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Слідчими СВ ХРУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023242260000044, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України.
28 вересня 2023 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області винесено ухвалу про накладення арешту, з тимчасовим позбавленням права відчуження та розпорядження, на належне ТОВ «Технопарк Проскурів» нежитлове приміщення (будинок культури), загальною площею 1025 кв.м., заадресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257.
Правовою підставою для накладення арешту на вказане майно стала необхідність збереження його як речових доказів.
Ухвалою слідчого судді від 28.09.2023 року клопотання прокурора задоволено частково власнику не заборонено користування належним йому на праві власності будинком культури, що ставить під сумнів збереження його як речового доказу.
Згідно зі статтями 131, частини 1 статті 170 КПК України, засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відповідно до вимог цього Кодексу, арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відтак, КПК України надає слідчому судді вичерпний перелік повноважень при розгляді питання про скасування арешту майна, в частині перевірки підстав щодо наявності чи відсутності потреби в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а також підстав щодо обґрунтованості вжиття такого заходу.
Так, задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно, слідчий суддя зазначив, що вказане майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя, з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речового доказу.
При цьому, згідно з вимогами статті 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Частинами 2 та 3 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини 6 статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За результатом перевірки матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що згідно з витягу з ЄРДР слідчим відділом Хмельницького районного управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023242260000044 від 21.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України.
З витягу з ЄРДР, короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення вказаного кримінального правопорушення, вбачається, що державний реєстратор Маківської сільської ради Маківської ОТГ зловживаючи своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, всупереч вимог п.8 статті 38 Кодексу України з питань банкрутства та ухвали Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2022 у справі 924/232/22, 20.04.2023 на підставі акту приймання-передачі від 01.06.2020, здійснив державну реєстрацію переходу права власності на приміщення будинку культури по вул. Кам?янецькій, 257 у м. Хмельницькому, що свою чергу унеможливило повернення вказаного об?єкту соціальної сфери до комунальної власності та завдало істотної шкоди інтересам держави, розмір якої на даний час встановлюється.
При цьому наразі жодній особі у цьому провадженні не повідомлено про підозру.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи певний вид обтяження, зокрема арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак наявні докази у кримінальному провадженні мають давати слідчому судді впевненість у тому, що у цьому кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст.365-2 КК України кримінально караним є діяння, яке полягає в зловживанням своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, уповноваженою особою або службовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, спеціаліста, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, державним виконавцем, приватним виконавцем з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
Санкція ч. 1 ст. 365-2 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК, характеризується: 1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності і полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв'язку зі здійсненням професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв'язком між діянням та наслідками (див. загальні положення до цього розділу). Таким чином, за ст. 365-2 КК карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту настання зазначених наслідків. Відсутність вказаних наслідків може свідчити про незакінчений злочин за умови спрямованості діяння на досягнення цих наслідків або про адміністративний чи дисциплінарний проступок.
Зловживання повноваженнями є протиправним використанням (див. коментар до ст. 364 КК) особою наданих їй повноважень у зв'язку зі здійсненням професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Основним об'єктом кримінального правопорушення за статтею 365-2 Кримінального кодексу України є суспільні відносини, які забезпечують належне виконання публічних служб, а додатковим охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб..
Тобто, об'єктом кримінального правопорушення є суспільні відносини, які визначають і регулюють зміст правильної роботи аудитором, нотаріусом, оцінювачем, уповноваженою особою або службовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, спеціаліста, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, державним виконавцем, приватним виконавцем.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК включає три обов'язкові елементи: 1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності і полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв'язку зі здійсненням професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв'язком між діянням та наслідками.
Суб'єкт злочину спеціальний - особа, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг. Такою особою може бути аудитор, нотаріус, оцінювач, експерт, арбітражний керуючий, незалежний посередник, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій). Крім того, суб'єктом такого злочину може бути й інша особа, яка: 1) не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування; 2) здійснює професійну діяльність, пов' язану з наданням публічних послуг, які зокрема, характеризуються такими ознаками: а) вони спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків юридичних або фізичних осіб; б) порядок та форма їх надання визначені органами держави чи місцевого самоврядування; в) результати надання цих послуг, як правило, оформлюються офіційним документом; г) такі послуги породжують наслідки правового характеру.
Згідно зі статтею 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів повинні перевірити наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
Так, зокрема, в рішенні у справі «Новоселецький проти України», Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення згаданого вище права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (п.101).
Формальне посилання на положення статті 98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Слідчий суддя зазначає, що сам факт наявності у матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про визнання речовим доказом цього будинку клубу не може виступати підставою для накладення арешту у розумінні частини 2 статті 173 КПК України.
