10 червня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1310/24
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,
секретар судового засідання Голіней Я.І.,
за участю представників:
позивача: Гулевич М.М.
відповідача: Коваль В.В., адвокат
розглянув заяву Фізичної особи - підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни (вх.№1308) про розстрочення виконання рішення суду від 05.12.2024
у справі у справі за позовом Чернівецької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1 107 086,57 грн
В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2024 задоволено позов Чернівецької міської ради та стягнуто на її користь з Фізичної особи - підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни 1 107 086,57 грн та 16 606,29 грн судового збору.
На виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2024, матеріали справи №926/1310/24 направлено до Західного апеляційного господарського суду.
18.04.2025 від представника Фізичної особи - підприємця Гаврилюк Ганни Петрівни (далі - ФОП Гаврилюк Г.П.) надійшла заява (вх.№1308) про розстрочення виконання рішення суду від 05.12.2024 на дванадцять місяців рівними частинами починаючи з 01.05.2025.
Заява обґрунтована тим, що відповідач не має наміру уникнути сплати заборгованості, оскільки протягом тривалого часу здійснював оплату за користування земельною ділянкою, проте сума, яка підлягає сплаті, є занадто великою.
Раніше ФОП Гаврилюк Г.П. зверталась до Чернівецької міської ради про поділ земельної ділянки, проте остання відмовила в даній заяві відповідачу, тож цим самим відповідач знаходиться в безальтернативному становищі, сплачуючи орендну плату за всю площу спірної земельної ділянки.
Не зважаючи на відсутність договірних зобов'язань, з 2017 року ФОП Гаврилюк Г.П. добровільно сплачувала щомісячно орендні платежі, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Основним видом діяльності ФОП Гаврилюк Г.П. є роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, а саме: закупка та продаж насіння, засобів захисту рослин, відтак діяльність відповідачки є сезонною.
У зв'язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64 в Україні військового стану, доходи відповідача, як підприємця різко впали, серед іншого через загальне зниження покупної спроможності населення, та припинення діяльності значної кількості контрагентів (мобілізація, виїзд закордон тощо), а також наявної конкуренції на ринку, зокрема такого мережевого гіганту як Епіцентр.
Відповідачка не має найманих працівників та змушена сама вести господарську діяльність, яка наразі є збитковою.
Згідно довідки по банківському рахунку, відкритому в АБ «Укргазбанк», залишок коштів на рахунку ФОП Гаврилюк Г.П. станом на 16.04.2025 становить 9561,74 грн, що є неспівмірно менше тієї суми, що стягується за рішенням суду.
Виконання рішення суду та списання з рахунків відповідача залишку грошових коштів, призведе до її неплатоспроможності, як наслідок неможливості забезпечувати себе та свою сім'ю.
В заяві зазначено, що чоловік відповідачки має проблеми зі здоров'ям (цукровий діабет), які потребують значних капіталовкладень на лікування, позаяк останній являється інсулінозалежним, та самостійно покрити такі витрати не в змозі. Після введення воєнного стану в Україні чоловіка відповідачки було призвано на військову службу, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.03.2023 №161.
У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідачка опиниться у безвихідному становищі, оскільки у зв'язку із виконанням рішення суду кошти з її рахунків будуть списані, а обов'язок забезпечувати утримання сім'ї залишиться незмінним.
Одночасно, заявник стверджує, що у зазначеній вище довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.03.2023 №161 вказано що така довідка дає право членам сімей військовозобов'язаних, призваних на військову службу, під час мобілізації на гарантії, пільги і привілеї, визначені чинним законодавством.
У зв'язку із прийнятим рішенням Чернівецької міської ради 25 сесія VІІІ скликання від 24.11.2022 №945 «Про звільнення від сплати орендної плати та надання орендних знижок за договорами оренди майна комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади у зв'язку із запровадженням воєнного стану» відповідач зверталася до Чернівецької міської ради із заявою про застосування пільгової ставки при сплаті орендної плати за користування такої земельної ділянки, однак листом №Г-53/0-24/01/54 від 16.01.2025 позивач відмовив ФОП Гаврилюк Г.П. у застосуванні будь-яких пільг, оскільки спір щодо стягнення коштів розглядається в межах даної справи №926/1310/24.
Станом на 22.04.2025 матеріали справи №926/1310/24 на адресу Господарського суду Чернівецької області не повернулися.
