ЄУНСС: 453/718/25
НП: 2-адр/453/1/25
про залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду
11 червня 2025 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,
сторони та інші учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспекторка 1 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старша лейтенантка поліції Шпитко Марія Олегівна;
зміст позовних вимог - про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
перевіривши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення понесених ним у цій справі судових витрат у вигляді правничої допомоги, -
Стислий виклад обставин справи і змісту заяви про стягнення судових витрат.
Позивач ОСОБА_1 06.05.2025 року у строк, визначений ч. 2 ст. 286 КАС України, засобами поштового зв'язку скерував у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що надійшла та була зареєстрована в діловодстві 08.05.2025 року за вх. № 3059, в якій просив визнати дії інспекторки 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП старшої лейтенантки поліції Шпитко М.О. при винесенні щодо нього 28.04.2025 року о 04:07 год. постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4599582, котрою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та котрою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. - протиправними, а також визнати протиправною та скасувати вказану постанову. Усі судові витрати з розгляду цієї адміністративної справи позивач ОСОБА_1 при вирішенні спору просив покласти на відповідача - ГУ НП у Львівській області.
Позивач ОСОБА_1 у порядку представництва, котре здійснює адвокат Мазур В.В., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 14.05.2025 року скерував у Сколівський районний суд Львівської області заяву про усунення недоліків, що надійшла та була зареєстрована в діловодстві 15.05.2025 року, котрою частково усунув недоліки вищевказаної позовної заяви, до котрої долучив належно оформлену позовну заяву. У новій редакції позовної заяви, як це належиться, просить скасувати винесену щодо нього інспекторкою 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП старшою лейтенанткою поліції Шпитко М.О. 28.04.2025 року о 04:07 год. постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4599582, котрою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та котрою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., із закриттям провадження у цій справі про адміністративне правопорушення. Усі судові витрати з розгляду цієї адміністративної справи позивач ОСОБА_1 при вирішенні спору просив покласти на відповідача - ДПП.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 03.06.2025 року скасовано постанову серії ЕНА № 4599582, винесену 28.04.2025 року о 04:07 год. інспекторкою 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП старшою лейтенанткою поліції Шпитко М.О., котрою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., і закрито справу про адміністративне правопорушення. Вирішено питання судових витрат та стягнуто з відповідача ДПП за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп..
Позивач ОСОБА_1 05.06.2025 року засобами поштового зв'язку скерував у Сколівський районний суд Львівської області заяву, що надійшла та була зареєстрована в діловодстві 10.06.2025 року за вх. № 3901, за змістом якого просить, у порядку ухвалення додаткового рішення, вирішити питання розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги у цій адміністративній справі, в загальному розмірі 17 750 грн., стягнувши їх на свою користь з відповідача ДПП.
Закон та джерела права, котрими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 139 КАС України врегульовує питання розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві. Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частина 7 ст. 139 КАС України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За змістом ч. 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому у ч. 3 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, визначеному у ст. 252 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 340/2823/21 дійшов наступних висновків: «Частина 7 ст. 139, частини 3-4 ст. 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, котрі підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до ст. 252 КАС України».
Крім того, в ухвалах та постанові від 25.07.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 340/4492/22, від 08.01.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 580/3758/19, від 23.01.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Висновок суду за результатами перевірки заяви про розподіл судових витрат та можливості ухвалення з цього приводу додаткового рішення.
Із змісту ч. 7 ст. 139 КАС України слідує, що умовою для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, є обов'язкова наявність відповідної заяви/клопотання особи про те, що нею будуть понесені відповідні судові витрати, зробленої до закінчення судових дебатів та ухвалення рішення. Своєю чергою, відповідно до наведеної вище позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за єдиним унікальним номером судової справи 340/2823/21, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяві позивач ОСОБА_1 просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат. При цьому, із змісту позовної заяви встановлено, що позивачем ОСОБА_1 вказано попередній розрахунок судових витрат, до котрих належать витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 9 500 грн..
Однак, ані в позовній заяві, ані під час розгляду цієї справи по суті у судовому засіданні, в якому був присутній в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мазур В.В., ніким з них не було подано заяви про долучення доказів понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу чи клопотання про неможливість подання таких доказів до розгляду справи по суті та/чи заяви на певній стадії до ухвалення рішення, що такі докази понесення витрат на правничу допомогу у зв'язку із поважністю неможливості подання у визначений строк будуть подані протягом п'яти днів, опісля ухвалення рішення суду.
У заяві про стягнення судових витрат у цій адміністративній справі позивачем ОСОБА_1 звертається увага, що у поданій 13.05.2025 року позовній заяві, в якій зазначено попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу, такі складають 9 500 грн.. Однак суд звертає увагу на те, що зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат у зв'язку з розглядом справи та зазначення про попередній розмір витрат не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Така заява не може розглядатись як заява про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення в розумінні ч. 7 ст. 139 КАС України, оскільки на момент виготовлення рішення суду судові витрати позивача ОСОБА_1 складались лише зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Отже, станом на дату розгляду цієї справи судом 03.06.2025 року, стороною позивача не долучено доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема у розмірі 17 750 грн..
Таким чином, позивачем ОСОБА_1 ані із зверненням із позовною заявою, ані за час перебування справи на розгляді у суді, ані в судовому засіданні, не було надано документів, що підтверджують витрати на правничу допомогу. При цьому, ані у позовній заяві, ані у будь-якій іншій заяві, яка могла би бути подана протягом строків, встановлених ч. 2 ст. 262 КАС України (або до закінчення розгляду справи), позивач ОСОБА_1 не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у справі, як того вимагає ч. 7 ст. 139 КАС України.
Відтак, оскільки позивач ОСОБА_1 не дотримався процесуальних норм закону, після того, як судом ухвалене рішення, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до ст. 252 КАС України. Аналогічний підхід застосовний в уже згаданій вище ухвалі Верховного Суду від 08.01.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 580/3758/19.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява про розподіл судових витрат, яка по своїй суті являється заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в силу ч. 7 ст. 139 КАС України, підлягає залишенню судом без розгляду.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 143, 248, 252, 256 КАС України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення понесених ним судових витрат у вигляді правничої допомоги, - залишити без розгляду.
Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.
Ухвала, в силу ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею без проголошення, однак може бути оскаржена сторонами у цій справі у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею без проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення та підписання суддею без проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала у повному обсязі складена і підписана суддею: 11 червня 2025 року.
Суддя Володимир МИКИТИН