Слушними, на думку слідчого судді, є доводи представника заявника, що стороною обвинувачення не доведено залишення на об'єкті слідів кримінального правопорушення за ч. 1 ст.365-2 КК України чи будь-якої іншої інформації про таке.
Положення частини 2 статті 173 КПК України встановлюють обставини, які має враховувати слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог частини 1, 4 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту за результатом дослідження доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження не було встановлено достатньо підстав для того, щоб вважати будинок культури (клуб) таким, що відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України за цим кримінальним провадженням.
Також, на переконання слідчого суді, органом обвинувачення не доведено можливість використання об'єкту нерухомості як доказу у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365-2 КК України.
Слідчий суддя зазначає, що з витягу з ЄРДР кримінального провадження № 42023242260000044, дата реєстрації 21 вересня 2023 року, короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення вказаного кримінального правопорушення, не вбачається причетності суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «Технопарк Проскурів» до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України.
Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Твердження прокурора про те, що нежитлове приміщення (будинок культури) загальною площею 1025 м.кв., що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2080358468101) на який частково накладено арешт підлягав безоплатній передачі до комунальної власності територіальній громаді міста Хмельницького спростовуються постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 у справі №924/1280/23.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що у клопотанні прокурора не було наведено достатньо переконливих доводів, які б виправдовували такий серйозний ступінь втручання у права та свободи особи, що пов'язані з володінням та розпорядженням її майном.
Варто зазначити, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 у справі №924/1280/23 апеляційні скарги ТОВ «Технопарк Проскурів» та ПАТ «Проскурів» було задоволено, рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/1280/23 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
Так, суд у постанові зазначив, що у розумінні законодавства, територіальна громада в особі Хмельницької міської ради не набула права власності на спірний об'єкт. Відповідно, міська рада не має речового права, яке може бути предметом судового захисту в порядку статей 387, 388 або 391 Цивільного кодексу України, тобто не може звертатися з ні з віндикаційним, ні з негаторним позовом. Поряд з цим, колегія суддів зазначила про безпідставність доводів прокурора про те, що спірний об'єкт нерухомості перейшов у приватну власність в процесі розпаювання КСП "Комунар". Включення будинку культури до складу майна, що підлягало паюванню і було розпайоване ні прокурором, ні позивачем не доведено належними доказами.
Отже, накладення арешту з метою захисту інтересів територіальної громади в особі Хмельницької міської ради є недоцільним.
Слідчий суддя також звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, слідчий суддя не вважає доведеним необхідність продовження накладення арешту на зазначене майно для проведення судової оціночної-будівельної експертизи. Згідно листа Хмельницького відділення Київського НДІ судових експертиз, дана експертиза проводиться по матеріалах кримінального провадження, тому слідчий суддя не знайшов достатнього аргументування, чому розпорядження власником указаним майном зможе перешкодити проведенню призначеної експертизи. Відповідно до абзацу 1, 3 п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України №1950/5 від 26.12.2012 року) строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів. У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.
Слідчим суддею враховується та обставина, що розумні строки для проведення відповідних експертиз уже минули.
Так, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна прокурором не було наведено достатніх доводів в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права ТОВ «Технопарк Проскурів» в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Варто зазначити, що досудове розслідування у кримінальному провадження здійснюється вже майже 2 роки.
Отже, враховуючи наведену характеристику складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365-2 КК України, норми процесуального закону, що регулюють застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, а також оцінюючи аргументацію клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність скасувати арешт, накладеного на нежитлове приміщення (будинок культури) загальною площею 1025, кв.м., що заадресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 257 (реєстраційний номер нерухомого майна 2080358468101).
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Подібне обмеження права розпорядження ТОВ «Технопарк Проскурів» вказаним об'єктом не є співрозмірним із завданнями цього кримінального провадження, може призвести до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності цього товариства, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб та є прямим порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
З урахуванням вищевказаного, а також того, що за рахунок нежитлового приміщення (будинок культури) загальною площею 1025 м.кв., що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2080358468101) не може відшкодовуватись шкода, завдана внаслідок кримінального правопорушення, а також те, що він не може бути конфіскованим з урахуванням санкції ч.1 ст. 365-2 КК України, подальша доцільність існування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.09.2023 року - відсутня.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Скасувати арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопарк Проскурів» нежитлове приміщення (будинок культури) загальною площею 1025 м.кв., що по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2080358468101), накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 28.09.2023 (№686/25547/23) у кримінальному провадженні № 42023242260000044 від 21.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1