Ухвалою суду від 22.04.2025 відкладено вирішення питання про прийняття вищевказаної зави про розстрочення виконання рішення суду до повернення матеріалів справи до Господарського суду чернівецької області.
15.05.2025 матеріали справи повернулись на адресу Господарського суду Чернівецької області.
Ухвалою суду від 16.05.2025 заяву про розстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2025.
19.05.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 20.05.2025 призначене судове засідання на 29.05.2025 постановлено провести в режимі відеоконференції за участі представника відповідача поза межами приміщення суду.
Чернівецька міська рада заперечує проти задоволення заяви, спростовуючи доводи відповідачки щодо виконання своїх договірних зобов'язань належним чином, адже пунктом 1 рішення 27 сесії Чернівецької міської ради VІІ скликання № 709 від 04.05.2017 відповідачу поновлено договір оренди строком на 5 (п'ять) років.
Однак, вказане рішення не було реалізовано, через те що ФОП Гаврилюк Г.П. не підписала додатковий договір до договору оренди землі, тож використовувала земельну ділянку без достатньої на те правової підстави.
Крім того, доказів оскарження чи скасування рішення 64 сесії Чернівецькою міською радою VII скликання № 1477 від 29.10.2018 про відмову підприємцю Гаврилюк Г.П. у наданні дозволу на поділ земельної ділянки відповідачем не подано.
Представник позивача заперечує посилання відповідачки на скрутне матеріальне становище, що не дає йому можливості одразу сплатити борг, оскільки вважає, що інформація, яка зазначена в доданій до заяви відповідача довідці не може вказувати в цілому на його фінансовий стан та не може бути належним та допустимим доказом скрутного матеріального становища та підставою для розстрочення виконання рішення.
Обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання зобов'язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин, проте у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідач з 24.11.2022 до 13.05.2024 не звертався до Чернівецької міської ради щодо надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договором оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, тому його посилання на рішення Чернівецької міської ради 25 сесії VIII скликання від 24.11.2022 №945 «Про звільнення від сплати орендної плати та надання орендних знижок за договорами оренди майна комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади у зв'язку із запровадженням воєнного стану» не є підставою для розстрочення виконання рішення.
У судовому засіданні 29.05.2025 оголошено перерву до 10.06.2025
До початку судового засідання 10.06.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати судового збору в сумі 16 606,30 грн та платіжні доручення від 10.06.2025 щодо часткової оплати основної суми боргу в розмірі 100 000 грн.
Представник позивача часткове погашення боргу підтвердити не зміг, оскільки оплата відбулась в день судового засідання.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду та додані до неї матеріали, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємство тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Враховуючи, що відстрочка та розстрочка судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача (в разі задоволення судом відповідних заяв), в цілях вирішення питання про можливість їх надання судом, а також визначення строку продовження виконання судового рішення, суди повинні брати до уваги закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, при цьому, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..». У системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, присудженого до виконання. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки або розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2018 у справі № 905/915/17.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).
Відповідачка просить розстрочити виконання судового рішення обґрунтовуючи це тим, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану її доходи, як підприємця, різко впали, серед іншого через загальне зниження покупної спроможності населення, та припинення діяльності значної кількості контрагентів (мобілізація, виїзд закордон тощо), а також наявної конкуренції на ринку, зокрема такого мережевого гіганту як Епіцентр.
Достатніх і допустимих доказів в підтвердження скрутного матеріального становища чи відсутності доходу від господарської діяльності (податкової декларації про майновий стан і доходи тощо), наявністі інших невиконаних боргових зобов'язань, відсутності коштів на усіх відкритих банківських рахунках станом на момент розгляду заяви, відсутності нерухомого та іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення для погашення боргу суду не надано.
Додана до матеріалів справи копія виписки в АБ «Укргазбанк» про залишок коштів на одному банківському рахунку станом на 16.04.2025 не може бути належним та допустимим доказом відсутності у відповідачки коштів на банківських рахунках станом на момент розгляду заяви.
Суду не надано доказів того, що відповідачка не здійснює господарську діяльність внаслідок введення воєнного стану на території України, що всі працівники (чи їх частина), мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Твердження про значні витрати на лікування чоловіка відповідачки матеріалами справи не підтвердженні, жодних належних та допустимих доказів цього суду не надано.
Суд вважає, що в ході розгляду заяви відповідачкою не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи вищевикладене у задоволені заяви про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 232, 234, 235, 255, 256, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення відмовити.
Повний текст ухвали складено 11.06.2025
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.І. Ніколаєв