ЄУНСС: 453/925/25
НП: 3/453/444/25
іменем України
10 червня 2025 року місто Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю особи, який притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянина України, уродженця с. Копашново Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню особу, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, користується встановленими законодавством України пільгами для учасників бойових дій, раніше протягом року до адміністративної відповідальності притягався,
за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, -
ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 МО України, 30.04.2025 року за дислокацією у в зоні територіальної оборони № НОМЕР_3 (територіальна юрисдикція Сколівського районного суду Львівської області), не з'явився вчасно без поважних причин на військову службу з відпустки. Після того, з'явився в пункт постійної дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 МО України 01.05.2025 року о 15:00 год., тобто військовослужбовець ОСОБА_1 не з'явився вчасно без поважних причин на військову службу з відпустки строком до трьох діб, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_1 , будучи доставлений у супроводі для розгляду поданих матеріалів справи про військове адміністративне правопорушення, у судове засідання з'явився, й після роз'яснення йому прав й обов'язків, передбачених у ст. 63 Конституції України та у ст. 268 КУпАП, вину у вчиненому військовому адміністративному правопорушенні визнав. Надав пояснення, згідно яких дійсно вказаного числа - 30.04.2025 року повинен був прибути за місцем несення військової служби з щорічної основної відпустки, в якій перебував, натомість по нього за його місцем проживання у Закарпатській області приїхали на автомобілі його побратими з роти і забрали його з собою до пункту постійної дислокації, таким чином з відпустки він з'явився на військову службу лише 01.05.2025 року о 15:00 год., відтак обставини, котрі відображені в складеному відносно нього протоколі про військове адміністративне правопорушення, не заперечував, вину визнав.
Суддя, заслухавши особу, який притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про військове адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 173-11 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець має додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Разом з цим, ч. 4 ст. 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Частиною 5 ст. 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за СЗЧ, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Таким чином, відповідальність військовослужбовця не строкової служби за СЗЧ, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин в умовах саме воєнного стану прямо передбачена лише ч. 5 ст. 407 КК України.
Водночас, змінами до ч. 5 ст. 407 КК України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 року № 3233-ІХ, встановлено обов'язкову кваліфікуючу ознаку СЗЧ, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби, чим фактично декриміналізовано такі діяння, що тривають до трьох діб.
Декриміналізація СЗЧ в умовах воєнного стану тривалістю до трьох діб, і наявне в диспозиції ч. 4 ст. 172-11 КУпАП застереження: «крім воєнного стану», обумовлюють кваліфікацію дій особи, яка вчинила СЗЧ в умовах воєнного стану тривалістю до трьох діб виключно за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи про військове адміністративне правопорушення, особа, який притягається до адміністративної відповідальності, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації, наведених вище вимог не дотримався, так як його вина у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, у розумінні згаданих вище приписів статей 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом в/ч НОМЕР_1 № 263 про військове адміністративне правопорушення, котрий складений 13.05.2025 року т.в.о. командира 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у чіткій відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення військового адміністративного правопорушення;
- доповіддю командира НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 30.04.2025 року;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.05.2025 року № 820, яким завершено службове розслідування за фактом СЗЧ військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- витягом з поіменного списку для проведення вечірньої повірки;
- копією військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 .
Беручи до уваги вищевикладене, суддя вважає, що в діях особи, який притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки останній, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації,не з'явився вчасно без поважних причин на військову службу з відпустки строком до трьох діб, в умовах воєнного стану.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, який притягається до адміністративної відповідальності, суддя враховує обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, та не вбачає, у розумінні статей 34-35 цього Кодексу обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього, у зв'язку з чим, вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції, визначеної у ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, - у вигляді штрафу у розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн..
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Під час судового розгляду було встановлено, що особа, який притягається до адміністративної відповідальності, є військовослужбовцем, що підтверджується матеріалами справи про військове адміністративне правопорушення, за таких умов, судовий збір не підлягає справлянню, й останнього слід звільнити від його сплати.
Керуючись статтями 8-9, 23, 33-35, 40-1, 172-11, 221, 245, 251-252, 268, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн..
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або вислати особі, щодо якого її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.
З платіжними реквізитами для оплати штрафу в гривнях можна ознайомитись за вебсторінкою: https://sv.lv.court.gov.ua/sud1320/gromadyanam/recvizutu_raxunku_derz_budzet.
Положеннями статей 307 та 308 КУпАП встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Визначений спеціальним законом строк пред'явлення даної постанови до виконання для сплати штрафу, тривалістю в три місяці, вважається перерваним та встановлюється з дня припинення або скасування введеного в Україні воєнного стану.
Суддя Володимир МИКИТИН