Справа № 675/146/25
Провадження № 2-а/675/5/2025
"11" червня 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого - судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В., представника позивача - адвоката Каруна В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3791506 від 04.01.2025 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуваною постановою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 грн. за те, що 04.01.2025 року о 23 год. 35 хв., керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР України.
З даною постановою позивач категорично не погоджується, оскільки автомобілем він не керував. Так, 04.01.2025 автомобілем КІА Спортейдж, р.н. НОМЕР_1 , керувала його знайома ОСОБА_2 , а він перебував на пасажирському сидінні, та близько 22 год. вони зупинилися на містку біля ставка у с. Білогородка. Після чого, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та спустився до ставка, на березі якого знаходились люди та з якими він вживав спиртні напої, а ОСОБА_2 залишилась в автомобілі очікуючи його. В подальшому він повернувся до автомобіля, проте ОСОБА_2 у ньому вже не було, тому він сів за кермо авто, очікуючи останню, та заснув. Надалі його збудила стороння особа та викликала швидку медичну допомогу вважаючи, що йому зле, а працівники швидкої медичної допомоги в свою чергу повідомили органи Національної поліції. Працівники поліції по приїзду на місце виклику словесно намагалися неодноразово схилити позивача до підтвердження ним того факту, що він нібито керував автомобілем, після чого зупинився у місці, де був виявлений сплячим в салоні автомобіля, проте він заперечував у цьому.
Разом з тим, не дивлячись на його заперечення працівниками поліції було винесено оскаржувану постанову. Таким чином, вважає, що винесена постанова за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення, а саме доказів керування позивачем автомобілем, оскільки поліцейські його автомобіль не зупиняли, а лише під'їхали до припаркованого авто, тому позивачем і подано до суду позов про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі.
Управлінням Національної поліції у Хмельницькій області подано до суду відзив з додатковими поясненнями, якими вони просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію представник відповідача обґрунтовує тим, що поліцейський при винесенні постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Позивач, в порушення вимог Правил дорожнього руху, будучи 13.09.2024 року за постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУ ПАП та позбавлений права керування транспортним засобом строком на 1 рік, 04.01.2025 року здійснював рух автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння. Вказаний факт підтверджується відеозаписом події долученим до матеріалів адміністративної справи, на якому свідки вказували, що виявивши позивача в авто, двигун якого перебував в робочому стані, а інших осіб в автомобілі не перебувало. Таким чином, як зазначено у відзиві, оскаржувана постанова є законною та не підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 03.02.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи.
В судових засіданнях позивач та його представник поданий позов підтримали, просили суд його задовольнити. Крім того, представник позивача адвокат Карун В. П. вказав, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом. При цьому постановою Ізяславського районного суду від 02 травня 2025 року провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП за наслідками вищевказаних подій закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а саме відсутні докази керування транспортним засобом.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно письмового клопотання, просили розгляд справи проводити без їх участі посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, переглянувши надані відповідачем відеозаписи, суд прийшов до наступного переконання.
Судом встановлено, що постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13.09.2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
04 січня 2025 року інспектором відділу поліцейської діяльності № 2 (м. Ізяслав) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Аністратінко Володимиром Олександровичем винесено постанову серії ЕНА № 3791508 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Згідно постанови, 04.01.2025 о 23 год. 35 хв. у с. Білогородка по вулиці Зарічна, 1, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом (як це зазначено в постанові), будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР України.
Даною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Крім того, 04.01.2025 року відносно ОСОБА_1 по вищевказаних обставинам також складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, який направлений до суду для розгляду.
