Справа № 445/645/24
Провадження № 1-кп/445/103/25
22 травня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
з участю захисника ОСОБА_4
з участю представника потерпілої ОСОБА_5
з участю обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань з № 12023141210000563 від 22.12.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Залісся Золочівського району Львівської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживаючий в АДРЕСА_2 , з середньою-спеціальною освітою, тимчасово не працюючий, українець, громадяни України, раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22 грудня 2023 року близько 18 години 04 хвилин, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21154 н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Тернопіль-Львів-Рава Руська, траса М-09 на 57 км дороги, що по вул. Об'їзній в м. Золочеві Львівської області у напрямку до м. Львова, порушив вимоги Р.1 п. 1.5; Р. 2 п. 2.3б); Р.12 п.12.3 чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не обравши безпечної швидкості, яка б забезпечила постійний контроль за його рухом, перевищив максимальну допустиму швидкість та рухався зі швидкістю близько 70 км/год, хоча повинен був рухатись із дозволеною швидкістю руху в населених пунктах не більше 50 км/год. на даній ділянці дороги, чим створював небезпеку і перешкоду для руху іншим учасникам руху, загрожуючи їхньому життю та здоров'ю, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 , яка переходила його смугу руху, своєчасно не застосував екстрене гальмування, чим позбавив себе можливості уникнути наїзду на пішохода.
Внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля ОСОБА_6 , пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, забійної рани лобної ділянки праворуч, перелому акроміального кінця правої ключиці, перелому ліктьового відростка праворуч, перелому відростка правої плечової кістки, забій легень, багатофрагментарного перелому правої лобкової кістки, перелому головки правої малогомілкової кістки, уламкового перелому нижньої третини діафізу обох кісток правої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суворо не карати обвинуваченого не позбавляти його волі та не застосовувати до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування.
В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, всі обставини викладені в обвинувальному висновку відповідають дійсності та пояснив, що шкода потерпілі відшкодована частково, оскільки між ним та потерпілою є домовленість про відшкодування шкоди певними частинами.Просив суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили не позбавляти волі обвинуваченого, щодо прзначення додаткового покарання поклались на рішення суду.Також представник потерпілої в судовому засіданні пояснив, що
відшкодуванняшкоди
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчинені ним кримінального правопорушення доведена повністю, кваліфікація його неправомірних дій за ч.2 ст.286 КК України є правильною, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання не встановлено
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставини, які пом'якшують його покарання, обставини, які обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Водночас, зважаючи на вищевказані обставини, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, що передбачені ст. 76 КК України.
Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля ОСОБА_6 , пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Згідно долучених до матеріалів справи обвинувачений не працюючий, тобто робота не пов"язана з водінням, а також в поясненнях в судовому засіданні обвинувачений вказав, що його дружина має посвідчення водія.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а накладені арешт слід скасувати.
Цивільний позов не заявлявся, витрати понесені державою на проведення експертиз в межах кримінального провадження слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 100,349, 368-371, 373- 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_6 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_6 рахувати з 22.05.2025
Стягнути із ОСОБА_6 в дохід держави 11359,20 грн. витрат за проведення судових ексертиз.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 25.12.2023 ( справа 445/ 3084/23/24)
Речові докази:
- автомобіль ВАЗ 21154 н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, повернути ОСОБА_8 .
-жіночі штани чорного кольору, пара жіночих черевик, куртку у біло-чорні кольори, повернути ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1