Під час розгляду справи, представником позивача долучено постанову Ізяславського районного суду від 02.05.2025 року за наслідками розгляду адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно постанови Ізяславського районного суду від 02.05.2025 року в адміністративній справі № 675/31/25, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з вказаної постанови, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 04.01.2025 близько 23 год. в с. Білогородка по вул. Зарічній, 1, керував автомобілем КІА СПОРДАДЖ, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; нечітке мовлення; почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці події та у закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Судом при встановлені обставин вчинення адміністративного правопорушення було констатовано, що матеріали адміністративної справи не містять належних доказів про те, що ОСОБА_1 , будучи у стані алкогольного сп'яніння і зазначений в постанові час та дату керував транспортним засобом, а тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова суду не оскаржена та набрала законної сили - 13.05.2025 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, постанова Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 травня 2025 року в адміністративній справі № 675/31/25 має преюдиційне значення для притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Пунктом 2.1. а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини першої, другої і четвертої статті 126 КУпАП (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію»(далі - Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону N 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За наслідками перегляду відеозапису, що був долучений представником відповідача, встановлено, що 04.01.2025 близько 23 год працівники поліції прибули на місце події за повідомленням швидкої медичної допомоги та виявили біля автомобіля КІА СПОРТЕДЖ ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, та на запитання працівників поліції хто керував вказаним автомобілем, ОСОБА_1 категорично заперечував. Також, свідки, які перебували біля автомобіля вказували, що виявили ОСОБА_1 в автомобілі, який знаходився в нерухомому стані. Проте, факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу вони не бачили.
Крім того, судом було допитано свідка ОСОБА_2 , яка суду показала, що 04.01.2025 вона прийшла до помешкання ОСОБА_1 з метою взяти у позику грошові кошти. Після чого, останній запропонував їй сісти за кермо його автомобіля та поїхати додому, на що вона погодилась. Керуючи даним автомобілем на місці пасажира перебував ОСОБА_1 , та проїжджаючи ставок у с. Білогородка, ОСОБА_1 попросив зупинитись на містку, щоб він подивився хто перебуває на березі ставка. Надалі, ОСОБА_1 пішов до ставка де спілкувався з незнайомими для неї особами. Близько до 1 год часу вона чекала та гукала ОСОБА_1 щоб останній повертався до авто, проте він не йшов, тому вона залишила автомобіль на дорозі і пішла додому.
Також, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка являється матір'ю позивача, суду пояснила, що 04.01.2025 перебувала вдома, та у вечері її син ОСОБА_1 повідомив її, що поїде по продукти харчування до магазину. Після чого, за кермо автомобіля сіла ОСОБА_2 , а з боку пасажира сів її син. В подальшому, через деякий період часу їй зателефонували, що її син ОСОБА_1 перебуває в автомобілі в нерухомому стані. Прийшовши до місця події, вона виявила свого сина з явними ознаками алкогольного сп'яніння, та який спілкувався з поліцейськими. Крім того, зазначила, що саме нею був заплачений штраф по постанові ЕНА № 3791508, оскільки вона по пошті отримала дану постанову, син знаходився на роботі, а вона вважала, що сума штрафу в разі її несплати може бути подвоєна, про що наступного дня повідомила сина.
Посилання представника відповідача у письмовому відзиві на дослідженні судом відеозапису, а саме конкретні витяги з нього, не заслуговують на увагу, оскільки відокремлені фрази з нього спотворюють повну версію подій, яка мала місце 04.01.2025. Також, жоден з свідків не вказав, що ОСОБА_1 перебуваючи за кермом автомобіля здійснював його рух, а твердження, що автомобіль був заведений і у ньому були ввімкнені передні фари та у салоні горіло світло, не спростовують заперечення ОСОБА_1 , що він керував автомобілем.
Тобто, факт керування автомобілем особи, що притягнута до адміністративної відповідальності у визначеному законом порядку не зафіксований, більше того спростований показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, будь-яких доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення ініціатором винесення постанови не надано, а тому констатація факту вчинення ним адміністративного правопорушення в постанові є припущенням, яке не ґрунтується на доказах. Можливість збору інших чи взагалі будь яких доказів вичерпана.
Відповідачами не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували цей факт.
Будь-яких інших доказів, отриманих у визначеному законом порядку, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 04.01.2025 року та порушення ним вимог ПДР під час руху відповідачем не надано та спростовано показами свідків.
Вказані обставини встановлені постановою Ізяславського районного суду від 02.05.2025, яка набрала законної сили 13.05.2025 і доказуванню в розумінні ч. 4 ст. 78 КАСУ не підлягають.
Враховуючи преюдиційне значення постанови Ізяславського районного суду від 02.05.2025, відповідачами не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад зазначеного вище адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedarogiu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості прийнятого ним рішення та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а відтак позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 73-77, 79, 90, 132, 139, 241- 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3791508 від 04.01.2025 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.06.2025 року.
Суддя: Р. В. Пашкевич